Читати книгу - "Коли твоє немовля — некромант!, Хелена Хайд"

Порахувавши до десяти, я заспокоїлася і якнайкоротше розписала те, що сталося вчора, після чого поставила внизу свій підпис. А щоб до нас достеменно ніхто не прикопався — Діна дописала внизу, що так усе й було, і сама розписалася як свідок, передаючи дільничному папірці.

Отримавши свій документ, мужичок розвернувся і з тим самим одвічною втомленим виразом покинув квартиру. Ми ж раптово усвідомили: схоже, бабця не тільки не перебесилася, а ще й увійшла в раж!

— От стара курва, — пробурчала Діна, разом зі мною прямуючи на кухню — антистрес у вигляді чаю був нам просто катастрофічно необхідний. — Як, одначе, причепилася.

— Та не кажи, думай тепер, як її позбутися, — зітхнула я, розливаючи заварку по чашкам з кошенятами. — Здається, вона вчора навмисне врубала електрофон, щоб упіймати на свою провокаційну вудку нову жертву, з якої можна буде почати епічні сусідські війни, без яких їй просто нудно доживати свої дні.

— Обожнюю таких старих! — саркастично пирхнула подруга. — В самих з дня на день кришка труни накриється, але перед тим треба обов'язково підісрати якомога більшій кількості людей.

— Головне, щоби вона зі своїми заявами далі не пішла. А то ще робитиме Арку проблеми на роботі — мовляв, у нього, працівника варти, дружина — хуліганка.

— Навряд чи навіть найнаполегливіша бабця в маразмі буде здатна створити хоч комусь якісь проблеми, що виходять за межі трохи пошарпаних нервів і, можливо, слідів від бруду на дверях. Але ситуація все одно неприємна. Що найгірше — заспокоюватися вона, очевидно, не збирається. При цьому воювати з нею, відповідаючи на провокації — тільки більше її порадієш…

І тут Діну перервала музика, що раптово врізала по нервах, як пилка по іржавим трубам! Виконавець був очевидно той самий, що й учора, але з новою композицією. До слова, анітрохи не менш дратівливою. Що найголовніше — гучність була та сама!

— Блін, кажу тобі, вона сиділа під дверима і чекала, поки прийде і піде дільничний! — прошипіла Діна, похапцем збираючи Борьку, що прокинувся.

Подруга була напевно права в одному: відповідати на провокації більше не можна, це лише дасть клятій гоблінці привід продовжувати веселість у посиленому режимі. Тож найрозумнішим здалося піти з дітьми на прогулянку — свіже повітря їм корисне і потрібне у великій кількості, посплять вони у возиках, а ближче до вечора шуміти сусідка точно перестане, щоб не нарватися відразу на половину мешканців будинку. Тоді можна буде приготувати вечерю і, якщо залишиться час до повернення чоловіків з роботи, позайматися ляльками.

Штурхаючи возики городами, ми з Діною не припиняли будувати підступні плани утихомирення сусідки. На жаль, усі ці плани, щойно виходячи за межі ідеального світу, розбивалися про умовність реалій, які робили їх ефективне втілення неможливим. Тому поки що ми залишалися в безвиході. Але надії, проте, не втрачали.

— Слухай, — зненацька видихнула я, напружено примружившись і з цікавістю дивлячись у далечінь. Туди, де в проході між двома будинками, що примикали один до одного, завмер високий чоловік у чорному плащі з глибоким каптуром.

— Гась? — озвалась подруга, що трохи задивилася на голубів, які клювали розсипане кимось насіння.

— А що це за дивний тип тут у чорному плащі бігає? Начебто такі в моду нині не входили, ні?

— Який ще тип у якому плащі? — нерозумно поцікавилася Діна… дивлячись прямо на те саме місце, де чоловік стояв, уважно розглядаючи мене примруженими блакитними очима, які я чітко бачила, хоч вони й були прикриті тінню каптура.