Читати книгу - "Платформа"

— Шкода… — зітхнула Валері. — У Кенії дуже вродливі жінки.

— Звідки ти це знаєш?

— Ну, не тільки в Кенії, взагалі в Африці.

— Так, але жінки є повсюди. У Кенії крім них є принаймні носороги, зебри, гну, слони та буйволи. Пропоную включити до «Афродіти» Сенегал та Берег Слонової Кістки — Кот-д’Івуар, а Кенію залишити у каталогу «Пригод». Крім того, це колишня англійська колонія, і цей факт не сприятиме створенню еротичного іміджу, а із точки зору пригод вона підійде щонайкраще.

— Від івуарок добре пахне… — мрійливо зауважив я.

— Що ти хочеш цим сказати?

— Він них пахне сексом.

— Невже? — Він машинально покусував олівець. — З цього може вийти непогана реклама. «Берег Слонової Кістки — Берег ароматів» або щось подібне. Із зображенням трохи розпатланої спітнілої дівчини в набедреній пов’язці. Треба записати.

— «Та голі раби, просочені запахами…» Фраза Бодлера, розміщена десь у громадському місці.

— Не піде.

— Знаю.

З іншими країнами було менше проблем. «З африканцями взагалі майже ніколи їх не буває, — зауважив Жан-Ів. — Вони можуть кохатися навіть безкоштовно, включаючи товстух. У клубах лише треба одягати презервативи — і все; тільки тут вони можуть трохи попручатися». Він двічі підкреслив у себе у блокноті «ПЕРЕДБАЧИТИ НЕОБХІДНУ КІЛЬКІСТЬ ПРЕЗЕРВАТИВІВ».

Питання з Тенерифе забрало у нас ще менше часу. Фінансові результати тут не були визначними, але Жан-Ів вважав його стратегічним напрямком на англосаксонському ринку. Можна було легко поєднати посередні пригоди, сходження на пік Тейде та екскурсію на глісері до Лансароте. Готельна інфраструктура була доволі розвиненою.

Ми зупинилися на двох клубах, які мали скласти основні козирі туру: від Бока Чіка до Сан-Домінго, від Гардавалаки  до Куби. «Можна поставити в номерах величезні ліжка…» — запропонувала Валері. — «Згоден», — відразу ж відповів Жан-Ів. — «Приватні джакузі в номерах-сьют», — мовив я. — «Ні, — відрізав він, — ми маємо залишатися в середньому класі сервісного обслуговування». Все пішло як слід, впевнено й без затримок і відхилень. Залишалося лише зустрітися з керівниками клубів, щоб узгодити тарифи на місцевих повій.

Ми зробили невелику перерву, щоб пообідати. Саме в цю мить десь за кілометр від нас двоє підлітків з містечка Куртільєр бейсбольними битками розбивали голову шістдесятирічному старому. На столику біля входу в їдальню я взяв порцію скумбрії в білому вині.

— Ви запланували Таїланд? — поцікавився я.

— Так, ми будуємо готель у Крабі — новий модний напрямок після Пхукету. Можна прискорити роботи, щоб встигнути до першого січня. Непогана дата для урочистого престижного відкриття об’єкта.

Протягом усієї другої половину дня ми розробляли принципи клубів «Афродіта». Передусім, звісно, треба дозволити вхід місцевим повіям. Про створення структури, яка б опікувалась малими дітьми, не могло бути й мови. Краще просто заборонити підліткам до шістнадцяти років селитися в клубах. Геніальну ідею запропонувала Валері: слід вказати в каталогах базові тарифи за користування одномісним номером і надавати десятипроцентні знижки на двомісні номери, тобто змінити звичну форму представлення тарифів. Здається, я запропонував проводити політику gay friendly і поширювати чутки про те, що двадцять відсотків відвідувачів клубів — гомосексуалісти. Цього повинно вистачити для того, щоб приохотити їх до клубів і встановити атмосферу сексі, а це те, на що вони очікують. Вибір слогану для рекламної кампанії забрав у нас більше часу. Жан-Ів знайшов простий та ефективний варіант: «Відпочинок — щоб вибухнути». Але зрештою ці змагання виграв я зі слоганом «Ельдорадо — Афродіта: бо ми маємо право на розваги». «Після вторгнення НАТО до Косова поняття «право» знову стало виграшним, — кисло-солодким тоном пояснив мені Жан-Ів, але насправді він говорив цілком серйозно, прочитавши нещодавно статтю на цю тему в журналі «Стратежі». Всі інші рекламні кампанії, обігруючи тему прав людини, мали шалений успіх: право на нові відкриття, право на перевагу… «Право на розваги, — з кислою міною підбив підсумок Жан-Ів, — це щось новеньке». Ми трохи втомилися. Він висадив нас біля «2 х2» і поїхав додому. Був спокійний суботній вечір, людей у клубі було чимало. Ми познайомились з симпатичною чорношкірою парою: вона — медсестра, він — джазовий барабанщик. У нього непогано йшли справи, він регулярно випускав власні диски. Проте, слід зазначити, що він дуже багато, можна сказати постійно, працював, удосконалюючи свою техніку. «Тут немає ніякої таємниці…, — несумно зауважив я, але несподівано він погодився зі мною. Сам того не розуміючи, я влучив у яблучко. «Таємниця полягає в тому, що немає ніякої таємниці», — переконано повторив він мені. Ми допили коктейль і разом піднялися до своїх номерів. Він запропонував Валері спробувати секс відразу з двома. Вона погодилась, тільки я мав увійти в неї ззаду, бо це вимагало обережності, а я вже звик до цього. Жером погодився і простягся на ліжку. Ніколь — його дружина, почала погладжувати і м’яти його член, щоб викликати ерекцію, після чого він натяг презерватив. Я задрав Валері спідницю, під якою не було білизни. Вона активно взялася за член Жерома, а потім вляглася на ньому. Я розсунув її сідниці, трохи змастив їх, і почав поступово проникати в неї. Коли голівка члена повністю була всередині неї, я відчув, як скоротилися її ректальні м’язи. Я враз здерев’янів, глибоко зітхнув і ледь не кінчив. Кілька секунд по тому я увійшов ще глибше. Коли мій член уже наполовину був усередині, вона почала рухатися взад-вперед, її лобок терся об Жерома. Мені більше нічого не треба було робити; Валері почала тихо стогнати, її сідниці відкривались для мене, і я повністю входив у неї, немов сковзав по похилій поверхні. Вона кінчила на диво швидко і якусь мить не ворушилась, виснажена та щаслива. Пізніше вона пояснила мені, що це було не так інтенсивно, але коли все йде добре, настає мить, коли обидва почуття зливаються і стає дуже тепло та затишно. Таким відчуттям неможливо опиратися.

Дивлячись на нас, Ніколь увесь час мастурбувала. Збуджена, вона одразу зайняла місце Валері. Я тільки встиг замінити презерватив. «Увійди в мене, — прошепотіла вона мені на вухо. — Мені подобається, коли мене кохають». Я це і зробив, заплющивши очі, щоб не відразу збудитися і сконцентруватися на своїх відчуттях. Усе відбулося дуже добре й просто. Я був приємно здивований своїй стійкості та силі. Вона теж швидко кінчила з голосним хриплуватим вигуком.

Ніколь і Валері стали навколішки, щоб відсмоктати нам, поки ми розмовляли. Жером пояснив, що часто-густо ще їздить на гастролі, але вже не так це полюбляє, як раніше.