Читати книгу - "Кривава повня, Анна Ліє Кейн"

- Тримаю, - я відчула як мене схопив Орест. - А шкіра у неї як шовк! Таку слід продавати дорожче!

- Мені треба, щоб вона не ворушилася! Відкривай рота, демонічне поріддя!

Але я з усіх сил стискала ікла. Ладна була швидше проковтнути свого язика аніж відкрити рот.

- Зараз допоможу, - пообіцяв Орест.

Він замахнувся та всадив ніж мені в бік. Потім смикнув його на себе та ще раз вдарив в стегно. А потім провернув. Мені здалося, що ніж розкрився у мені гострими пелюстками.

У мене вирвався беззвучний крик. Моє горло не змогло породити звук, але Всеслав скористався моїм болем та жахом і влив у горло зілля. Фомко та Всеслав тримали мене, задерши голову догори, поки я не проковтнула усе.

- Молодець, розумниця, - задоволено промовляв Всеслав. А я давилася зіллям та сльозами злості.

Напевно, мій розум вже спотворився, бо раптом тіні у приміщенні здригнулися. Наче промінь світла сколихнув темряву, вона пішла хвилями, а потім сконцентрувалася поряд зі мною. І тут з мороку зробив крок вперед Ґрейн.

Він вдарив без замаху. Всеслава відкинуло від мене. Порожня пляшка впала на підлогу.

Руки Фомка раптом відпустили мене.

Я закашлялася, намагаючись відплюватися. Дихати стало простіше. Я зробила кілька глибоких вдихів, намагаюсь не втратити свідомість. Потім підняла голову.

- Ти як тут опинився? - вигукнув Всеслав, відсуваючись далі. Катря вскочила з місця, але на неї стрибнула Кіра. Пролунав крик.

Але моєю увагою заволодів Ґрейн. Темрява навколо нього ожила. Вона стала полумʼям біля ніг володаря, а потім кинулася у різні сторони. Збила Фомка, відкинувши його до стіни. Притиснула та придавила до землі Христю, яка тільки охнула. Пітьма ринулася до Ореста, який спробував кинутися до дверей.

Тіні простягнулися і до мене. Але злякатися я не встигла. Вони огорнули мене, а за секунду я впала на землю, звільнившись від усіх мотузок.

- Темрява… - видихнув Всеслав, приречено дивлячись на розлюченого Ґрейна. На того, над ким не був владний жоден з його артефактів. Вони руйнувалися один за одним та танули, ніби тіні на світанку. Всеслав дивився на свою смерть.

Орест щось викрикнув, я побачила як він кинувся до Ґрейна.

Але потім я зірвала з себе магічну прищіпку, що не дозволяла говорити та поповзла до дівчаток. Відчувала як зілля все більше оволодіває моєю свідомістю. Мене тягнуло назад, у чорну порожнечу, але я трималася за реальність.

Діставшись дівчаток, я розвʼязала їхні руки. Вони вчепилися у мене. По щоках текли сльози. Вони намагалися щось сказати, але не могли. З їхніх ротів не виривалося жодного звуку.

Ззаду ще секунду чулися звуки боротьби, аж раптом усе стало тихо. Я обернулася. Світ перед очима кружляв. Нога і бік неймовірно боліли. Мені дуже хотілося спати.

- Досить криваво?

Ґрейн підняв голову. Я побачила рубінові очі та червоні сполохи. А потім нарешті поринула у пітьму.

Я кілька разів виринала із забуття.

Я бачила як Ґрейн говорив з дівчатами. Бачила як вони сіли у диліжанс. Чи мені тільки наснилося?

Я бачила сонце, що здіймалося над горизонтом. Очі наче були постійно відкриті, лиш іноді вони отримували змогу побачити. Там були крони дерев, золоте проміння та птахи. Потім стеля. Кіра, що схилилася наді мною. Вона щось говорила.

А потім зʼявився Ґрейн. Його обличчя я бачила надто яскраво та чітко. Можливо, через те, що хотіла його бачити. Без нього мені було погано. А його очі одразу вселили у мене надію на те, що все буде добре.

Я не могла нормально думати, але зосередилася на червоних очах. Потонула у цих незвичайних райдужках, вчепилася руками у його одяг, наче потопаюча. Мене лихоманило і я прагнула тільки зігрітися у його обіймах.

- Айро, дивися на мене, - благав Ґрейн. Його слова ледве пробилися до моєї свідомості. - Я буду намагатися зробити це якомога обережніше, але тобі буде боляче.

Я все ще не могла думати нормально. Раптом мої губи розтягнулися в усмішці, а язик сам собою зарухався. Звуки сформувалися у слова, оминувши розум:

- Нагадує випускний. Тоді мій партнер говорив мені так само.

На мить Ґрейн завмер. Я відчувала як його пальці торкаються оголеної шкіри мого стегна. Занадто пізно я зрозуміла, що він розірвав мої штани. Чоловік посміхнувся у відповідь, хоч погляд його лишався занепокоєним:

- То це в тебе було на випускному?

- Так, - я дивилася на нього, відчуваючи біль у боці та нозі, але хотіла тільки пригорнутися до Ґрейна та забутися сном. Я так втомилася!

Але жила в мені і образа. На себе і на світ. Чому мої друзі зустрічають свої пари, а я ні? Невже мені, як і батькам не судилося відчути демонічний потяг?

- Не могла ж я чекати до старості того самого? - я насупилася. Ґрейн здивовано хмикнув, потім опустив погляд:

- Не могла, - озвався він луною. Потім впевненіше стиснув руки на моїй нозі і запевнив: - Повір, Айро, я точно більш вправний, ніж той хлопець, що був з тобою на випускному, але зараз я зроблю тобі дуже боляче.

Він зазирнув мені у вічі. Я дивилася на Ґрейна з цікавістю. Я бачила у його очах майбутнє, я відчувала спокій та радість від того, що він поруч. І я розуміла, що мені не потрібен ніхто крім нього.

А потім Ґрейн смикнув. Біль пронизав моє тіло, але я навіть не змогла заволати, а одразу втратила свідомість.