Читати книгу - "Коли твоє немовля — некромант!, Хелена Хайд"

Примружившись, я зосереджено виглядала з вікна, намагаючись триматись так, щоб мене з вулиці не було видно. Втім, схоже що тим, хто стояли під нашим будинком, однозначно було не до вигляду людей у вікнах! Тому що одна сторона була зайнята спробами вгамувати багато вдягнену юну леді, що розбушувалася. У той час як друга сторона, в особі цієї самої леді, істерично упиралася, тупаючи ніжкою і кидаючи блискавки з величезних очей з пишними віями.

— Як ви смієте? — гордовито скрикнула вона, із задертим носом вирвавши руку в одного з чоловіків, який безрезультатно намагався її вгамувати. — Ні, я сказала, ні! Нікуди не піду, поки не… Ідіть геть!

Тільки от чоловіки не здавалися у своїх спробах вгамувати дівчину якомога делікатніше. Хоча було видно, що їхнє терпіння вже закінчується. Цікаво, це виходить, вони охорона, яка працює на її сім'ю? І їм було доручено повернути благородну даму, яка взяла за звичку дуже часто гуляти в краях проживання опального лорда Аркадія Фроста? Причому я дуже й дуже цим хлопцям не заздрила — якщо спробують забрати її силою, напевно ж, підніме істеричний крик на всю округу! А тоді вже їм доведеться доводити, що вони — ніякі не бандити, що напали на тендітну діву.

Я ж просто сподівалася на те, що цю мадам відтягнуть від нашого будинку, перш ніж Арк, що затримувався на роботі, повернеться і побачить всю цю картину. І так-так, з одного боку, його недавні слова вселяли надію. Проте мені вкрай не хотілося, щоб він зайвий раз перетинався з цією панянкою.

Цирк під вікнами тривав ще близько десяти хвилин, перш ніж обурену дівчину затягли в машину, що нагадувала за своїм дизайном ті, які колесили по моєму рідному світу на початку двадцятого століття. І зачинивши за нею дверцята, відвезли у невідомому напрямку.

Зітхнувши з полегшенням, я відійшла від вікна і вирішила, поки Клавік спить, забігти до Діни, щоб віддати їй ляльку. Та тільки-но відчинила двері і зробила крок — розгублено завмерла, зрозумівши, що нога вступила у щось дивне, відмінне від звичної твердої поверхні.

— Що ще за... — пробурмотіла я і нахилилася, розглядаючи те, що виявилося купкою землі.

Мій ступор тривав кілька секунд, перш ніж до мене дійшло: схоже, це земля з могили. Універсальний, мабуть, в усіх світах компонент чорної предметної магії, який використовувався у смертельних прокльонах!

Збліднувши, я напружено ковтнула і продовжувала нерухомо стояти, просто в спробах прийти до тями.

— Маргарито, що трапилося? — несподівано пролунав голос Арка, який саме піднявся під'їзними сходами.

Нічого не кажучи, я вказала тремтячим пальцем на купу землі. Вивчивши яку, він насупився.

— Так, — пробурмотів чоловік. — Стій на місці, зараз все зроблю.

У кілька пасів чоловік спочатку очистив мене від нальоту прокльону, опісля заклинанням зібрав землю, що трохи розсипалася, в одну купу і моментально спалив її в зеленому полум'ї.

— Тепер можеш не переживати, ходімо, — сказав він, затягуючи мене за собою у квартиру.

— Якого дідька взагалі? — нарешті видихнула я, коли за нами зачинилися вхідні двері. — Це що, справді був прокльон на смерть?

— Він самий, — кивнув чоловік. А потім, ніби намагаючись мене заспокоїти, додав: — Але тобі його не варто боятися, я зробив усе як слід, ще й практично відразу, як закляття спрацювало. До того ж це однозначно не робота професіонала на кшталт тих, що колись отруїли тебе. Тут діяв самоучок. Максимум — людина зі здібностями без освіти, якій хтось щось показав і залишив пару магічних книг. Скажу навіть більше… Такі чари не можна накласти без наслідків, навіть коли їхня ефективність у бік людини, яка проклинається, сумнівна. Надто якщо працював не профі, що вміє пом'якшити відкат від застосування чорної магії. Тож того, хто це зробив, незабаром добряче гепне.

— Ясно, дякую, — зітхнула я, проходячи разом з ним на кухню.

Тільки ось вже до ранку я зрозуміла, що зовсім безслідно для мене ця подія не минула! Можливо, це, звичайно, просто збіг, але вже вранці я прокинулася з чітким розумінням того, що трохи захворіла. Відразу обстеживши мене, чоловік переконав, що небезпечного магічного нальоту немає. Тому я, користуючись хвилинкою, побігла до найближчої лікарні, поки Арк мав трохи часу перед роботою.

Щойно я ступила за поріг кабінету терапевта, мене відразу відправили на аналіз крові, з яким сказали повертатися. В результаті наступні півгодини пішли у мене на те, щоб на хвору голову знайти кабінет здачі аналізів, а потім ще й вистояти там чергу.

— Еритроцити чудові, лейкоцити в нормі, тромбоцити теж в порядку... — бурмотіла вампірка, що сиділа на прийомі аналізу. Яка, взявши в мене з пальця пробу крові, спробувала її на смак і тепер з ходу розписувала аналіз. — Ось, тримайте, — закінчивши, зітхнула вона і простягла мені аркуш з аналізом.

Так, не хочу навіть замислюватися над тим, як у цій лікарні роблять аналіз сечі…