Читати книгу - "Як Не вийти заміж за бога, Катаріна Рейніс"

Марк Лерой, міністр фінансів Талласії

- …Таким чином, ми пропонуємо запровадити єдиний податок на вилов дорогоцінних перлинних устриць у нейтральній смузі біля південних берегів Тартарійських островів, - натхненно говорив міністр промисловості, ліерд Крамбольт, пишнотілий чоловік середніх років. – Завдяки цьому вдасться скоротити обсяг продажу перлів на чорному ринку вдвічі, якщо не більше…

- Невже всі перли на чорному ринку лише з Тартарійських островів? - сидячи на чолі величезного столу, поцікавився король, уважно вислухавши доповідача.

- Н-ні, - заїкнувся чоловік. – Але, велика частка…

- А скажіть но мені, міністре Крамбольт, - примружив карі очі Герман Жоффре, - який податок короні виплачують ваші перлинні ферми, розташовані там же, біля берегів Тартарійських островів?

- Звідки ви?.. - задихнувся чоловік.

- Чи ви щиро сподівалися приховати від мене це «невелике» підприємство? – король не підвищував голосу, проте у величезному залі, де з часів перших королів, проводилися збори Ради, застигла мертва тиша. - Я так і думав! Сумніваюся, що кілька лібра (450гр) перлів на рік, які видобувають прості мисливці з місцевого населення, суттєво поповнять мою скарбницю. А ось ваші ферми… Сподіваюся, незабаром ви підготуєте усі звіти та подасте їх мені на стіл!

Опиратися міністр не став, хоча й дуже хотілося. Аж пика почервоніла від натуги. "Так йому і треба! - Лерой тільки галочку поставив, зрадівши. - Королева явно перебільшує!

- Ще запитання? - прогриміло над присутніми.

- Так! - відповідь прилетіла, звідки не чекали. У зал для зборів, карбуючи крок, влетів головний помічник верховного жерця бога Моря, високий статний чоловік середнього віку з благородною сивиною в темному волоссі. - Ваша Величносте, вибачте, що відволікаю, але справа не терпить зволікань.

Королеві явно не сподобався ні сам гість, ні його нахабство, та він стримався.

- Слухаю, - кивнув, тим не менш, не пропонуючи гостю присісти.

Скрипнувши зубами, чоловік все ж продовжив:

- Ваша Величносте, мене прислав до Вас Його Світлість, щоб попередити: народ хвилюється! Останнім часом у королівстві творяться дивні справи, а Морський бог більше не відповідає на наші молитви! Боюсь, своєю поведінкою, Ви прогнівали його, і незабаром на Талласію обрушиться страшна біда!

- Он воно як, - скривився Герман. - Впевнений, у вас навіть є готове вирішення цієї проблеми!.. Ну? Що ж ви? Викладайте!

Зам'явшись на мить, чоловік здався:

- Його Світлість пропонує провести ще один ритуал…

- І кого цього разу я маю відправити на корм вашому богу? – гаркнув Герман, ледве стримуючись. Лерой навіть на місці підстрибнув від несподіванки, стільки неприхованої ненависті проглядалося у погляді монарха.

- Спадкоємця! – припечатав цей… оцей смертник!

Від такого нахабства навіть король здивувався. Щоправда, його витримки вистачило не на довго:

- Передайте «його світлості», що якщо я дізнаюся ще хоч про один ритуал у моїй країні зі смертельним результатом, я розпущу всіх вас до демонової матері! - Рикнув Жоффре не гірше дорослого карракала. - Забирайтеся!

Підібгавши тонкі губи, представник храмовників низько вклонився і залишив зал зборів. А невдовзі й міністри розбіглися хто куди, наче джарах при світлі ліхтарів.

- Ваша Величносте, - невпевнено переступаючи з ноги на ногу, звернувся до короля Лерой. - Вибачте, що відволікаю Вас, але... Ліерд Лібертіс говорив абсолютну правду. Останнім часом по всій країні спостерігається не типова посуха, або ж навпаки, міста атакують сильні урагани, які приходять до нас з моря. Врожай гине, без даху над головою залишилися сотні людей! А наші улови… Подейкують, вони значно зменшилися!

Міністр розпинався, намагаючись звернути увагу свого монарха на реальні проблеми, проте той начебто не чув... Або ж не хотів чути!

- Я не дозволю пожертвувати ще однією своєю дитиною заради їхніх хибних вірувань! - тихо, але з такою силою в голосі відповів виснажений духовно чоловік. Біль, що оселився останнім часом у його очах, хльостав через край, зачіпаючи всіх оточуючих. На це неможливо було дивитися, але й хоч якось втішити чоловіка не міг ніхто. - Знайдіть інший вихід! Організуйте полив полів, виплатіть компенсацію постраждалим, уменшіть податі для фермерів… Запросіть, зрештою, допомоги в імператора! Зробіть що-небудь!.. І затямте, вбивати своїх дітей я більше не дозволю!..

Він пішов, залишивши монарха віч-на-віч із власними думками. Ні! Герман не настільки божевільний, яким намагається його виставити королева. Але й від тієї людини, яку міністр знав до цього, більше нічого не залишилося!

- Подивимося, - пробурмотів чоловік, прямуючи до свого кабінету. - Сподіваюся, ще не все втрачено!

Майя

- …А вона йому я-ак вріже! Аж зуб вилетів і бруківкою поскакав. Він, до речі, у мене. Якщо доплатиш, віддам! – ми сиділи на лавці, у тіні величезного фонтану посеред площі. Кора з апетитом наминала пиріжок, який я прикупила у булочній, а я вислуховувала найнеймовірніші історії з життя тіньового кварталу столиці, які їй вдалося підслухати. Хто, з ким, коли і в якому місці, і таке інше… Ось тільки нічого важливого для мене серед цих історій не було.