Читати книгу - "Том 12"

таким, він зміряв силу духу мого, я знаю^гепер, що я можу і чого не можу, та хоч я тільки що плакала, але то собі «нерви», а я таки знаю, що я ще сильна і що не люди поборють мене. Зрештою, я ще найгіршого в світі не пережила — мій хтосічок перебув гірше і таки подолав — тому і не маю права і не хочу скаржитись. Хтось тільки все ж «хоче на Буковину» — там би вже став знов здоровий. А тепер хтось таки й так,

фізично, трошки хорий, болить його нога (ходив багато та й розтяг собі щось там у пальцях) і все чогось голова болить, аж обридла.

Хтось томиться дуже, бо в нас все дуже велике товариство і галасу і дискусій різних на гострі сучасні теми багато, а хтось від того за сі роки одвик і ніяк звикнути не може.

З/ІІІ. От яке-то чиєсь писання! Оці кілька днів минули у всякому клопоті і перебили комусь листа. Але тепер вже «спокій в краю» і хутко буде й зовсім тихо, бо наші потроху роз’їздяться (тато і Микось вже виїхали на Волинь, а мама сими днями поїде в Гадяч), ми з Дорою тільки дві зостанемось, то менше людей в гості набігатиме і хтось могтиме покінчити всяку розпочату писанину, а її ж таки немало є!

Мене просить редакція «Вільної України» (Петербург, Невський проспект, 139, кв. 60, редактор Антон Шаблен-ко), щоб я передала комусь її просьбу, чи не прислав би хтось щось із своїх творів до «Вільної України», — вона би дуже рада була щось чиєсь видрукувати, але не знає чиєїсь адреси, щоб удатися до когось формально. Та, може, комусь чорненькому то не образа, що його просять через когось білого?

А від когось білого та сама редакція просить його переклад «Ткачів» Гауптмана, що хтось колись полишив у Чернівцях у когось чорненького,— либонь, рукопис і досі в когось лежить? Я оце зараз напишу до Сімовича і попрошу піти до когось взяти той переклад і послати мені поштою, чей же, дійде. Бо я знаю, що хтось не може саменький посилками клопотатись. Тільки нехай хтось буде добрий відшукати той рукопис (десь має бути в чиємусь столику).

Чи хтось знає, що хтось досі не бачив «Збірника» на честь к о г о с ь? І чи хтось знає, що хтось досі не викінчив «Кассандри»? І чи хтось знає, що хтось має 5 напо-чатих поем і 3 нескінчені повісті і ніяк ладу їм не дійде? І чи не скаже хтось, що когось другого бити варто? Нехай скаже, коли варто, то вже хтось сам себе наб’є.

Комусь страшне не сподобалась «Пародія» Маковея в «Шершні» — справдешній Kneipenhumor — як йому не сором? Чи хтось читав його історичну повість? Здається, не дуже славно вийшла, коли вірити критикам, але ж їм не завжди можна вірити, як відомо. Чи хтось знає, що один його найлютіший критик від самого різдва сидить в тюрмі («політичним»), а тепер захорував на сухоти і вже в тюремному шпиталі, кажуть, що зовсім зле з ним діється? Така доля спостигла тепер багато людей, і хто зна, коли тому край буде... От ще pendant той, кого вкупі з Вами так зганьбив оцей критик, тепер на еміграції (теж «політичний») після всяких тарапат — значить, тепер «ідейні» з «безідейними», «реалісти» з «декадентами», «екзотики» з «питомими» — всі порівнялися...

Скінчу вже тепера, а то ще знов не дадуть скінчити (адже тричі перебивали сьогодні!). Коли хтось любий хутко напише словечко комусь білому, то хтось білий буде дуже щасливий, хоч і тямить, що він того щастя не гідний. Чи краще комусь живеться? Хтось так часто-часто думає про когось! Чиїйсь родині поклін.

Хтось

P. S. Ага! Мало хтось не забув: чи не знає хтосічок, чи можна по обряду православної церкви на Буковині, щоб кузен брав шлюб з кузиною? Мене давно просили про те запитати, а я все забувала. Може, хтось буде добренький, не забуде і при нагоді комусь напише?

82. ДО О. П. КОСАЧ (матері)

8 квітня 1906 р. Київ 26/ІІІ 1906

Люба мамочко!

Не написала я тобі раніш, бо все-таки думала, що, може, ти в Полтаві запізнишся, то буде лист лежати. А це сьогодні Макаренко їде, то й віддасть тобі сього листа. У нас, як завжди, ранні і вечірні «перельоти», аж не раз ніколи і вгору глянути. Сьогодні, слава богу, одв’яза-лась я вже від того «Лес шумит», хоча цілий вечір і ранок на нього пропало,— се вже був крайній час, бо автор хоче скористати з пробування тут п. Огіпокова і «пристро-іти» свій переклад у «Зорі». Оппоков зустрів мене на вечорі Шевченка і там же дав мені примірник своєї «Зорі» — нічого собі журналець, надто ілюстрації порядно зроблені,— казав, що 1-е число запізнилось так через Кримського, бо той все не випускав з рук передмови до своєї граматики, даючи їй дуже велику «вигризку». Але зате передмова вийшла таки справді гарна і навіть цікава, хоча, здавалось би, на такий сухо-учебницький сюжет і трудно щось цікавого написати. Тепер я бачу, що популяризаторський талан у Кримського дуже великий. Ну, але се все ти сама побачиш.

Людя вже виїхала з Баку. «Особое мнение» підписала, і воно сховано у мене. Науменка ніяк не можу вловити, але завтра, певне, вловлю. Він чомусь і на вечорі Шевченка не був.

Статті своєї я сі дні не зачіпала, ніколи було, та й вечір той мені багато перебив, бо як прийшла я з нього у 3-й год. ночі, то так утомилась, що й досі не можу як слід одійти, бо все якось виспатись не можна. Я згоджуюсь, що про Чернишевського сказано в мене коротко (та се ж тільки конспект був) і є помилки в оцінці деяких рис його епохи, але що про нього самого яко белетриста, то я таки так думаю[...] і я сього не можу сховати. Між іншим, то не було моїм заміром, щоб перша частина моєї статті вийшла навіть цікавішою, ніж друга, бо я таки її головно ради другої писала. Але, звичайно, я ще займуся основно першою частиною і прийму на увагу твої замітки. Тільки що прийшла картка од Кривишока і Лілі, що Ліля приїде в страсну п’ятницю вкупі з Радою (і, звісно, з Бобриком), а п. Криви-нюк зостанеться в Празі. Отже,