Читати книгу - "Том 11"

сил, чтобы в каждой моей статье была опреде-ленная руководящая нить и в то же время чтобы не было шаблонного втискивания каждого писателя в рамки «шко-лы» во что бы то ни стало. Я беру на себя только обзор поэзии, беллетристики и литературной критики, да, ка-жется, Вы именно это и имеете ввиду. Две мои, уже известные Вам, статьи могут служить до значительной степени типом моих работ в этой области. Ближайшая моя статья будет о немецких поэтах-модернистах, затем я могу написать о немецких же модернистах-прозаиках, т[ак] к[ак] втиснуть всю немецкую Moderne в одну статью едва ли возможно. Но если Вы находите, что две статьи сряду о немцах — монотонно, то я соединю часть той и другой темы в одну статью, а часть отложу на более отдаленное время. Вообще, мне кажется, лучше останав-ливаться каждый раз главным образом на литературе одного какого-нибудь народа, касаясь других только для сравнения, чем летать с легкостью мотылька по всевоз-можным и разноязычным изданиям, рискуя запутать и себя и читателя в лабиринте. Кроме немецкой, я могу в ближайшем дать статью по франдузской литературе, затем по итальянской и позже всего по английской. За сла-вянские литературы, кроме малорусской и, пожалуй, из-редка польской, я не берусь, т[ак] к[ак] не люблю переводить цитат, особенно стихотворных, с одного родствен-иого языка на другой. Сделаю из этого исключеиие только для галицко-малорусской литературы, издающейся в Авст-рии, если Вы согласны включить ее в иностранный отдел.

Будьте любезны выяснить мне детали: за сколько вре-мени до выхода книжки должна я представлять свои ста-тьи и могу ли я посылать вполне отчетливые, но не совсем беловые (с поправками) рукописи? А также прошу Вас прибавить два слова о том, какая судьба постигла перево-ды из О. Кобылянской, приложенные к моей статье о бу-ковинских писателях?

В заключение позвольте мне выразить Вам благодар-ность за Ваше, глубоко тронувшее меня, доверие ко мне и к моим силам. Ваш товарищеский тон, впрочем, не удивил меня, т[ак] к[ак] я видела такое же отношение ко мне еще в Петербурге в Вашем кружке, в которьхй я при-шла случайным гостем и ушла собратом. Воспоминанье

о вечере, проведенном у Вас, до сих пор живо у меня.

Прошу передать при случае мой привет Вашим товаришам.

Искренне уважающая Вас

J1. Косач

99. ДО О. П. КОСАЧ (сестри)

10, 13 квітня 1900 р, Київ 29.111 1900

Милая Лілея!

Спасибі за поздоровлення. Я сього року свої іменини дуже тихо справляла, краще сказати, ніяк. Всі про них забули, окрім дядини і Ради; вони мені подарували портрет Гейне, се було tres a propos К Тож 23-го ми з дядиною обидві виступали на естраді, я читала реферат і ще аком-панірувала одній співачці, а дядина теж акомпанірувала дуету. Вечір той одібрав у мене масу часу і енергії, а все ж вийшов йе так, як мені хотілось: мало співців було, хоч біганини за ними було без кінця, всього тільки троє знайшлося, і ті співали небагато, бо в їх репертуарі з Гейне нічого не було, а багато нового лінувались розучувать.

Мій реферат теж вийшов неважно, принаймні я ним не-довольна: дещо вийшло розволочене, дещо недоговорене, бо написать його як слід я не вспіла, отже, прийшлось не читать, а говорить, і се мене зв’язувало з негіривички. Хоч люди кажуть, що воно непогано вийшло, тільки що паузи часом були довгенькі, а все ж у мене якийсь неприємні] й одслід в душі зостався. Тільки я не жалую, що врядила вечір, бо інакше зовсім не було б поминок по Гейне в Києві, а се не випадало. Старицький дуже добре читав на вечорі Людіні, Слав[инського] і мої переклади, Бердяєв теж читав порядно. Читав дехто і по-німецьки. Декламація взагалі була незла. Другий реферат (Гольдеи-вейзера), біографічний нарис про Г[ейне], мені не дуже подобався, багато там місця одводилось літературній сплет-ні, не люблю я сього, і, здається мені, користі мало з такого перевертання і перемивання кісточок померших поетів.

Я після сього вечора ще більше впала в свій суб’єктивний фаталізм, думаю, що не слід мені брати ініціативи таких речей, бо завжди траплю на «феральний день», страх як не ладилось все на сей раз; тепер не варто розказувать всіх тих більших і менших злоключеній, що причепились до мого вечора, але крові вони попсували мені чимало і на другий день після вечора я було аж голос втратила. Тут ще раз показалося, як трудно робити щось на певний строк серед нашої київської обстановки: безконечні гості, зібрання і т. і., в переривах репетиції з співцями (все мусила розучувати з ними сама, бо ніхто в цьому не помагав), а значить, на літературну роботу лишались хвилини. Ти повіриш мені, що за той час мені листи не писались. Оце тільки вчора я взялась до них і се вже четвертий лист починаю. Кривишоку я написала, але вже тут, в Києві, бо в Дерпті і в Ризі (окрім одного листа тобі, не знаю, чи отриманого тобою) якось зовсім не писалось: не вмію я писати на людях, а там ні хвилини (окрім ночі) не випадало бути самій. Ти, певне, розсердишся за се, і маєш рацію, бо поступок мій свинський, і признаюсь в ньому не для того, щоб получить прощення, а просто з почуття правди.

1-го апр[еля]. От скільки пролежав лист! Се все оте общество та всякі «искусства». Малює тепер з мене один галичанин портрета, а сидить він аж у новому музеї на Олександрівській вулиці, то поки туди та назад, то 172 години, а там години дві пройде, дивись — і півдня пропало. А ввечері прийшлось бути раз на драмі, що ставили Старицьк[ий] і Маня, драма — «Борьба за жизнь» — погана, але грали добре, я через те пішла, що ся компанія має грати «Раткліфа», то хотілось подивитись, які в ній сили. Другого ж вечора (з 30-го на 31-е) пішлй ми на «общее собрание», де обсуждались різні «сметьт» та вибирались нові члени правлення. Дообсужда-лись до 37г г[одии] ночі, а прийшли додому у чотири; приходимо, а тут Оксана слаба. Вона ще од самої неділі (26) кисне, простудилась, гуляючи цілий день з поводу першого весняного дня, а крім того, чимсь застромила живіт, а в неї й так з тим животом ніколи ладу нема. Отже, позавчора їй стало значно ліпше, вона встала, тте лягала цілий день, чистила з Дорою мигдалі та й наїлась їх, а