Читати книгу - "Не плач, кохана!"

З кімнати вийшов охоронець і ретельно обшукав його.

У найближчому магазині Моторист купив пляшку соняшникової олії. Потім перелив її в маленьку пляшечку. Заховав у труси.

На прохідній охоронець спитав невдоволено:

— В чому справа?

— Годинник забув, — відповів Моторист.

З кімнати вискочив інший охоронець. Ретельно перевірив Колю, але лізти в причинне місце посоромився.

— Ти з ними обіймаєшся. А це досвідчені злочинці, — наганяв йому жаху охоронець. — Пропав твій годинник.

Коля зробив перелякане обличчя і поспішив на робоче місце.

Він передав олію, забрав годинник і пішов додому.

Ми були врятовані. На щастя, стрілки на вишках нічого не помітили. Охорона не піднімала тривогу. Нам нічого не загрожувало. Все в черговий раз зійшло з рук. Але так далі тривати не може.

22.05.1952 рік

Сьогодні я пити не став.

— Що сталося? — запитав Черчіль, підозріло поглядаючи в мою сторону.

— Ніч не спав, серце задавило.

— Рано ти скаржишся. Що ж далі з тобою буде? — не відставав Черчіль.

— Не чіпляйся! Раз не можна, нехай не п'є. Нам більше дістанеться. Готуй хаванину, Кулінар! — миролюбно мовив Соломон.

Я швидко накрив стіл. Єдина стопка зі спиртним пішла по колу. Коли Валера взяв чарку в руку і вже готувався її перекинути, Соломон зупинив його:

— Цьому теж не можна. Надалі ми будемо наливати тобі тільки сечу.

Валера став на коліна, схопив своїми слабкими руками міцну руку Соломона. Заголосив:

— Більше такого не повториться. Вибачте!

Костя відштовхнув його ногою, сказав:

— Іди подихай свіжим повітрям. Тобі корисно.

— Вибачте мене. Більше такого не повториться.

Черчіль теж не втримався:

— Щезни зараз же, щоб я не бачив твою м'яту пику.

— І запам'ятай! Твої пісеньки тобі не допоможуть. Якщо ще повториться подібне, ти будеш разом з усіма махати лопатою. Не горілку жерти, а сечу, — сказав Соломон.

Ми раділи, що все обійшлося благополучно. Виставивши Окуджаву за двері, почали грати в дурня. Образи і взаємні докори відійшли на другий план.

Я тримав в руках карти і думав, до чого ж нам пофортунило: підігрів пронесли серед робочого дня, з Окуджавою проскочили. Якби стрілки щось помітили, вийшли б інші пироги.

— Давайте кінчати, а то дограємося, — зауважив Василь Іванович, який не грав у карти, сидів поряд з нами і про щось думав.

— Чому бути, того не минути, — зробив висновок Черчіль. — Я на свій день народження не маю права випити чарку? Так, чи що?

— Правильно Василь Іванович говорить, — сказав Соломон. — Сильно ми розслабилися. Треба бути обережніше. А ти як думаєш, Кулінар?

— Накрутити собі термін з-за якоїсь паршивої стопки — це вже занадто. Треба головою думати про майбутнє, а не заднім місцем. Інакше всі залетимо.

В обідню перерву в роздягальню зайшов Моторист. Всі зустріли його як героя. Запропонували випити. Але він відмовився від частування.

Присів за довгий збитий з дощок стіл. Дістав невеличку брошуру. Я взяв її зі столу. Прочитав обкладинку: «Куди піти вчитися».

— Куди задумав поступати? — запитав його.

— У політех, поїду в столицю, — відповів Моторист.

— Якщо ти залишишся тут працювати, — сказав йому, — ти не в столицю поїдеш. Тебе надовго відправлять в тайгу.

— Що ви таке говорите. За що?

— За передачу наркотиків, наприклад. До десяти років позбавлення волі.

Моторист задумався.

— Таке могло бути?

— Варто було б тільки Косяку або комусь з його дружків залетіти, тебе відразу б замели.

Моторист змінився в обличчі.

— Це правда?!

— У нашій країні дорога в тюрму широка, а ось вийти з неї вдається не всім. Дуже вузький вихід.

— Я звик допомагати людям. За це саджати?!

— Чому б і ні, якщо є склад злочину. Тільки п'яти замелькають, коли посадять у в'язницю.

Розповів йому, як опинився за ґратами, допоміг гравцю Бизюку.

Коли ми залишилися з хлопцем одні, сказав йому:

— Негайно розраховуйся. Інакше замість інституту тебе надовго відправлять в тайгу.

— Сам розумію, але звик допомагати людям.

— Ти про себе подумай.

— Вже давно збираюся писати заяву.

— Пиши зараз. Інакше буде пізно.

Коля дістав листочок, ручку. Вмочив перо в чорнило. Написав заяву на ім'я начальника будівельного управління.

— Завтра з ранку віднесу, — сказав.

— Інакше не приходь на роботу, — додав