Читати книгу - "Слово темряви, Наталія Савінова (SiN eVa) "

Луна вже не відчувала ні втоми, ні слабкості в тілі. Вона все ще притримувалась етикету, поспішаючи на зустріч до рідних їй людей. Робила привітальні кивки головою до зустрічних вельмож, що зовсім не намагались приховувати зарозумілих, інколи насмішливих поглядів. Вона вже не переймалась своїм виглядом, а тим більше тим, що про неї подумаює вельможне темне панство. 
Її супровід, вихований за правилами Світлої імперії, крокував у ритмічному поспіху, не втрачаючи пильності, та тримаючи зброю напоготові. А ще світлі охоронці утворювали специфічний блок, охороняючи Світло своєї принцеси своєю магією. Можливо темні не одразу відчули силу та загрозу, яку несуть ці воїни, та вони не були простими охоронцями. Вони були магами Світла з Місячної долини. Вони були асасинами Блакитного Світла і готові були віддати своє життя за свою жрицю.
Увійшовши до тронної зали, з якою було повязано занадто багато подій, Луна зупинилась на півкроці. Вона бачила гостей Темної імперії, які стояли поряд з виступом до трону і вели бесіду з головними чоловіками Темної імперії: самим імператором Шауром, генералом Дарріо та генералісімусом Астаном. Серед світлих гостей Луна впізнала маркізів прикордоння, радників свого батька та постійну представницю жриць Місячної долини. Поодаль від них стояв молодший лорд Астан зі своєю матірю та імператор Світлої імперії Фірар. Побачивши свого батька, Луна зітхнула з полегшенням, та все ж продовжила вдивлятись в гостей, розшукуючи очима Арфіра. 
– Ясносвітла Луна, – перед світлою принцесою зявився старший кронпринц, посміхаючись до неї своєю лестиво-хижою посмішкою. – вам краще привести себе до ладу. Ви виглядаєте зовсім не так як повинна виглядати світла принцеса.
– Це не темним вирішувати! – позаду Марселіана почувся монотонний голос і серце світлої принцеси застигло. – Вам краще відійти подалі від моєї сестри!
– Вона ваша сестра, – образившись, старший кронпринц зробив крок у бік, та все ще не збирався мовчати чи зникати. – та все ще гостя моєї імперії.
– Була. – підкреслив Арфір, гордівливо скинувши підборіддя догори, і не виказавши жодної емоції, розкрив свої обійми для сестри.
Луна саме цього і чекала. Вона відпустила ковдру та спідниці сукні і не стримуючи себе, підбігла до брата. Арфір обійняв її з такою ніжністю та турботою, що навіть найчерствіший сноб зміг би це помітити і зрозуміти наскільки важлива світла принцеса для світлого кронпринца. Це були недозволені для монарших осіб відносини, недозволені і заборонені почуття, прояв яких вважався слабкістю та вразливим місцем.
– На що ви натякаєте? – перепитав Марселіан, напружуючись усім тілом. – Світла принцеса ще не знайшла нареченого за умовами договору.
    – Темні порушили умови договору. – коротко відказав Арфір, погладжуючи вологе волосся сестри, яка притискалась до нього як до рятівника.
    – Чи у вас є докази? 
    – У нас є свідки. – світлий кронпринц продовжував притримувати Луну за плечі, дозволяючи їй бути його маленькою сестрою, а не принцесою. Він повів її під пристальними поглядами темних до імператора Фірара та інших світлих, які будуть відстоювати право жриці Місячної долини повернутись додому.
    – Світлого Життя, доню! – імператор Світлої імперії посміхнувся і обхопивши обличчя доньки теплими руками, короткими поцілунками покрив її чоло, щоки, ніс. І завершив ритуал привітання притисканням свого чола до її. – Ми поїдемо додому сьогодні. – прошепотів він, вдивляючись в очі Луни.
    – Але ж ми повинні дотримуватись умов договору. – ледве чутно відказала світла принцеса, не розуміючи чому саме зараз її відкликають додому.
– Ти передумала повертатись до Місячної долини? – здригнувши ідеальною бровою, запитав Арфір.
– Ні. – з острахом відповіла вона, подивившись на брата. – Та я не розумію.
– Я обіцяв, що знайду причини за яких ти повернешся додому. – вона кивнула, вслухаючись в тиху промову Арфіра. Вони все ще стояли втрьох, і могли насолодитись приватною розмовою, хоча довкола було занадто багато зацікавлених свідків. – Ми зібрали докази того, що темні не здатні захищати тебе. Ми зібрали підписи свідків. Ми сповістили усіх у Першосвіті. Тепер ми маємо повне право розірвати договір і залишити перемиря між нашими імперіями, не маючи потреби у твоїх заручинах.
– Так моя доню, ти тепер вільна піти додому. – підтвердив слова свого сина імператор Фірар і змінився в обличчі, побачивши того, хто зявився у тронному залі та швидко наближався до них.
– Моя наречена залишиться в Чорному замку! – одразу оголосив Темніан, важкими кроками пересікаючи залу. – Договір залишається незмінним! Лише за наявності заручин буде перемиря між нашими імперіями! – його голос був впевненим і погрожуючим, а погляд спрямований на світлу, яку проти його волі збирались вивезти з Темної імперії.
– Темніан, – загарчав імператор Шаур, виступивши до свого молодшого сина. Заручившись підтримкою генерала Дарріо, він закрив собою світлих монархів, не дозволяючи Темніану наближатись до них. – не смій сперечатись зі мною!
– Маршале, – звернувся генерал Дарріо, розгледівши в очах свого вихованця Темряву, яка не повинна була прокидатись в таких умовах. – контролюй себе, синку!
– Світла нікуди не поїде! – зупинившись навпроти батька, Темніан склав руки в перехресній кладці на рукоятті свого меча. – Вона повязана зі мною не лише вибором.
– Темніан! – рикнув імператор Шаур. – Досить! Ти наражаєш нашу імперію на ризик втратити довіру інших, не лише світлих!
– Я не збираюсь гратися в ваші політичні ігри. Моя наречена залишиться в Чорному замку допоки ми не проведемо обряд заручин!
– Ви звязали нашу жрицю магією «Злиття»! – біля імператора Фірара та кронпринца Арфіра стояла висока жінка з надзвичайно блідою шкірою. Вона виглядала немолодо, та не можливо було правильно назвати її літа. Світло-русяве волосся заплетене у довгу косу, частково лежало на її правому плечі, доповнюючи просту льняну сукню. – Ви скористалися забороненою магією! – кістлява рука жінки охопила запястя світлої принцеси, показуючи усім шрам, який спалахнув кривавим сяйвом. – Ця мітка несе Смерть.
– Я зробив те, що мав зробити! – відрізав Темніан. – І я зроблю це знов, якщо на те буде потреба. 
– Ви скористалися магією про яку нічого не знаєте! Та ми знаємо!
– Вибачте нашого маршала, – імператор Шаур кивнув охороні і поклавши руку на плече генерала Даррріо, звернувся до світлих. – Після сьогоднішнього інцинденту йому як і ясносвітлій Луні потрібно перепочити. Обговоримо усе в більш тихому місці. – він вказав рукою на двері і показуючи приклад, рушив до них.
– Ходімо. – Арфір взяв Луну за руку і разом зі своїм батьком прослідував за імператором Темної імперії. Усі світлі гості швидко йшли за своїми монархами, полишаючи темних в сутінках тронної зали.
– Мені так багато потрібно розповісти. – прошепотіла світла принцеса, схопившись вільною рукою в руку Арфіра, ніби все ще не вірячі своїм очам.
– У нас є ціла вічність для цього. – пообіцяв Арфір.