Читати книгу - "Співучасть у злочині"

дії виконавця за межі умислу співучасників. Якщо виконавець вчинив дії, обговорені раніше з іншими співучасниками, то навіть за наявності з боку винних необережності до цих наслідків усі співучасники повинні відповідати на однакових підставах з виконавцем. Як нам уявляється, якщо виконавець вчинив дії, обговорені з іншими співучасниками, але результат унаслідок зміни яких-небудь зовнішніх факторів вийшов іншим, тобто поза залежністю від свідомої, вольової діяльності виконавця, то ексцес виконавця також відсутній. Співучасть у злочинах такого роду припускає необхідність вирішення питань причинного зв’язку між діями різних видів співучасників і тяжких наслідків, що наступили, заподіяними виконавцем через необережність. Необхідність установлення причинного зв’язку випливає з вимоги закону про те, що відповідальність співучасників злочину визначається характером і ступенем фактичної участі кожного з них у вчиненні злочину.

Таким чином, ексцесом виконавця злочину є вчинення співучасником щодо об’єкта, об’єктивної чи суб’єктивної сторони спочатку задуманого злочину, діяння, що не охоплюється умислом інших співучасників, але такого, що зберігає з первісним діянням об’єктивний і винний зв’язок.

Слід зазначити, що при ексцесі виконавця можливі два варіанти злочинної поведінки винного: а) вчинення обговореного злочину і, поряд з ним, іншого, що виходить за межі умислу співучасників; б) відмова від здійснення задуманого посягання і вчинення замість нього іншого злочину.

У першому з названих випадків на виконавця буде покладено відповідальність за всі фактично вчинені ним злочини, тоді як інші співучасники тільки за те посягання, що вони усвідомлювали. У другому варіанті виконавець не підлягає відповідальності за обговорений з іншими співучасниками злочин, тому що він добровільно відмовився від його здійснення. На цій підставі його діяння кваліфікується за статтею Особливої частини, що передбачає відповідальність за фактично скоєне посягання. У діях інших співучасників має місце невдала співучасть, завдяки чому вони в такому разі несуть відповідальність за готування до злочину.

Отже, організатор, підбурювач та пособник підлягають відповідальності за тією статтею (частиною статті) Особливої частини КК, яка передбачає відповідальність за злочин, вчинений виконавцем. Особливістю правової оцінки діянь цих співучасників є те, що вона потребує ще й обов’язкової вказівки на відповідну частину ст. 27 КК України. Це пояснюється тим, що, з одного боку, організатор, підбурювач та пособник, як правило, самі безпосередньо не виконують об’єктивної сторони злочину, а з іншого, цих ознак недостатньо для визначення характеру і ступеня участі вказаних співучасників у вчиненні злочину. Ознаки, описані у ч. ч. 3, 4, 5 ст. 27 КК України, є своєрідним юридичним поєднувачем дій організатора, підбурювача та пособника з діями виконавця у межах інституту співучасті[277].

Крім того, врахування у формулі кваліфікації злочину, вчиненого організатором, підбурювачем та пособником загальних положень інших інститутів сучасного кримінального права (стадії вчинення злочину, повторність, сукупність, рецидив злочинів, конкуренція кримінально-правових норм) відбувається за тими ж правилами, що застосовуються при кваліфікації дій виконавця.

Спеціальні правила кваліфікації злочину, вчиненого організатором, підбурювачем та пособником, формулюються з урахуванням змісту діяння кожного із цих співучасників та форми співучасті. До них, зокрема, можна віднести такі: а) якщо в поведінці особи наявні ознаки кількох видів співучасників [крім ознак виконавця (співвиконавця)], наприклад, у вчиненому злочині особа виконала функції і підбурювача, і пособника, діяння такої особи кваліфікуються з урахуванням ознак того виду співучасників, який законом розглядається як суспільно небезпечніший, виконання такою особою функцій іншого співучасника має бути враховане при призначенні покарання; б) якщо елементом співучасті з розподілом ролей є вчинення злочину групою осіб за попередньою змовою і ця обставина передбачена у відповідному юридичному складі злочину як кваліфікуюча (особливо кваліфікуюча) ознака, вона має бути інкримінована не лише співвиконавцям, але й організатору, підбурювачу або пособнику (за умови, що змова на вчинення злочину у нього із співвиконавцями також була попередньою); в) якщо особа була організатором, підбурювачем або пособником у злочині, що вчиняється організованою групою (не будучи її учасником, однак усвідомлюючи відповідні її ознаки), і остання обставина передбачена в юридичному складі цього злочину як кваліфікуюча (особливо кваліфікуюча) ознака, вона має бути інкримінована при кваліфікації діяння такої особи, такий же підхід має застосовуватись і тоді, коли особа була організатором, підбурювачем чи пособником у злочині, що вчиняється злочинною організацією (щодо інкримінування в таких випадках кваліфікуючої (особливо кваліфікуючої) ознаки вчинення злочину «організованою групою»; г) якщо особа була організатором, підбурювачем або пособником у злочині, що вчиняється організованою групою або злочинною організацією, а відповідний юридичний склад такого злочину не передбачає цю ознаку як кваліфікуючу (особливо кваліфікуючу), але передбачає як кваліфікуючу ознаку «за попередньою змовою групою осіб», остання ознака має інкримінуватися при кваліфікації дій цієї особи[278].

При вирішенні питання про відповідальність співучасників виникає проблема щодо ставлення особам, які спільними зусиллями вчиняють один і той самий злочин, у вину обставин, які передбачені як обов’язкові або альтернативні ознаки у юридичному складі злочину, що вчиняється за співучасті. Особливості їх вирішення передбачені ч. 3 ст. 29 КК України. У такому разі ставлення у вину таких обставин безпосередньо впливає на кваліфікацію діяння окремих співучасників, а в кінцевому результаті — на зміст та обсяг реалізації кримінальної відповідальності щодо них.

Так, згідно з ч. 3 ст. 29 КК, ознаки, що характеризують особу окремого співучасника злочину, наприклад, службова особа, військовослужбовець, раніше судима особа та ін., і впливають на кримінальну відповідальність, ставляться у вину лише цьому співучаснику. У цьому знаходить відображення принцип індивідуалізації відповідальності співучасників, коли інші співучасники: організатор, підбурювач, пособник — з одного боку, виконавець — з іншого не можуть нести (більш сувору чи більш м’яку) відповідальність, ніж той співучасник, який має такі ознаки[279].

Обставини, що обтяжують відповідальність і передбачені у статтях Особливої частини закону про кримінальну відповідальність