Читати книгу - "Стосунки на годину і більше, Емілія Дзвінко"

—   Моя бабуся Дубинська Агата Леонідівна, —  офіційно починає Кирило. —  У неї є свій благодійний фонд, який допомагає лікарням закуповувати необхідне обладнання для лікування серцево-судинних недуг. Всі близькі називають її просто Агата. Ми з Поліною звертаємося до неї на “ти”, бо їй здається, що це прогресивно. Як ти вже зрозуміла, ми не близькі, бо її життя завжди складалося зі світських заходів, прийомів та інших подій, важливіших за нас. Тож ми з няньками лишалися частіше ніж з нею. Навіть коли ми були дітьми, то Агата приділяла нам увагу лише тоді, коли потрібно було зробити красиві сімейні фотки для газети чи журналу. Якщо чесно, вона нікудишня бабуся. Але, я по-своєму вдячний її, бо саме вона вперше посадила мене за піаніно і порекомендувала батькам віддати до музичної школи. Якщо тебе цікавить ще щось, то запитуй сама, бо мені більше нічого додати. 

—   Нікому б не побажала таку бабусю як твоя, —  кажу Кирилу. — А з іншою бабусею, які у вас стосунки?

—  По лінії мами я не пам'ятаю нікого, бо бабуся з дідусем померли, коли мені було три роки, а Поліна ще навіть не народилася, тож в нас завжди була лише Агата і мій дід, який також був не супер. Але це довга і не надто приємна історія. Не хочу зараз про це говорити. Розкажи краще про свій грант, впевнений, що історія буде приємніша ніж мої сімейні драми.