Читати книгу - "Попелюшка мимоволі, Надія Голубицька"

Варя задихнулася від обурення, не розуміючи що за маячню він несе. Вона хотіла дати йому гідну відповідь, але невправно повернулася, плеснувши гарячим чаєм на руку. Біль, що розлився по руці, затуманив всі образи, сльози навернулися на очі. Від чашки, яку вона кинула в раковину, відкололася ручка і вона, закусивши губу, хотіла викинути її в сміття. Але тут до неї підійшов Дмитро. Не звертаючи увагу на її опір, він підніс її руку до крана і відкрив холодну воду, потримав так кілька хвилин, після чого приніс з аптечки якийсь спрей і наніс на опік.

Варя з завмерлим серцем спостерігала за його діями. На якусь частку секунди їй здалося, що в його очах прозирає колишня турбота і ніжність. Але він, піднявши голову і перехопивши її погляд, знову сховався за маскою байдужості і холодно вимовив:

- Краще поговоримо завтра.

І стрімко вийшов з їдальні, навіть не глянувши на завмерлу Варю.

Вранці, продираючись крізь глумування та іронію Дмитра, вона показала йому знахідки зі схованки в валізі Ліз. Потім зателефонувала Алексу і повідомила, що знайшла його записник. Він, зрадівши, відразу ж призначив їй зустріч в парку недалеко від котеджного містечка. Дмитру чомусь не сподобалася вся ця витівка, і він мав намір йти на цю зустріч разом з Варею, якій насилу вдалося його переконати не робити цього.

Під'їхавши і припаркувавши автівку неподалік від парку, Дмитро відкрив дверцята і допоміг їй вийти, але раптом затримав її руку в своїй і з похмурим виглядом вимовив:

- Ти впевнена, що мені не варто йти з тобою?

Варя, яку його дотик кидав то в жар то в холод, лише заперечливо похитала головою.

- Гаразд. Але пам'ятай, ми з Павлом будемо неподалік. Дай знак, якщо щось ...

- До речі, а чому ти хвилюєшся? Ти що думаєш, що я втечу? - промовила вона з іронічною посмішкою, вирішивши трохи його позлити. - Або ти переживаєш, щоб зі мною нічого не сталося? Але ж я – шахрайка, злочинниця, ти пам'ятаєш? І йду на зустріч зі своїм спільником.

Дмитро здригнувся і відступив назад, його обличчя стало ще більш похмурим, і він тихо вимовив:

- Просто будь обережна.

Варя лише кивнула у відповідь і поспішила до призначеного місця, кинувши останній погляд на Дмитра, обличчя якого знову стало непроникним. Не встигла вона дійти до входу в парк, як поруч з нею припаркувалася чорна іномарка, і з неї вальяжно вийшов Алекс.

- Я думав, що ти вже давно в своєму селі, а ти ще тут. Що так сподобалося Лізкіне життя? - вимовив він з усмішкою замість вітання. - Втім, мене це мало хвилює. Віддай те, що знайшла.

Варя мовчки простягнула йому записник, який він жадібно вхопив, почав трясти і перегортати, а коли виявив написи олівцем, просто засяяв від радості.

- Ясно як день, що це не твій записник, а Ліз, - сказала вона, спостерігаючи за його діями. - Навіщо він тобі так потрібен? Що такого в цих записах?

- Тобі це навіщо? Знаєш, що сталося з твоєю цікавою тезкою? - задоволено зареготав він, перевівши погляд на Варю. - Ти мені зробиш ще одну послугу, а після цього розійдемося і забудемо про існування один одного.

- Яку ще послугу? - насторожилася дівчина.

- Ми зараз поїдемо з тобою в банк, де ти під личиною Ліз забереш дещо для мене з орендованого індивідуального сейфа. Сподіваюся її паспорт при тобі. Якщо немає, доведеться заїхати за ним. Тож що сідай в машину, не будемо втрачати часу.

Але Варя, відступивши на кілька кроків, твердо сказала:

- Я нікуди з тобою не поїду. Я відмовляюся в цьому брати участь. Ти думаєш, я - повна дурепа і не розумію, що ти хочеш привласнити те, що належить Ліз?

- Що тобі до цього? Ти сама привласнила її чоловіка. Я ж тобі нічого не кажу. Припиняй корчити з себе невинність. Не витрачай мій час, поїхали.

Алекс швидко ступив до неї і потягнув до автівки, чіпко вхопивши її за руку. Але не встигли вони зробити і пари кроків, як поруч з ними виник як з під землі Дмитро, який наближаючись впритул до Алекса, холодно вимовив:

- Відпусти її негайно!

Алекс від несподіванки послабив хватку, і Варя змогла вирвати руку і сховатися за спиною Дмитра. Він велів їй йти до Павла, який чекав у машині, а сам продовжував свій наступ. Вона послухалася, але зробивши кілька кроків, побачила, як відкриваються дверцята водія машини Алекса, і з'являється такий величезний чолов'яга, поруч з яким Павло здавався просто субтильним молодиком. Серце Варі завмерло, коли вона побачила, як водій повільно наближався, на ходу розстібаючи піджак, під яким вона помітила кобуру з пістолетом. Не роздумуючи ні секунди, вона кинулася між Дмитром і Алексом, і повиснувши в останнього на руці, з викликом сказала:

- Алекс, тобі ж не потрібен скандал? Я думаю, що бійка з перестрілкою в громадському місці не додадуть тобі популярності в твоїй політичній кар'єрі. Давайте краще заспокоїмося і поговоримо як цивілізовані люди.

Але бачачи, що її слова не справили жодного впливу, вона додала, дивлячись прямо в очі Алекса:

- Ти звичайно можеш зараз мене відвезти, змусиш піти в банк. Але наскільки я знаю, до сейфів має доступ тільки їх власник. Тобто супроводжувати ти мене не зможеш. Виходить я зможу викликати поліцію і розповісти їм все, що покладе хрест на твоїй кар'єрі. Подумай чи варте те, що знаходиться в сейфі твого майбутнього?