Читати книгу - "Слово темряви, Наталія Савінова (SiN eVa) "

Луна відкрила очі. Вона відчувала слабкість в тілі і запаморочення. Її Світло спалахувало і згасало під впливом довколишньої Темряви. Вона відчувала знайому їй Темряву маршала темної армії, яка лагідно колихала її тіло у своїх руках, захищаючи від тиску води та надаючи можливість дихати. Та була поряд Пітьма, якої жриця Місячної долини ніколи не зустрічала. Вона була хижою і крижаною, викликала жах в балкитних очах і тремор мязів. 
Навколо драконячого кокона роїлись істоти, яких Діти моря оберігали як зіницю ока. Адже ці тендітні прозорі відзеркалення сирен мали цілющу силу для тих, хто був повязаний життям у воді. Колись люди дізнаються про іншу їхню здатність і почнуть полювати на них, щоб отримати токсини з їх тіл. А поки вони захищені глибинами та Пітьмою і є єдиними світлими істотами.
Луна посміхалась до мерехтіння Світла, яке проникало крізь Темряву кокону, в якому вона знаходилась. Вона раділа тому, що мала змогу спостерігати за дивним симбіозом, який на поверхні неможливо уявити. Це було підтвердження слів генерала Дарріо про Світло і Темряву, про їх взаємозалежність і взаємопідсилення. Та за мить все зникло. Темрява заполонила собою все довкола, осліплюючи та стираючи усі відблиски невідомого світла.
 – Я більше не дозволю нікому наближатися до тебе, Луна. – Тихий голос Темніана змусив світлу принцесу згадати про те, що з нею сталось і куди вона потрапила після обману леді Лессін. – Ти більше ніколи не будеш відчувати страждань. – обіцяв володар Темряви та її Тіней.
Він був поруч. Обіймав її. Притискав до своїх камяних грудей. Вона чула биття його заспокоюючого серця. Відчувала тепло та аромат його шкіри. І тепер все було неважливо. Неважливо чи це марення чи передсмертні ілюзії, які транслюють несправджені бажання. Неважливо чи вона затонула чи врятована самим маршалом темної армії. Головне, що він був поряд.
– Вона згубить тебе, Тіньовик! – відказала сирена мелодійним голосом, коли Темніан виніс світлу принцесу на берег. Королева Сайран залишалась в воді, не маючи бажання трансформуватись, хоча це було досить легко зробити. – Ти не зможеш зрозуміти коли, але це станеться досить скоро. – пророкувала вона, вдивляючись в спину володаря Темряви, що ризикнув своїм життям заради істинної Блакитного Світла. – Прощавай, Тіньовик!
Луна чула усе сказане невідомою особою жіночої статі та все ще не мала змоги бачити. Прохолодне повітря торкнулося шкіри, змушуючи все тіло заходитись від тремтіння. Відчуваючи нестачу тепла, світла принцеса рефлекторно потягнулась до того, хто мав палаючу кров у венах. Вона обхопила руками шию Темніана і занурилась носом в мокрий комір сорочки, який вже майже просох.
– Луна, – прошепотів молодший кронпринц, опускаючись з тілом світлої принцеси на пісок. Вона подивилась на нього дивним і таким закоханим поглядом, що на мить тиша нависла над ними, дозволяючи йому переосмислити слова королеви Сайран. – ти мені довіряеш?
– Так. – ствердна відповідь підтверджувала теорію про почуття світлої і посилювала їх магічний звязок. 
Темніан обережно прибрав мокре волосся, яке налипло на щоці світлої принцеси і легенько притиснув до неї долоню. Луна продовжувала вдивлятись в його очі довірливим і невимовно-чарівним поглядом. Поглядом від якого в темному серці цинічного маршала темної армії коїлось щось божевільне.
– Я не зможу тебе відпустити. – видихнув він в її привідкриті губи, накриваючи їх поцілунком.
А їй було цього достатньо. Луна знала, що й сама не зможе піти від нього. Ніхто з них не був бездоганним, а тим більше жоден не вписувався в стандарти шляхетного походження чи моральність монарших ліній імперії Світла та імперії Темряви. Та попри протилежність сутностей, після пройденного шляху від ненависті до взаємодопомоги, вона не могла повернутись до попереднього життя жриці Місячної долини.
Поцілунок був сповнений ніжністю на яку спроможний закоханий чоловік. Губи світлої принцеси все ще тремтіли від холоду, та поступово її тіло наповнювалось теплом і тремтіння зменшувалось допоки зовсім не зникло. Її руки все ще обвивали шию Темніана, ніби не бажаючи відпускати його від себе, не бажаючи втрачати цю близкість.
– Мосьпані, – почувся занепокоєний голос Альти. 
– Маршале, імператриця наближається. – попередив Червоний сліпець, закриваючи собою закоханих, які безпорадно піддавались своїм бажанням.
Та попри впертість Темряви, яка пяніла від смакування Світлом, Темніан зупинився, відірвавшись від губ світлої принцеси. Він дозволив Альті накинути на плечі Луни ковдру та змінився в обличчі, коли до них наблизилась імператриця в супроводі охорони з двох десятків воїнів, четверо з яких були одягнуті у біло-блакитну форму.
– Мій темний князе, – голос імператриці Фірри був сухим і досить офіціозним. – правитель Світлої імперії вимагає негайно надати докази того, що світла принцеса знаходиться у цілковитій безпеці. – вона вказала очима на першого світлого воїна. – представники імперії Світла проведуть світлу принцесу до її батька та брата, які чекають у Чорному замку.
– Арфір чекає на мене! – радісно відказала світла принцеса, розквітнувши на очах. Вона підхопила спідниці своєї мокрої сукні і за допомоги Альти, підвелась. – Арфір чекає на мене. – повторила Луна і посміхнулась до світлих, які утворили умовний квадрат, чекаючи на свою принцесу.
– Я сам проведу Луну. – напружено застеріг молодший кронпринц, з легкістю порівнявшись зі своєю матірю, та він не встиг вхопити світлу принцесу за руку, хоча і намагався це зробити.
– Ні! – заборонила імператриця Фірра, перехопивши його руку. – Світла принцеса піде у супроводі світлих. Ми не маємо права заборонити їй. 
– Вона все ще знаходиться під нашим захистом. – огризнувся Темніан, та зрозумівши, що Червоний сліпець як і Альта не зрушили зі своїх місць, здогадався про що саме говорить його матір, і чому вона навіть не запитала про самопочуття світлої принцеси.
– Претензія на недовіру. – прошепотіла імператриця Фірра, підтверджуючи здогадку свого молодшого сина. – Вони мають на це право.
– Вона вже моя наречена. – граючи жовнами обличчя, Темніан розмяв шию кількома рухами голови і стиснув зуби, стримуючи Темряву, яка була готова розірвати світлих, що  супроводжували їхню принцесу до Чорного замку. 
По мірі віддалення світлих, голос імператриці Фірри набирав нормальної тональності:
– Її брат має повну інформацію про всі події. Він незадоволений станом речей і зі слів його батька може анулювати вибір своєї сестри, якщо не сам договір імперій.
– Він цього не зробить. – майже прогарчав Темніан. – В договорі прописано,
– Так, синку, в договорі зазначено, що рішення приймає старший брат світлої принцеси. 
– Я не бачив цього пункту в договорі. – на обличчі Темніана зявилась тінь сумнівів. – Я кілька разів читав договір.
– Світлі не такі прості як здаються. Світлий пункт проявився одразу після першого інцинденту з трояндами. – пояснила імператриця Фірра, розглядаючи змарнілого сина. – і світла принцеса ще не прийняла рішення.
– Я оголосив це рішення,
– Тепер все залежить від слів самої Луни. – імператриця Фірра торкнулась грудей Темніана, притиснувши до області серця свою долоню. Вона відчула як калатається серце маршала темної армії і з розумінням додала, – вона зробить правильний вибір.
– Ми повинні бути присутніми,
– Ні. Ми повинні почекати. – і щоб якось розрядити настрій Темніана, імператриця Фірра запропонувала спочатку залагодити скандал з леді Лессін та вельможами, що обурились діями молодшого кронпринца. – Ти зробив, що мав зробити, але це жорстоко по відношенню до леді Лессін.
– Вона майже зруйнувала те, що ви з батьком намагаєтесь заключити. Вона зрадила імперію, вона зрадила мене. Вона намагалась взяти те, що належить мені! – спокійно відказав Темніан, поступово оволодівши собою та Темрявою. – Вона отримала те, на що заслуговує.
– Чому ти залишив її в живих? Ти міг би вбити її.
– Вона вже мертва, повір мені. Та мертвою вона повинна прожити усе своє спустошене життя.
– І все ж, мій сину, світла принцеса не належить тобі. – вкрадливо вдивляючись в тьмяні очі Темніана, імператриця Фірра відчула як його Темрява завмерла, почувши її слова. – Вона належить Світлій імперії та Місячній долині.
– Я визнав її своєю нареченою, а це значить, – молодший кронпринц зробив паузу, повільно відсунув руку матері і розправивши плечі, пішов до Чорного замку. – Що вона моя!
Імператриця Фірра важко зітхнула, проводжаючи свого молодшого сина сумним поглядом. Вона знала, що така різка зміна в маршалі темної армії накличе багато бід на всю імперію Темряви. Він був засліплений бажанням своєї Темряви і не міг приймати стратегічно-правильних рішень. І це лише початок тих почуттів, які нарекли «справжнім коханням».
– Надто багато смертей. – видихнула імператриця Фірра і перевела погляд на заспокоюючі хвилі моря. Десь далеко спалахнуло яскраве світло, граючи усіма кольорами веселки. – Надто багато смертей навіть для Тіньовика.