Читати книгу - "Гелтер Скелтер"

Що ж до інших… Після всього, що сталося, він помічав у кожному наочні зміни.

Нікчемний, покинутий власним рабом напризволяще Алекс Савицький нарешті хоч трохи усвідомив справжній стан речей у світі. Він, здається, навіть почав розуміти, що не все можна купити за гроші, хай скільки б їх не було. Тому зараз він не в змозі дозволити собі таку розкіш, як спокій. Неспокій став його постійним супутником замість зниклого Сашка, а смерть Лани Дементьєвої додала олії в цей бентежний та пекучий вогонь.

Дарина… Вона все ж таки прозріла. Розплющила очі й побачила Богдана таким, яким той був насправді.

Остап теж багато чого переусвідомив. Хто-хто, а Макс достеменно знав, які гріхи той має за душею. І хоч за деякі з них він мав би відповідати разом із нещасним Сергієм, але той вже сплатив за рахунками, і тепер його не стосується все скоєне.

І як би жорстоко й цинічно це не звучало, Макс дійшов висновку, що саме Сергій із Ланою – двійко амбітних й надто зухвалих людисьок – є якнайкращим попередженням для інших. Їхній світогляд відразу ж почав змінюватися на краще. І до біса те, що всі вони поки що цього не усвідомлюють.

Цікавий парадокс, відомий ще античним філософам і численним диктаторам: «Жертвуй кількома, щоб урятувати багатьох». Із цієї настанови випливало: щоби люди почувалися щасливими, їх періодично треба тицяти пиками в калюжі крові інших людей. Тільки відчувши запах і смак свіжої крові, побачивши, як згасає чиєсь життя, людина стає здатною зазирнути в очі прадавнім жахам і замислитися над справжньою цінністю власного життя.

Смерть одного – це копняк для іншого.

Доведена до відчаю й змушена повірити оповідці про Панночку із дзеркала, маленька компанія потенційних жертв невпинно наближається до розуміння істинних цінностей. І в цьому Макс убачав неспростовну перевагу. Трусячись над своїми нікчемними життями, всі вони відкривають у собі нові, раніше незнані почуття. А смерть друзів слугує їм мірою й ціною, бо в цьому світі ніщо не отримується задарма.

Беззаперечна істина: щоб по-справжньому побачити цей світ, іноді треба втратити все.

Частина четверта

У ПОШУКАХ ІСТИНИ

32

БОГДАН. БІСОВА СУПЕРЕЧНІСТЬ

Стіни квартири номер тридцять два почали тиснути на хлопця гірше тюремних ґрат. А той факт, що він обрав ці ґрати сам, лише додавав гостроти цьому відчуттю. Вдень це ще можна було терпіти, принаймні він міг хоч на якийсь час відволіктися. Але пізнього вечора чи вночі Богданові здавалося, що стіни його житла перетворюються на гідравлічний прес і хтось лихий тисне на червону кнопку, бо намагається перетворити його на місиво з потрощених кісток і м’язів, що згодом можна згодувати миршавим дворовим псам.

Все це минеться. Все це обов’язково минеться…

Після зустрічі з Олегом у центрі міста між ними відбулася ще одна розмова. Представник агенції зателефонував і, як обіцяв, повідомив новини.

– Вочевидь, усе досить серйозно,– впівголосу промовив він, бо, вірогідно, не хотів, щоб його почув хтось сторонній.– У Чернівцях про цього забудовника майже нічого не відомо. Але загалом компанія залишила чимало слідів…

Він замовк, очікуючи на Богданову реакцію, але не дочекався.

– Схема всюди та сама: розстрочка на прийнятний термін, жодних переплат, миттєве укладання угод. Але потім через відносно короткий час ті самі квартири перепродаються. Причини невідомі, власне, як і вартість. Але подейкують, що пропонована вартість значно нижча за початкову. Тобто нові покупці зрештою у виграші.

Агент знову зробив паузу, але Богдан й далі мовчки слухав.

– З усього цього роблю висновок, що твої підозри слушні. Я б навіть припустив таке: оскільки ви неодноразово жалілися керівникові філії на безлад, вам слід чекати на покупців, яких з тієї чи іншої причини зацікавить саме ваша квартира. І це, ймовірно, відбудеться найближчим часом.

На цьому розмова завершилася. Богданів телефон на довгий час замовк. Агент зник, а Дара теж не поспішала відновлювати спілкування. Тож наступні дні він просидів, ніби у вакуумі. У скриньці електронної пошти, окрім нагадувань, що його життя буцімто в турботливих руках Ієгови, і пропозицій скористатися демо-рахунком на «Форексі», нічого путнього не було. Саме тоді Богдан почав нервувати, і стіни його власного житла раптом перетворилися на невблаганний прес.

Однак час не минав дарма, бо хлопець мав можливість більш-менш спокійно обміркувати все, що сталося. З одного боку, усі його підозри підтверджувала ще одна людина, і не проста, а профі з детективної агенції. Це остаточно переконало Богдана в тому, що ніяких потойбічних явищ у реальності не існує, все це – тупі вигадки схиблених йолопів, які навіть Дарину збили зі шляху істинного, трясця їм усім. Але з іншого, на жаль, той самий профі фактично підтвердив те, чого він дуже боявся: за компанією «Білд Стар» тягнеться хвіст незрозумілих угод.

Щойно після зустрічі з Олегом хлопець вирішив повідомити про все Дарі, адже вона, судячи з усього, дійсно вирішила взяти паузу в їхніх стосунках. Саме тому не телефонувала й не писала. Але його прохання про термінову розмову залишилося без відповіді. Потім він надумав викласти всі наявні обставини в месенджері, проте вчасно схаменувся й стер усе написане.

Слабак!

Богдан укотре згадав те, про що обов’язково подумає Дара – про його слабкодухість. Певна річ, вона мовчатиме, але подумки вважатиме його тюхтієм, що не витримав характеру й першим почав шукати примирення. Звісно, колись вона пробачить його, але тоді намагатиметься крутити ним, як заманеться, а він дозволити цього не міг. Тому й подумав: привід писати з’явиться лише тоді, коли агент надасть неспростовні докази діяльності аферистів. Він із задоволенням продемонструє їх коханій – і тоді все поступово повернеться на свої місця.

На тому Богдан й зупинився.

33

ДАРА. АЛЕКС. ОСТАП. МАКС. МАЯК

Дарина тим часом готувалася вирушити в путь. Крапки над «і» було розставлено, і їхня невеличка компанія – а точніше, її залишок – конче потребувала закінчити цю моторошну історію. І бажано, щоб фінал улаштовував їх усіх.

Зі зборами не виникало жодних проблем. Савицький мав посвідчення водія і гроші, отже, міг дозволити собі взяти автівку напрокат. Провіант й одяг теж не питання. Єдине, у чому в них не було впевненості,– це в маршруті.

Однак і цю заваду швидко здолав Мафін. Ще під час пошуків необхідної інформації і прискіпливого вивчення тексту гоголівської повісті він виявив, хай