Читати книгу - "Третя світова: Битва за Україну"

До 4 ранку 30 листопада на площу було стягнуто великі сили міліції й близько 300 бійців «Беркуту». Під приводом «підготовки до Нового року» розпочалася силова «зачистка» Майдану. Протестувальники відмовилися виконувати вимоги офіцерів МВС й чинили опір міліції. Відтак остання застосувала дубинки та сльозоточивий газ. Протестувальників витіснили з Майдану на прилеглі вулиці. Демонстрантів, що відстали від основної маси євромайданівців, «беркутівці» били дубинками, не жаліли навіть дівчат. Це викликало посилення опору з боку протестувальників. Вони задіяли у сутичках з правоохоронцями пляшки, каміння, залізні прути та палиці. Більш як 30 осіб арештували, проте після складення протоколу про адміністративні правопорушення більшість з них відпустили. Госпіталізованих, часто-густо просто з лікарень, доставляли до міліцейських відділків на допит.

Після розгону Євромайдану в ніч на 30 листопада, на Михайлівській площі знову розпочався масовий мітинг, що нараховував понад 15 тисяч учасників. Він свідчив про рішення демонстрантів боротись до перемоги. В ніч на 1 грудня у бій з міліцією вступили бійці так званого «Правого сектора», лідери якого впродовж тривалого часу перебували в тіні. Зокрема, «Правий сектор» брав участь у сутичках із внутрішніми військами та спецпідрозділами МВС України, які охороняли будівлю адміністрації президента, в захопленні декількох адміністративних будівель Києва та у штурмі президентського палацу на вул. Банковій. Тоді ж були сформовані загони «Самооборони Майдану» на чолі з комендантом Майдану Андрієм Парубієм.

«Правий сектор» був неформальним правоекстремістським угрупуванням, що об'єднало активістів низки українських націоналістичних (національно орієнтованих) організацій. До складу «Правого сектора» входили українська націоналістична організація «Тризуб» ім. Степана Бандери, «Патріот України» (Соціал-національна асамблея), УНА-УНСО, «Білий Молот», «Карпатська Січ», а також фанати футбольних клубів. Агітацію, збір коштів та вербування «Правий сектор» здійснював й через УНА-УНСО, яка мала статус легальної партії. З її допомогою «Правий сектор» з Києва здійснював координацію дій із захоплення обласних держадміністрацій на заході України у січні 2014 року.

Чимало лідерів опозиції звинувачували «Правий сектор» у провокуванні міліції та «Беркуту» на жорсткі дії проти демонстрантів, внаслідок чого під кийки міліції та спецназу часто потрапляли випадкові люди, а поранення отримували як учасники протестів, так і співробітники міліції. Лідером «Правого сектору» було оголошено Дмитра Яроша, керівника української націоналістичної організації «Тризуб» ім. Степана Бандери. На думку Яроша, Майдан був лише зручним приводом для початку «національної революції», яка повинна була завершитися «повним поваленням режиму внутрішньої окупації й створенням української національної держави з системою всеосяжного національного народовладдя».

Разом із «Самообороною Майдану» «Правий сектор» складав кістяк Майдану та виконував функції охорони як зовнішньої, так і внутрішньої. Політичних вимог «Правий сектор» спочатку не висував. Як про самостійну суспільно-політичну силу «Правий сектор» заявив про себе дещо пізніше, коли став претендувати на роль третьої сторони в переговорах між владою та опозицією. Основними вимогами «Правого сектора» були негайна відставка президента Януковича, розпуск Верховної Ради, покарання керівників силових відомств та виконавців «злочинних наказів», в результаті яких було вбито близько сотні українських громадян.

Після перемоги Євромайдану Дмитра Яроша призначили замом секретаря РНБО України. У березні 2014 року він висунув свою кандидатуру на президентських виборах. Із бійців «Правого сектора» та «Самооборони Майдану» пізніше була сформована Національна гвардія України. 22 березня 2014 було оголошено про переформування «Правого сектора» з громадського руху в політичну партію на організаційній основі партії «Українська національна асамблея». Електоральний вплив «Правого сектору», проте, залишався слабким. На президентських виборах 2014 року за Яроша проголосувало менше виборців, аніж за відомого українського бізнесмена єврейського походження Вадима Рабіновича.

1 грудня силова акція уряду спровокувала мітингувальників до захоплення адміністративних будівель, зокрема київської мерії, та дала привід опозиції сформувати Штаб національного спротиву. Штаб розмістився в захопленій повстанцями будівлі профспілок на Майдані Незалежності. «Правий сектор» перетворив на свій штаб готель «Дніпро», що також опинився в епіцентрі подій. До загонів самооборони, що якраз почали формуватися, люди записувалися добровільно. Лідери опозиції закликали до формування в областях України страйкових комітетів з метою проведення національного страйку, а Віталій Кличко звернувся до львів’ян із закликом взяти участь у Народному віче «За європейську Україну». У відповідь зі Львова до Києва приїхало понад 10 тисяч людей.

Із різних районів столиці демонстранти рушили до центральної площі Києва, де й мало відбутися Народне віче. Попереду несли великий прапор України, за прапором йшли лідери опозиції Арсеній Яценюк, Віталій Кличко та Олег Тягнибок. На Майдані зібралось понад 100 тисяч людей. В демонстрації взяли участь і європейські дипломати: віце-президент Європарламенту Яцек Протасевич, колишній голова Європарламенту Єжи Бузек, колишній голова польського уряду, лідер партії «Закон і справедливість» Ярослав Качинський.

Під час мітингу та виступів опозиції біля адміністрації президента України відбулися сутички демонстрантів з міліцією та загоном «Беркут», які охороняли президентський палац. Шереги «Беркуту» активісти спробували протаранити трактором. Деякі демонстранти почали використовувати пляшки із запалювальною сумішшю, каміння, металеві ланцюги. Депутати від опозиції, що прибули на місце зіткнень — Петро Порошенко та Олександра Кужіль закликали демонстрантів не піддаватися на провокації оплачених урядом «тітушок»[48], але були скинуті з трактора, який використовували в якості імпровізованої трибуни, і залишили площу. Пізніше вони повернулись разом з лідерами опозиції, серед яких виділявся активністю Віталій Кличко. Останній спробував заспокоїти людей, говорячи про спроби провокацій з боку влади, спрямованих на розгін Народного віча та закликав демонстрантів повернутись на площу: «Я закликаю всіх залишитися сьогодні на Майдані… ми робимо все, щоби вас захистити… ми повинні мобілізувати всіх у країні та не втратити ініціативи». Він сказав, що у Будинку профспілок всі, хто залишаться на сьогодні і завтра, можуть зігрітися, отримати гарячу їжу та переночувати».

Того ж вечора демонстранти спробували знести пам'ятник Леніну, але спецпідрозділ «Беркут» завадив цьому. Лідер партії «Батьківщина» Олександр Турчинов закликав блокувати урядові будівлі та центральну частину міста. В результаті розпочатих зіткнень постраждало понад 165 людей, серед них 50 співробітників правоохоронних органів. Понад 100 осіб були госпіталізовані з черепно-мозковими травмами та хімічним опіками очей від застосування сльозоточивого газу. По всій країні почались масові мітинги на підтримку київського Майдану з вимогами відставки президента та уряду, насамперед міністра внутрішніх справ генерала Захарченка та генерального прокурора Пшонки.

2 грудня мітингувальники захопили Жовтневий палац культури, щоб учасники Майдану могли там ночувати, грітися, отримувати гарячу їжу. На Майдані почали встановлювати пункти гарячого харчування та обігріву, медичні намети для надання першої допомоги постраждалим.