Читати книгу - "Вники, Міхал Шьмеляк"

Жінка подивилася на своє ліжко, під ковдрою лежала сокира. Вона уявляла, що спить і чекає

моменту, коли прийде час вибратися з теплого містечка і взятися до роботи. Її чоловік роками рубав дрова

цією сокирою, доглядав за своїм інструментом, точив його, чистив. Тепер настав час порубати ще трохи, востаннє.

Настала тиша. Вона знала, що мусить це зробити, незважаючи на себе, погодившись з усіма.

Двері злегка, ледь помітно скрипнули. Вона повільно повернулася до них.

Постать, що стояла в дверях, усміхнулася й похитала головою.

Добре

Ще не цієї ночі.

– Завтра? – мовчки спитала Валясякова.

Постать посміхнулася і ствердно кивнула.

Стільки зла в одній особі. Так багато зла.

Ісусе Христе, май їх усіх у своїй опіці.

ЧЕТВЕРТИЙ ДЕНЬ

Чоловік стояв, опираючись на стінку, так само, як і три дні тому. Очевидно, він вибирав ранок, щоб

відвідати старий костел та шукати людей, які хотіли б вбити парафіяльного священика. Цікаво, чи не

посипалася у нього статистика, адже дослідження, на які він спирався, з кожним днем ставали все гіршими.

А може, він знайшов бажаючих виконати цю роботу і прийшов сюди перевірити, чи є ефект задовільним?

Косма підійшов до нього і зайняв точнісінько те саме місце, що й під час першої зустрічі. Ранок усе

ще пахнув йому вином і яловичим м’ясом. Він подивився на незнайомця й упевнено ствердив, що останні

два дні не бачив його на вулицях Вників.

– Добрий день, — сказав він, але той не відповів. Він махнув рукою у класичний польський спосіб як

підсумовують дії влади, виступи збірної чи програні вибори.

– Ну, знайшов пан когось? – запитав Косма, дивлячись на костел, який зберігав стільки таємниць.

Десь усередині все ще висів на хресті Мстивий Христос, його одяг чекав на нього в притворі, як тільки

випадав судити грішника, Спаситель, мабуть, жваво стрибав на кам'яну підлогу, з брязкотом падаючих

цвяхів, одягає святковий одяг і йде судити живих і... цього разу, мабуть, тільки живих.

– Не знайшов, — відповів чоловік.

– Але ви не відмовилися від місії?

– Місія! Чудовий термін, місія, - замислився чужий.

– Скажіть, у чому справа з вбивством пароха? – не витримав Косма. Йому надоїло це ходіння по

колу і навколо, треба було переходити до конкретики.

Чоловік, як і раніше, легенько відскочив від стіни, змахнув з рук пил, розвернувся і притулився до неї

спиною. Він глянув на Косму.

– Не можу. Ще ні.

– Чому пан не може?

– Це факт, якби не міг, це означало б, що хтось мені не дозволяє. Або щось таке, як присяга. Так я не

правильно висловився. Не хочу. Ще ні.

Косма пошкодував, що не знаходиться на службі. Він би трохи налякав типа, а може, просто б

арештував до пояснень. Тепер доводилося цацкатися.

– Ну, може, припинимо ці ігри, і ви скажете мені, чому не хочете? Адже виходить, що це лише ваше

рішення.

– О так, тільки моє.

– І тоді? – наполягав Косма.

56

– Правду можна сказати лише один раз, щоб її не вважали нісенітницею. І цей час для вас ще не

настав, сьогодні ви б припустили, що те, що я кажу, це нісенітниця, марення старої людини, наслідок

божевілля чи вживання алкоголю, а може, ще якихось стимуляторів.

– Це прозвучало глибоко, — заглузував Косма.

– Пан засмучений і злий на мене, тому що я не хочу панові говорити, а не через відсутність правди.

Скажімо, твоя дружина зраджує пана, і я скажу панові про це. Якщо пан в неї закоханий і не підозрює її в

зраді, пан буде вважати мою розмову нісенітницею, злістю, може, ревнощами і, звичайно, злим бажанням.

Якщо пан вже спіймав її на зраді, мої слова також не будуть почуті. Бо що це за новина, хоча я кажу правду?

Жодна новина. Якщо я зроблю це звинувачення, коли пан щось підозрює, а невірна жінка розважається зі

своїм коханцем, ну... Тоді це буде сувора правда, і пан буде готовий це прийняти, і це буде підтверджено

діями, і це буде легко перевірити. По-моєму, цей момент ще не настав, пан все ще закоханий і ваша

дружина і панові вірною. Хоча пан вже розуміє, що щось не так.

– То пан не скаже мені, чому ненавидить пароха і хоче його вбити?

– Ну, ай-ай-ай! – Чоловік несхвально цмокнув губами. – Як я вже сказав, я не хочу його вбивати і не

маю нічого проти нього особисто. Він ніколи не робив мені нічого поганого. Я просто вважаю, що він

заслуговує на смерть.

– Не ображайтеся, будь ласка, але це перекручена логіка.

Чоловік випростався, підійшов ближче й глибоко зазирнув Космі в очі. Він поклав руку йому на

плече, і поліцейський напружив м’язи. Він підпустив цього чоловіка занадто близько, зрештою, якщо цей тип

є небезпечним божевільним, він міг дістати ніж і вдарити його в живіт.

– Я був священиком. Пан був священиком. Отже, ми, мабуть, знаємо все про викривлену логіку, чи

не так? – чи