Читати книгу - "Заручники шлюбу, Дані Балл"

Ми повинні були поїхати у відділення давати покази та Денис вмовив поліцейських, щоб ми приїхали завтра, сьогодні я не здатна на якість адекватні дії, користі від мене мало. То ж ми всі залишились вдома, я попросила Лесю і Влада залишитись сьогодні у нас на ночівлю, так мені спокійніше. Здається в мене з'явився страх залишатися на самоті.

- Леся, ти звичайно молодець, але я починаю тебе бояться. Розбити пляшку вина не так вже й легко, а ти ж першого разу вирубила кремезного чоловіка. 

- В мене була чудова школа життя, я ще можу тебе здивувати.

- Дякую, не треба , я тобі вірю. - Влад підняв руки перед собою, наче побоюється її. Поки вони втрьох намагались жартувати, щоб розрядити обстановку, я не могла заспокоїтися. 

- Ліно, може ти щось хочеш? Тобі потрібно відволіктися. 

- Ні-ні, нічого не хочу. Я не можу забути цю картину, я майже вбила батька, а він хотів вбити мене, ще й розповів в подробицях, як би це зробив. 

- Мишеня, все закінчилось, ти в безпеці, він під наглядом поліції, все майже закінчилось. Його вилікують і відправлять за ґрати. - Батьку потрібна буде операція після поранення, в себе він так і не прийшов, лікарі сказали, що він живий, скоріше за все у нього струс мозку після удару пляшкою, тому він не прийшов до тями. Можливо мені навіть шкода його, або ні. Таких людей не можна жаліти, вони мають нести покарання за свої зло організаціїчини.

- Так, я знаю, потрібно мабуть подзвонити Єві, попередити її, що він не повернеться додому сьогодні.

- Ліно, думаю вона і так це знає, він переховувався десь вже тиждень, вдома його не було. Сумніваюсь, що він говорив їй куди поїхав. 

- Звичайно, мабуть так і є. Я зараз не здатна логічно мислити. - Всеодно я подзвонила до мачухи, розповіла їй що відбулось, сказала де зараз батько і що його чекає. Ми давно з нею не спілкувалися, тому вона була не в курсі всіх подій. Це її дуже злякало, вона все ж таки вірила, що він не здатен на такі вчинки. Що вона буде робити далі не уявляю, але для неї це найкращий час піти від батька і почати повноцінно жити, без страху за своє майбутнє.

Вранці ми з Денисом поїхали до відділу - давати покази, мені доведеться пережити вчорашній день ще раз, згадуючи весь той жах. Я в деталях розповіла, що відбулось, підписала протокол, написала заяву. В поліції ми дізналися, що батька прооперували, поранення виявилось серйозним, я зачепила печінку, тому він втратив багато крові і ще не прийшов до тями. Біля реанімаційної палати цілодобово чергують поліцейські і від цього мені спокійніше. Я менше нервую і не думаю, що кожної хвилини батько може знову прийти до нас додому.