BooksUkraine.com » Детективи » ФБ-86, Андраш Беркеші 📚 - Українською

Читати книгу - "ФБ-86, Андраш Беркеші"

156
0
На сайті BooksUkraine.com ви знайдете великий вибір книг українською мовою різних жанрів - від класичних творів до сучасної літератури. "ФБ-86" автора Андраш Беркеші. Жанр книги: Детективи. Зберігайте свої улюблені книги у власній бібліотеці, залишайте відгуки та знаходьте нових друзів-читачів. Реєструйтеся та насолоджуйтесь читанням на BooksUkraine.com!

Шрифт:

-
+

Інтервал:

-
+

Добавити в закладку:

Добавити
1 ... 50 51 52 ... 60
Перейти на сторінку:
class="book">І вже прослухав її?

— Ще не встиг… Я вирішив, що коли вбивця був настільки необачним, що забув узяти з собою плівку, то буде просто злочином залишити її там…

— Цікаво, чому він її не взяв з собою? — вголос розмірковував Челеї.

— Мабуть, хтось сполохнув його або він був дуже схвильований…

— Накажи принести магнітофон, прослухаємо плівку.

Коцка віддав розпорядження секретарці. Через десять хвилин вони вже уважно слухали діалог Єви і Фреді… Челеї часом щось записував, не перестаючи, однак, слухати. «Невже я помиляюсь?» — думав він.

Мало не цілу годину слухали вони запис. Перед їхніми очима наче знову відбулося жорстоке вбивство.

— Нещасна дівчина, — бурмотів Коцка. — Виходить що Єву вбив не Сегеді.

— Виходить, — відповів підполковник і глянув на годинника. — Коцко, тобі вже час вирушати.

— Іду, — відповів старший лейтенант.


* * *

В тиху Шкільну вулицю завернув автомобіль «Гумбер». Шофер похитував головою. Мотор працював з перебоями: то надсадно гудів, то чхав і заглухав. Машина поступово втрачала швидкість.

Перед будинком 20 стояв «Сітроен» з номером СМ-309. За кермом сидів чоловік років тридцяти в світлому плащі. Насунувши сірий капелюх аж до очей, він байдуже курив сигарету. На задньому сидінні зігнувся Фреді. Знявши окуляри, протирав їх і дивився на машину, що наближалася з великим шумом.

«Гумбер» зупинився. З нього вийшов шофер-велетень. Сердито розмахуючи руками, він пояснював щось своєму пасажирові, потім, плюнувши, підняв капот і схилився над мотором. Машини стояли на відстані десяти метрів одна від одної.

Фреді глянув на годинника. Було без однієї хвилини сім.

— Включай мотор, — наказав він водієві. — Коли тип сяде, негайно вирушай.

Мотор м'яко загуркотів.

Тим часом у другій машині Коцка теж стежив за годинником. Коли старший лейтенант підняв руку, шофер-велетень кивнув головою. Неквапливо зібравши інструменти, поклав їх у багажник. Коцка напружено вдивлявся в машину. Повз неї пройшов блондин в армійській формі. Коцка глянув на нього і мало не скрикнув від несподіванки.

Олайош!

Олайош, або ж капітан Шош, швидко прямував до «Сітроена». Біля машини на мить зупинився, оглянувся навкруги і сів.

В наступну ж мить його вдарили чимсь тупим по голові і сунули під ніс вату з хлороформом. Він знепритомнів.

Машина рушила і з великою швидкістю помчала в напрямку Батхіань. Фреді глянув на непритомного капітана, спритно обшукав його. Вийнявши з кишені документи, уважно переглянув їх. У бумажнику було всього дві-три фотографії. Офіцерське посвідчення виявилося надто новим. Олайош наче ворухнувся. Фреді знову сунув йому під ніс вату з хлороформом. Потім поклав у кишеню бумажник з посвідченням капітана і глянув у заднє віконце. На відстані двадцяти-двадцяти п'яти метрів за ними їхала машина. Він впізнав характерну форму «Гумбера».

— Зверни на Маріаремете, а потім виїдеш на віденську дорогу, — наказав водієві.

Той кивнув головою. Фреді тепер уже не відривав погляду від «Гумбера».

— Швидше!..

Чоловік у сірому капелюсі натис педаль. «Сітроен» рвонувся і, незважаючи на підйом, набрав швидкості. Фреді дедалі більше нервував.

— Це можна було б передбачити, — бурмотів він собі під ніс. З внутрішньої кишені витяг пістолет великого калібру. Водій міцно стис губи і додав ще газу. Стрілка спідометра стрибнула на цифру вісімдесят.

Вони виїхали на пілішсентіванську дорогу. Вдалині миготіли вогні міста. Обидві машини швидко проскочили через село і помчали до віденської дороги… «Сітроен» робив одчайдушні спроби відірватися од свого переслідувача.

— Давай газу, Фері! — підхльостував Коцка широкоплечого шофера.

— Вже й так майже сто десять кілометрів. А більше й «Сітроен» не витримає.

— Треба їх випередити!..

— Навряд чи пощастить, — зауважив водій, не спускаючи очей з дороги, яка в цих місцях робила часті повороти. — Не пустять нас вперед… Затиснуть у канаву.

— Вмикай прожектор!..

Вони наблизились до «Сітроена» на десять-п'ятнадцять метрів. У світлі прожектора Коцка чітко бачив чоловіка, який час від часу виглядав у вікно. Щось знайоме було в ньому, але тінь від капелюха не давала змоги розгледіти лице.

Яскраве світло, певно, заважало водієві передньої машини.

— Спробуй випередити їх!

— Хіба не бачиш, що не пускають? — сердився Фері.

— Сигналь! — наказав Коцка.

Та «Сітроен», не звертаючи уваги на сигнал, вийшов на середину дороги.

— Не лишається нічого іншого, як трохи штурхонути їх ззаду, — сказав шофер.

— Не можна. З ними наш товариш…

— А випередити неможливо…

З уст Коцки мимохіть зірвалася якась довга лайка Раптом слово застряло в горлі…

— Стоп! — крикнув він, отямившись від несподіванки. Фері натис на гальма. З вікон «Сітроена» пролунав постріл… Один… другий…

Вітрове скло «Гумбера» пробила куля…

— Стережися! — гукнув Коцка шоферові.

— Як тут стерегтися? — сердився Фері. — Де подінешся від куль?..

В руках Коцки теж заблищала зброя. Рукояткою пістолета він розбив скло. Осколки, дзенькнувши, бризнули на всі боки…

Цілитися було важко, бо машина весь час підстрибувала на вибоїнах дороги.

З «Сітроена» час від часу стріляли. Старший лейтенант старанно цілився, хоч знав, що своїм дрібнокаліберним пістолетом не завдасть великої шкоди супротивникові. Машини мчали на відстані двадцяти-двадцяти п'яти метрів одна від одної. Коцка прицілився у праве заднє колесо. Не влучив. Знову вистрілив…

З другої машини кілька куль влучило в капот.

— Падлюка! — з ненавистю процідив Коцка. — В нього автоматичний пістолет.

— Сто чортів! — вигукнув Фері. — Куля влучила в праву передню пишу! Тримайтеся! — Машину почала стрімко заносити вбік до рівчака. Придорожні дерева загрозливо наближалися…

Коцка весь напружився, упираючись в сидіння, почувся тріск, дзвін розбитого скла. Він інстинктивно затулив рукою очі. Раптом його рвонуло, і він полетів на Фері…

Коли Коцка розплющив

1 ... 50 51 52 ... 60
Перейти на сторінку:

!Увага!

Сайт зберігає кукі вашого браузера. Ви зможете в будь-який момент зробити закладку та продовжити читання книги «ФБ-86, Андраш Беркеші», після закриття браузера.

Коментарі та відгуки (0) до книги "ФБ-86, Андраш Беркеші"