Читати книгу - "Керуй гормонами щастя"

Раніше подорожувати Китаєм було досить складно, тому Гесслер був неймовірно задоволений шансом, що він отримав. Під час своєї подорожі він також побував у промислових зонах та завів багато нових знайомств. Гесслер розповів про життя робітників, керівників, підприємців, про те, як вони формували нові очікування і вибудовували нові стратегії. Перешкоди, що з ними вони стикалися, були унікальними, але водночас мали багато спільного з труднощами, що притаманні всім людям.

The Bookseller of Kabul (Продавець книжок з Кабула. Осне Сеєрстад)

Це документальний роман про чоловіка, що протягом кількох десятиліть продавав книжки в Кабулі, не припиняючи своєї діяльності попри всілякі труднощі. Він із величезною відвагою пручався радянському режимові, а потім ісламському рухові «Талібан». Але в родині він поводився як справжній деспот, учиняючи на близьких такий саме тиск, який чинила на нього самого офіційна влада. Автор книжки – норвезька журналістка Осне Сеєрстад, яка довгий час жила в родині головного героя. Їй удалося захопливо розповісти про життя і страждання кожного члена сім’ї. Трагедія полягає в тому, що та сила, що дозволяла головному героєві протистояти суспільному тиску, змушувала його демонструвати домінування вдома. Життя кожного з членів родини підпорядковувалося жорсткій ієрархії, де не було місця особистим бажанням. Прочитавши цю книжку, ви припините сприймати свою свободу за даність.

Intellectuals: From Marx and Tolstoy to Sartre and Chomsky (Інтелектуали: від Маркса та Толстого до Сартра та Хомського. Пол Джонсон)

У книжці наведено пікантні подробиці особистого життя людей, що з них освічене суспільство вже давно створило собі кумирів. Вам буде цікаво дізнатися про звички до соціального домінування в Жан-Жака Руссо, Жан-Поля Сартра, Карла Маркса, Персі Шеллі, Генріка Ібсена, Льва Толстого, Ернеста Гемінгвея, Бертольта Брехта, Бертрана Рассела, Ліліан Хеллман, Нормана Мейлера, Джеймса Болдвіна і Ноама Хомського. Їхня егоїстична та підступна поведінка стосовно колег, друзів, членів сім’ї просто шокує – і ці люди виступали з осудом решти людства. У людей, що повчають інших, як ті мають жити, найчастіше є руйнівні звички та залежності. Найнеприємніше читати про їхню зневагу до власних дітей, оскільки переважна більшість їхніх тверджень робилася в ім’я «наших дітей». Ця книжка переконала мене, що статус альфа-самця в суспільстві інтелектуалів дуже нагадує аналогічний статус у дикій природі. Прочитавши її, я ще більше почала цінувати те, що мені майже зовсім не властиве прагнення до домінування, що є частиною поведінки людини.

Breaking Down the Wall of Silence: The Liberating Experience of Facing Painful Truth (Руйнування стіни мовчання: звільнення від болючої істини. Аліс Міллер)

Швейцарська психотерапевт Аліс Міллер багато писала про вплив на людину її дитячого досвіду. У цій книжці вона показує, що практика виховання дітей впливає на історію, а дитячий досвід політичного лідера здатний вплинути на цілу націю. Ідеться про долю відданого сталініста Ніколае Чаушеску, лідера Румунії. Ця країна прославилася на увесь світ тим, у яких жахливих умовах утримували там дітей у дитячих будинках у період правління Чаушеску. У розділі «Жахливі наслідки відмови» Міллер демонструє, як Чаушеску та його дружина в масштабах усієї країни відтворювали жорстоке ставлення, яке самі відчули, коли були дітьми. Читати про це важко, але необхідно, щоб розуміти природу людини. У школі нас учили, що в усіх вадах людства винна економічна система. Сьогодні в усьому прийнято звинувачувати гени. У цій книжці показано, як ранній досвід впливає на подальше формування характеру. За словами авторки, людина не обов’язково стає заручником свого раннього досвіду: простого усвідомлення подібної моделі поведінки достатньо, щоб людина обрала інший шлях.

The Fortunate Pilgrim (Щаслива мандрівниця. Маріо П’юзо)

Американський письменник Маріо П’юзо розповідає про свою матір, що змушувала дітей заробляти гроші. Ви можете подумати, що вона закликала їх учитися та перетворюватися на високооплачуваних професіоналів. Але ні, насправді вона наполягала: «Кинь цю кляту книжку та знайди де-небудь грошей». Це один із перших романів Маріо П’юзо, що не приніс йому комерційного успіху, але він відрізняється потужною реалістичністю. Автор називає свою матір щасливою мандрівницею, тому що вона не припиняє нагадувати дітям, як їм пощастило жити в Нью-Йорку, де перед ними відкриваються такі можливості, яких ніколи б не було в Італії. П’юзо відверто розповідає про те, якого болю йому завдавала матір. Він не намагається показати свою сім’ю в гарному світлі, а близьких – як жертв обставин та поганих хлопців. Книжка дає цінну можливість зрозуміти, як потреба у фізичному виживанні мотивувала молодих людей здобувати навички виживання протягом усієї історії людства.

На щастя, у Маріо П’юзо була можливість чинити опір очікуванням матері, оскільки він був наймолодшим, а старші брати і сестри приносили достатньо грошей, щоб забезпечити сім’ю. Один із братів працював на мафію, і його досвід став підґрунтям пізніших романів П’юзо.

Роман «Щаслива мандрівниця» провалився, і тоді П’юзо написав «Хрещеного батька» – адже йому потрібно було якось сплачувати рахунки. Безсумнівно, що захоплення П’юзо своїм старшим братом вплинуло на те, як він зобразив у своєму романі мафію. П’юзо завжди заперечував, що роман написаний на основі особистого досвіду його самого та його брата, але автобіографічний характер твору це спростовує. Можна припустити, що успіх «Хрещеного батька» був зумовлений тим, що роман цілком заснований на негативному мисленні. Він виправдовує один із базових тваринних інстинктів: стверджувати, що члени вашого соціального альянсу – це хороші хлопці незалежно від того, що вони роблять. Насильство та жорстокість відбуваються в ім’я сім’ї та відданості. Соціальна солідарність – це така цінність для внутрішнього ссавця, що люди ладні заплющити очі на те, якими непривабливими речами вона супроводжується.

Вивчення поведінки мавп та вищих приматів може надати ключ до розуміння популярності «Хрещеного батька». Справа в тім, що персонажі П’юзо демонструють невербальні імпульси наших тваринних пращурів. Класичний приклад – сцена на весіллі та спілкування дона Корлеоне з гостем, що звертається до нього з проханням скоїти вбивство. Хрещений батько не проти вбивства. Він проти того, що його просять про послугу, не надавши спочатку послугу йому. Він зарозуміло заявляє, що послуги – то тільки для друзів. Напевно, кожен із нас хоч раз відчував змішане почуття, коли була потрібна допомога людини, що на неї до цієї миті ми