Читати книгу - "Гаррі Поттер і в'язень Азкабану"

Мадам Гуч не могла зупинитися.

- Е-е... мадам Гуч? - втрутився Вуд. - Можна, Гаррі сяде на «Вогнеблискавку»? Нам треба починати...

- А... ну, так... тримай, Поттере, - схаменулася мадам Гуч. - А ми тут посидимо з Візлі...

Удвох з Роном вони пішли на трибуни, а вся команда оточила Вуда, щоб послухати останні настанови перед завтрашнім матчем.

- Гаррі, я щойно довідався, що в Рейвенклові ловцем буде Чо Чанґ. Вона четвертокласниця і непоганий гравець... Я, чесно кажучи, сподівався, що вона ще не в формі, у неї були серйозні травми. - Вуд насупився: він був явно невдоволений, що Чо Чанґ так несвоєчасно видужала. - Але, з іншого боку, - додав він, - у неї ж «Комета-260», яку смішно й порівнювати з «Вогнеблискавкою». - Вуд кинув захоплений погляд на Гарріну мітлу. - А тепер - полетіли...

Нарешті Гаррі осідлав свою мітлу і відштовхнувся від землі. Таке йому не могло й наснитися. «Вогнеблискавка» підкорялася найменшому порухові, здавалося, вона відчуває його думки. Вона мчала з такою швидкістю, що трибуни зливалися в зелено-сіру смугу. Гаррі так різко розвернувся, що Алісія Спінет аж зойкнула, а тоді помчав до самісінької землі, черкнув пальцями по траві і знову рвонув у повітря - десять, п'ятнадцять, двадцять метрів...

- Гаррі, я випускаю снича! - крикнув Вуд.

Гаррі повернув і гайнув за бладжером, завиграшки його випередив, побачив, як з Вудових рук стрілою вирвався снич, і за якихось десять секунд уже міцно стискав його в долоні.

Команда захоплено закричала. Гаррі знову відпустив снича, дав йому хвилинну фору, а тоді помчав навздогін, прослизаючи між гравцями. Побачив, як снич причаївся біля коліна Кеті Бел, розвернувся довкола неї і відразу його впіймав.

Це було найкраще їхнє тренування. Команда, натхненна ловцем на «Вогнеблискавці», бездоганно виконувала всі маневри, тож, коли вони приземлилися, Вуд не мав жодного зауваження. «Це таке вперше!» - здивувався Джордж Візлі.

- Я не бачу, що нас може завтра зупинити! - знизав плечима Вуд. - Хіба що... Гаррі, у тебе вже не буде проблем з дементорами, ні?

- Не буде, - відповів Гаррі, а сам подумав, що йому не завадив би трохи потужніший патронує.

- Дементери тут більше не з'являться, Олівере, - запевнив Фред, - Дамблдор цього не стерпить.

- Будемо сподіватися, - погодився Вуд. - А тепер повертаємося в замок і лягаємо спати. Ми сьогодні добре попрацювали...

- Я ще затримаюся, Рон хоче трохи політати, - сказав Гаррі.

Усі поспішили в роздягальню. Гаррі пішов до Рона, що перестрибнув через бар'єр і підбіг до нього. Мадам Гуч дрімала на трибуні.

- На, - Гаррі простяг Ронові «Вогнеблискавку».

Рон, сяючи від захоплення, осідлав мітлу і злетів у сутінкове небо. Гаррі йшов краєчком поля, спостерігаючи за ним. Було вже зовсім темно, коли мадам Гуч зненацька прокинулася, дала хлопцям прочуханки, що її не розбудили, і звеліла вертатися до замку.

Рон і Гаррі з «Вогнеблискавкою» на плечі покинули темний стадіон, обговорюючи неймовірну летючість «Вогнеблискавки», її феноменальну швидкість і точність маневру. На півдорозі Гаррі глянув ліворуч і в нього похололо серце - з темряви дивилося двоє палаючих очей.

Гаррі завмер на місці.

- Що сталося? - здивувався Рон.

Гаррі кивнув на очі. Рон витяг чарівну паличку.

- Лумос! - пробурмотів він.

Струмінь світла впав на траву, піднявся вгору стовбуром дерева і освітив гілки. Там серед галузок сидів принишклий Криволапик.

- Тпррусь! - заревів Рон, нахилився й підняв грудку. Але кинути її не встиг - Криволапик махнув своїм довгим рудим хвостом і щез у пітьмі.

- Ти бачив? - розлючено запитав Рон, пожбуривши грудку. - Вона й далі дозволяє йому лазити, куди заманеться!.. Мабуть, вирішив закусити Скеберса пташенятами...

Гаррі промовчав. Він лише полегшено зітхнув, бо на якусь мить йому здалося, що то були очі Ґрима. Гаррі було трохи соромно за свій раптовий переляк, тож він нічого не казав Ронові і не озирався, аж доки вони увійшли до освітленого вестибюлю.

*

Наступного ранку Гаррі прийшов на сніданок у супроводі хлопців зі своєї спальні: хлопці вирішили, що «Вогнеблискавка» гідна почесної варти. Усі голови повернулися до «Вогнеблискавки», почувся захоплений гул. Гаррі з превеликою втіхою зауважив, як це приголомшило слизеринців.

- Ти бачив його обличчя? - весело озирнувся на Мелфоя Рон. - Він просто очманів! Оце кайф!

Вуд також пишався фурором «Вогнеблискавки».

- Гаррі, дай її сюди, - сказав він і поклав мітлу посеред столу так, щоб усім було видно назву. Невдовзі до столу почали підходити рейвенкловці і гафелпафці. Седрік Діґорі привітав Гаррі з такою шикарною заміною «Німбуса», а рейвенкловська приятелька Персі, Пенелопа Клірвотер, попросила потримати «Вогнеблискавку».

- Дивись, Пенні, нічого не зламай! - реготнув Персі, коли вона стала уважно її розглядати. - Ми з Пенелопою зробили ставки на цей матч, - пояснив він. - Хто виграє, отримає десять ґалеонів!

Пенелопа відклала «Вогнеблискавку», подякувала Гаррі й вернулася до свого столу.

- Гаррі... ви мусите перемогти, - палко зашепотів Персі. - Я не маю десяти ґалеонів... Іду, йду, Пенні! - І він метушливо поквапився до неї.

- Карочє, Поттер, а ця техніка для тебе не заскладна? - пролунав холодний, лінивий голос.

Це підійшов Драко Мелфой з Кребом та Ґойлом.

- Там, кажуть, до неї купа додаткових причандалів? - зблиснув очима Мелфой. - Шкода, що нема парашута... бо ж раптом з'явиться дементор...

Креб і Ґойл загиготіли.

- Жаль, Мелфою, що ти ніяк не причепиш собі додаткову руку, - сказав Гаррі. - Може, хоч тоді зумієш піймати снича.

Ґрифіндорці голосно зареготали. Мелфой злісно примружив свої вицвілі очиці і поспішно відійшов. Його оточили слизеринські гравці, щоб розпитати, чи то справжня «Вогнеблискавка».

За чверть одинадцята ґрифіндорська команда рушила в роздягальню. Погода видалася зовсім інша, ніж під час матчу з Гафелпафом. День був ясний і прохолодний, повівав легенький вітерець. Видимість була чудова, і Гаррі, хоч і нервував, починав відчувати знайоме збудження, що з'являлося тільки на квідичі. Було чути, як заповнюється стадіон. Гаррі зняв чорну шкільну мантію, витяг чарівну паличку і запхав її під футболку, поверх якої одягнув квідичну форму. Мав надію, що паличка не знадобиться. «Цікаво, чи прийшов Люпин?» - раптом подумав Гаррі.

- Ви й так