Читати книгу - "Теологічно-політичний трактат, Бенедикт Барух Спіноза"
Шрифт:
Інтервал:
Добавити в закладку:
З цього всього випливає, що вчення Письма містить не вивищені споглядання і не філософські питання, а тільки найпростіші речі, які можуть бути сприйняті хоч яким неуком. Отож я не можу достатньо надивуватися розумові тих людей (я говорив про них вище), які бачать у Письмі такі глибокі таємниці, що вони ніби не можуть бути пояснені ніякою людською мовою. І потім, вони внесли до релігії стільки предметів філософського характеру, що церква здається академією, а релігія — наукою чи, краще, суперечкою. Однак чого я дивуюсь, коли люди, які похваляються, ніби вони володіють надприродним світлом, не хочуть поступитися в пізнанні філософам, які, крім природного світла, нічого не мають? Я, звичайно, здивувався б, якби вони вчили чогось нового, що складало б предмет однієї умоглядності і що не було б добре відоме колись поганським філософам (які, однак, за їхнім твердженням, блукали в пітьмі). Бо, якщо ми станемо досліджувати, які саме таємниці вони бачать прихованими в Письмі, то не знайдемо рішуче нічого, крім вигадок Аристотеля, чи Платона, чи іншого подібного до них філософа.
Часто ці вигадки який завгодно неук легше міг би побачити уві сні, аніж найученіша людина знайти в Письмі. Ми, власне, не хочемо абсолютно стверджувати, ніби нічого з того, що становить предмет однієї умоглядності, не належить до вчення Письма, бо в попередньому розділі ми навели деякі положення цього роду як основні в Письмі. Але я хочу тільки сказати, що таких положень дуже багато, і вони дуже прості. А які вони і як вони визначаються, я вирішив показати тут. Це тепер нам буде легко, після того як ми довідалися, що вивчення наук не було метою Письма. Звідси ми легко можемо зробити висновок, що воно нічого, крім послуху, не вимагає від людей і засуджує тільки непокірність, а не незнання. Потім, оскільки послух Богові полягає тільки в любові до ближнього (бо хто любить ближнього з саме тією метою, щоб догодити Богові, той, як говорить Павло в «Посланні до римлян», 13:8, виконав Закон), то звідси випливає, що в Письмі не дораджується ніякої іншої науки, крім тієї, яка всім людям необхідна для того, щоб мати можливість слухатися Бога за його приписом, і, не знаючи якої, люди обов’язково повинні бути непокірними чи принаймні без дисципліни та послуху. Решту ж розумових споглядань, які не стосуються сюди прямо, — чи будуть вони трактувати про пізнання Бога, чи природних речей, — Письмо не торкається, і, певно, вони повинні бути відокремлені від релігії одкровення.
Але хоч це тепер, як ми сказали, кожний легко може бачити, однак я хочу точніше показати і чіткіше викласти всю справу, тому що від цього залежить оцінка всієї релігії. Для цього треба передусім показати, що розумне чи точне знання про Бога не є даром, спільним усім вірним, як послух. Потім, що те знання, якого Бог вимагав через пророків від усіх взагалі і яке кожний зобов’язаний мати, не є чимось іншим, крім знання божественної його справедливості й любові. Обидва ці положення легко виводяться із самого Письма. Бо перше вельми чітко випливає із «Виходу» (6:3), де Бог говорить Мойсеєві, щоб показати особливу ласку, йому виявлену: «І з’являвся я Авраамові, Ісаакові і Якову Богом Всемогутнім, але йменням своїм “Господь” я не дався їм пізнати». Тут для кращого усвідомлення слід зауважити, що Ел Шадай по-гебрейському означає: «Бог, який задовольняє», — тому що він дає кожному те, що його задовольняє (sufficit). І хоч часто [слово] Шадай вживається самостійно, замість слова Бог, однак не треба сумніватися, що всюди слід мати на увазі іменник Ел (Бог). Далі треба відзначити, що в Письмі не зустрічається ніякого імені, крім Єгови, яке вказувало б на абсолютну сутність Бога, без відношення до створених речей.
Тому гебреї і твердять, що тільки це ім’я Бога є власним, а інші — називні. І справді, решта імен Бога, чи будуть вони іменниками, чи прикметниками, є атрибутами, які Богові належать, оскільки він розглядається у стосунку до створених речей або стає відомим через них. Так, ім’я Ел, чи з паралогічною літерою «хе» — Елоа означає, як відомо, не що інше, як могутній. І воно служить лише переважним визначенням Бога, подібно до того, як ми Павла називаємо апостолом. Інколи пояснюються властивості його могутності, наприклад, Ел (могутній) великий, грізний, справедливий, милосердний тощо, чи, щоб охопити всі властивості відразу, це ім’я вживається у множині зі значенням однини, що в Письмі вельми часто буває. Тепер, оскільки Бог говорить Мойсеєві, що він під іменем Єгови не був відомий батькам, то виходить, що вони не знали жодного атрибута Бога, який пояснює його абсолютну сутність, але знали тільки його дії та обіцянки, тобто його могутність, оскільки вона проявляється через видимі речі. Щоправда, Бог говорить це Мойсеєві не заради звинувачення їх у невір’ї, але, навпаки, з метою звеличення їхньої довірливості й віри, завдяки якій вони, хоч і не мали такого виняткового знання про Бога, як Мойсей, однак вірили в обіцянки Бога як постійні і незмінні, а не подібно до Мойсея. Останній хоч і мав про Бога високу думку, однак виявляв сумнів щодо божественних обіцянок і дорікнув Богові, що замість обіцяного спасіння він погіршив справи юдеїв.
А відтак, оскільки батьки не мали особливої назви для Бога, і Бог говорить Мойсеєві про цей факт, щоб похвалити їхню душевну простоту й віру і разом з тим нагадати про особливу ласку, виявлену Мойсеєві, то звідси досить ясно випливає те, що ми твердили в 1-му пункті, [а саме]: що людей не можна зобов’язувати знати атрибути Бога з наказу, але що це особливий дар, наданий тільки деяким вірним, і немає потреби доводити це багатьма свідоцтвами з Письма. Хто ж не бачить, що знання про божество (divinam cognitionem) не було рівним для всіх вірних і що ніхто не може бути мудрим з наказу, так само як не можна
!Увага!
Сайт зберігає кукі вашого браузера. Ви зможете в будь-який момент зробити закладку та продовжити читання книги «Теологічно-політичний трактат, Бенедикт Барух Спіноза», після закриття браузера.