Читати книгу - "Колекція гадів"
Шрифт:
Інтервал:
Добавити в закладку:
— Ось так, — задоволено сказав Плазун. — Сідайте. Почнемо урок.
11. Бойове хрещення
Усі вихідні Максим просидів удома.
Попросив батьків не кликати його до телефону, пояснивши тим, що не дуже добре почувається, втомився. Мама зрозуміла це по-своєму: цієї осені після шаленої літньої спеки раптом різко похолодало. До того ж підлітки у перехідний період надто вразливі до осінньої депресії, яку навіть не всі дорослі здатні нормально перенести. Тому хлопця справді не чіпали.
У понеділок Білан як активіст Групи залізного порядку рано вийшов на своє перше чергування — ловити тих, хто запізнюється на уроки. На його щастя, цього разу вже ніхто не запізнився. Вчасно прийшли навіть Денис з Оксаною. Перед входом вони, явно домовившись, блазнювато розшаркувалися, пропускаючи одне одного уперед. Максим проковтнув це мовчки.
Так само мовчки сприйняв бойкот, неофіційно оголошений йому в класі. Насправді заклику не розмовляти з Біланом не прозвучало — просто з носієм червоної пов'язки ніхто не привітався. А його місце на задній парті демонстративно зайняли Ігор Сіряк та Коля Раппопорт, які до того часу сиділи спереду. Вийшло так, що на передній парті, просто перед учительським столом, на самоті мусив сидіти зрадник.
Білан і це проковтнув. Він готував себе до цього цілих два дні.
Те, чого хлопець чекав, сталося на великій перерві. Він саме ходив з напарником, Стьопою Хімічем з восьмого «Б», по коридору другого поверху між крилом старших і крилом молодших, коли із-за рогу просто на нього вийшов Вова Завгородній.
— Відійдемо, — неголосно мовив він.
— A... — Білан озирнувся на Стьопу.
— Сам погуляє. Тут уже давно спокійно нашими спільними зусиллями, ги-ги. Давай, іди сюди.
Завгородній відвів новобранця до вікна, для чогось роззирнувся на всі боки.
— Значить, з нами тепер? — почав здалеку.
— Не знаю, — чесно признався Максим. — Я за порядок і за те, щоб не крали. А з вами чи ні — інше питання.
— Але вже точно не з ними, — Вова кивнув кудись убік і знову дурнувато реготнув. — Ти можеш з нами посваритися, правда. Ми тобі своїми рилами можемо не вийти. Тільки ж назад, до тих, хто кілька днів тому вважався «твоїми», ти вже не повернешся. Тоді тобі або в іншу школу переходити, або... не знаю. Щоби ти знав, чуваче, які закони: вхід до нас — гривня, вихід — дві. Або, як подобається, в долари переведи. Чи якусь іншу валюту, хоч рублі російські.
— Що це ти про гроші завів? Директор вам платить за роботу?
— По-перше, не «вам», а «нам». Бо ми тепер разом, одна команда. По-друге, він уже заплатив, владу нам дав. Це, чувак, іноді дорогого коштує. Знаєш, на чому влада тримається?
Замість відповіді Максим похитав головою.
— На можливостях, чувак. У кого їх більше, у того і влади більше. А значить — і грошей. Це на перспективу. А перспектива у нас із новим директором дуже, скажу тобі, райдужна. Згоден?
Замість відповіді Максим знизав плечима.
— Тепер у нас влади більше. Відчув?
Максим кивнув.
— А чому? Бо крадіжки в школі почалися. Хто буде оберігати кишені та наплічники школярів, як не ми, Група залізного порядку? І кому для забезпечення залізного порядку влади дається більше? Отож бо й воно!
Білан глянув на годинник. Скоро перерва закінчиться.
— Не дивись, не дивись, — поплескав його по плечу Вова. — На нас дурні правила вже перестають поширюватися. Запізнишся на якусь там фізику — не біда. Ти з червоною пов'язкою, тобі все можна. Слухай вухом: треба бойове хрещення пройти.
— Це як? — поцікавився Білан.
— Дуже просто. У нас всі хлопці рано чи пізно його пройдуть. Ти будеш другим. Бо я тобі, чуваче, вибач уже, не довіряю поки що повністю. Директор тобі повірив, бо ти сам прийшов. Але я тебе в справі бачив. Так що тепер свій реванш до кінця візьму.
— Реванш?
— Ти як думав? Ви з дружком здорово мене тоді, весною, з тим Золотим кубком опустили. До друзяки твого колишнього я ще доберуся. А з тобою зараз вирішимо. Відмовишся хрещення проходити — знімеш пов'язку. Тільки після цього, як я й обіцяв, нічого не зміниться. Своїм друзям можеш скільки завгодно каятися — тільки іржатимуть, мов племінні коні. Погодишся — станеш таким, як ми, від п'ят до маківки. Тоді вже назад дороги в тебе точно не буде.
Всередині в Білана залоскотало.
— Досить уже лякати. Понти твої дешеві теж мені до одного місця. Діло говори.
— Ось і добре, — Вова потер руки. — Мобільник у Тимура з сьомого класу, думаєш, сам, на ніжках пішов і не повернувся?
— Вкрали.
— Вкрали, — погодився Завгородній. — Хто і як — тепер не важливо. Просто наступну крадіжку доручається провести тобі.
До чогось подібного Максим готувався. І все одно від буденності зробленої пропозиції в нього перехопило подих.
— Це... як?
— Мовчки. Звісно, не з роздягальні. Вона тепер на ключ закривається. Але скоро і це питання вирішимо. У одного нашого активіста батько — слюсар. Ключі доручають черговому з ГЗП. Відчинимо якось замочок, він же звичайний, навісний. Такий самий знайдемо, тільки розпиляний. Поміняємо замки, щось у когось з кишені знову спіонеримо, розпиляний замок на місці злочину залишимо. Для натуральності черговий по голові отримає. Нічого, компенсуємо. Гроші за той самий мобільник йому підуть, а це гривень сто, коли перекупникам краденого скидати. Отже, в школі почне орудувати банда. А ми, Група залізного порядку, отримаємо ще більше повноважень. Диктаторських, я б сказав! — Вовка багатозначно глянув на Максима.
— Виходить, мобільник у роздягальні...
— Ага. Це наш активіст бойове хрещення проходив. Тепер він наш до самих кінчиків вух. Ти наступний.
— Мобільні телефони красти? — наївно запитав Білан.
— Кажу ж тобі: на роздягальні поки що табу, заборона. Хай час пройде. Значить, у восьмого «Б» наступний урок — фізкультура, фізра по-нашому. Всі підуть стрибати, клас лишиться порожнім. Вийдеш серед уроку, тебе випустять, у тебе червона пов'язка. Зайдеш у порожній клас, витягнеш із однієї сумки калькулятор. Де вона стоятиме і чия це сумка — тобі покажуть. Калькулятор здаси мені. З сумки все витрусиш — не треба факт крадіжки приховувати. Хай всі бачать. Хай знають — залізний порядок потрібен.
Максим переварив почуте і рішуче заявив:
— Красти я не буду!
!Увага!
Сайт зберігає кукі вашого браузера. Ви зможете в будь-який момент зробити закладку та продовжити читання книги «Колекція гадів», після закриття браузера.