BooksUkraine.com » Класика » Принц і злидар, Марк Твен 📚 - Українською

Читати книгу - "Принц і злидар, Марк Твен"

165
0
На сайті BooksUkraine.com ви знайдете великий вибір книг українською мовою різних жанрів - від класичних творів до сучасної літератури. "Принц і злидар" автора Марк Твен. Жанр книги: Класика. Зберігайте свої улюблені книги у власній бібліотеці, залишайте відгуки та знаходьте нових друзів-читачів. Реєструйтеся та насолоджуйтесь читанням на BooksUkraine.com!

Шрифт:

-
+

Інтервал:

-
+

Добавити в закладку:

Добавити
1 ... 52 53
Перейти на сторінку:
здається, завжди був ослом. Приміти всі збігаються. Навряд чи бог створив одразу два таких опудала! Яка б тоді була ціна дивам, якби господь отак їх марнотратив. Треба щось придумати, щоб заговорити до нього».

Але тут сам Майлз Гендон допоміг йому. Відчувши, що на нього ззаду хтось пильно дивиться, він обернувся і помітив в очах хлопця зацікавленість. Тоді він підійшов до нього і спитав:

- Ви тільки-но вийшли з палацу? Ви з придворних?

- Так, ваша милость.

- А чи знаєте ви сера Гемфрі Марлоу?

Хлопець здригнувся з несподіванки. «Він питає про покійного батька!» подумав він про себе, а вголос сказав:

- Добре знаю, ваша милость.

- Він там?

- Там,- відповів хлопець і додав про себе: «в могилі».

- Чи не будете ви такі ласкаві доповісти йому про мене й передати, що мені треба сказати йому по секрету кілька слів.

- Залюбки, сер.

- Тоді скажіть йому, що його питає Майлз Гендон, син сера Річарда. Я буду вам дуже вдячний.

«Король щось не так називав його,- розчаровано подумав хлопець,- ну, та однаково. Це, певне, його рідний брат, і він зможе дати відомості його величності про того дивака». І він сказав Майлзові:

- Почекайте мене там, сер, поки я принесу вам відповідь.

Гендон підійшов до вказаного місця. То була ніша в палацовій стіні з кам՚яною лавочкою, де в погану погоду ховались вартові. Тільки-но він сів, як мимо пройшов загін алебардників під командою офіцера. Офіцер, побачивши чужу людину, спинив своїх солдатів і велів Гендонові вийти з ніші. Той послухався і негайно був заарештований, як підозріла особа, що вешталася коло палацу. Справа повертала на лихе. Бідний Майлз хотів був вияснити непорозуміння, але офіцер грубо наказав йому замовкнути й велів своїм людям роззброїти його та обшукати.

«Невже їм пощастить щось знайти,- подумав Майлз.- Мені он як треба було, і то нічого не знайшов»..

І справді в нього нічого не знайшли, крім запечатаного листа. Офіцер розірвав конверт, і Гендон посміхнувся, пізнавши «карлючки», надряпані його маленьким другом зловісного дня в Гендонському замку. Коли офіцер прочитав уголос англійський текст послання, він аж побагровів, а Гендон, навпаки, пополотнів.

- Ще новий претендент на престол! - вигукнув офіцер.- Останнім часом їх розвелося, як кролів. Схопіть негідника і як слід пильнуйте, поки я віднесу цей документ його величності королю:

І він пішов до палацу, лишивши Гендона в міцних руках алебардників.

- Ну, тепер уже кінець усім моїм злигодням,- пробурмотів Майлз.- Напевне, буду теліпатися на мотузі, бо те писання так не минеться. А що ж тепер станеться з моїм нещасним хлопчиком!

Незабаром він побачив офіцера, що поспішно наближався до нього, і зібрав усю свою мужність, щоб зустріти неминучу долю, як годиться справжньому солдатові. Офіцер велів алебардникам звільнити заарештованого й повернути йому шпагу; потім він шанобливо вклонився і сказав:

- Прошу, сер, іти за мною.

«Якби я зараз не йшов на вірну смерть і не боявся збільшити свої гріхи, я б задушив цього мерзотника за його глумливу чемність», подумав Гендон, ідучи за офіцером.

Вони пройшли через людний палацовий двір до головного входу, і там офіцер з новим поклоном передав Гендона блискучому придворному. Той теж почтиво вклонився йому й повів через великий коридор між двома рядами пишно вбраних палацових лакеїв (які низько кланялися «величавому опудалу», а за спиною в нього нишком надривалися зо сміху), потім по широких сходах, що аж кишіли царедворцями, і нарешті ввів його до величезного залу, повного англійської аристократії. Він провів Майлза вперед, ще раз вклонився йому, нагадав, що треба зняти капелюх, і лишив його посеред кімнати. Всі пильно дивилися на нього; хто гнівно хмурився, а хто глумливо усміхався.

Майлз Гендон прикипів на місці. За кілька кроків від нього, під розкішним балдахіном, сидів молодий король: трохи одвернувшись і схиливши голову, він розмовляв з райським птахом в образі людини - мабуть, з якимсь герцогом. Гендон стояв і думав, що й без того гірко умирати в розквіті сил, а тут ще доводиться терпіти таке приниження. Йому хотілося, щоб король швидше вирішив його долю - дуже вже образливо дивилися на нього деякі вельможі. Аж от король підвів голову, і Гендон побачив його обличчя, йому аж дух зайнявся! Як зачарований, дивився він на юне прекрасне личко і, нарешті, вигукнув:

- Як, володар царства Мрій і Тіней на троні!

Не відриваючи здивованих очей від короля, він бурмотів щось невиразне. Потім озирнувся навколо, пильно оглядаючи блискучу юрбу й розкішний зал, і стиха мовив:

- Але це ж правда, це не сон, а дійсність!

Він знов глянув на короля й подумав: «Сниться це мені… Чи він справді володар Англії, а не бездомний, божевільний сирота? Хто розгадає мені цю загадку?»

Раптом у нього в голові майнула блискуча думка. Він підійшов до стіни, взяв стілець і сів посеред залу.

Прокотився гнівний шепіт. Хтось обурено схопив його за плече; чийсь голос вигукнув:

- Встань, блазню нерозумний! Як смієш ти сидіти перед королем?

Гомін привернув увагу короля; він простяг руку й крикнув:

- Облиште його, він має на це право!

Вражена юрба придворних відлинула назад. А король казав далі:

- Знайте, леді, лорди й джентельмени, що це мій вірний і улюблений слуга, Майлз Гендон. Своєю славною шпагою він врятував мене від ран, а може, й від смерті, і за це волею короля його посвячено в рицарі. Знайте також, що він вчинив ще вищий подвиг, визволив свого короля від канчуків та ганьби, взявши їх на себе, і за це його піднесено до гідності пера Англії, графа Кентського, й наділено золотом і землями. Крім того, привілей, яким він зараз скористався, даровано йому самим королем, і з моєї волі віднині й довіку всі старші в його роду матимуть право сидіти в присутності англійських королів, аж поки існуватиме престол.

За п՚ять хвилин до того в зал увійшли дві особи, що спізнилися на коронацію і прибули з провінції лише сьогодні вранці. Вони слухали короля в німому зачудованні, остовпіло поглядаючи то на нього, то на «опудало». То були сер Г՚ю і леді Едіт. Але новий пер Англії, граф Кентський, не помічав

1 ... 52 53
Перейти на сторінку:

!Увага!

Сайт зберігає кукі вашого браузера. Ви зможете в будь-який момент зробити закладку та продовжити читання книги «Принц і злидар, Марк Твен», після закриття браузера.

Коментарі та відгуки (0) до книги "Принц і злидар, Марк Твен"