Читати книгу - "Напівдоторком, Александра"

В спальню ми обоє ледь дійшли, проте хтось явно не хотів просто відпочивати, судячи з рук, що під простирадлом нахабно зазіхали на чужу територію.

— Коли я сказала "Ходімо в ліжечко", то мала на увазі сон.

— Я не можу думати про сон, коли біля мене лежиш така спокуслива ти.

— А ти спробуй. Спи. — Легенько поцілувавши його в губи, відсунулася до краю ліжка і повернулася спиною.

— Е ні, дорогенька, я не згоден на такий розклад — прозвучав ображений голос і одразу ж я опинилася в руках-тенетах, притиснута до грудей, а ХТОСЬ сопів мені в потилицю, при цьому, гарантую, зухвало посміхаючись.

Однак, не тільки на його обличчі була посмішка.