Читати книгу - "Таємна троянда"

Того, хто бóгів вигнав з їх пенатів… — Каолте, племінник Фінна Мак-Кумала (сина Кумала, ірл. mac — син), один з феніїв — дружинників Фінна, герой ірландських саг Фіннового циклу. У сазі «Битва під Ґабрі» йдеться про те, що в останній битві феніїв уціліли лише Каолте і Ойсін, а в сазі «Бесіда з древніми» оповідається, що Каолте та Ойсін дожили до часу появи в Ірландії святого Патріка і розповіли йому про діяння феніїв.

І короля, що з бардом жив і блазнем // Серед гульвіс у лісі непролазнім… — мова про Ферґуса, легендарного поета і короля Ольстеру, який поступився троном Конхобарові через свою любов до його матері Несс.

Й того, хто дім продав, майно, ріллю… — згідно з Гарольдом Блумом, дослідником творчости В. Б. Єйтса, «Єйтс не спирався тут на якесь конкретне джерело, це його власна прекрасна вигадка… Яскравий пафос тут полягає в тому, що це власна поетова розбита мрія» (Гарольд Блум, «Єйтс», 1970).

Оґюст Вільє де Ліль-Адан (1838–1889) — французький письменник, представник романтизму та символізму.

Слайґо — місто і графство на північному заході Ірландії. В. Б. Єйтс змалку любив ці місця і вважав їх своєю духовною батьківщиною, «краєм свого серця».

Ернаани — ірландський клан, який жив за Середньовіччя в ґельському королівстві — англо-нормандському графстві Десмонд на півдні Ірландії.

Чотири провінції Ері — Коннахт, Лейнстер, Манстер і Ольстер (англізоване ірл. Connachta, Laighin, Mumhain, Ulaidh). Ері (д.-ірл. Ériu, ірл. Éire) — Ірландія.

Даті (Дайті) — верховний король Ірландії у першій половині V століття. Загинув від удару блискавки під час походу на Європу, в Альпах (на думку деяких дослідників, це сталось у Британії, оскільки в історичних хроніках сплутано назви «Альпи» та «Альба», як ірландці називали Британію).

Три Росси (Росси, англізоване ірл. Rosses від ros — ліс, покритий лісом пагорб чи мис) — приморське село неподалік міста Слайґо.

Бен-Балбен (Бенбалбен, Бенбалбін) — оповита легендами гора у графстві Слайґо. Біля її підніжжя, на цвинтарі села Драмкліфф, похований за власним поетичним заповітом В. Б. Єйтс.

Син Ліра — Мананнан, бог моря у поганській Ірландії (ім’я пов’язане з назвою о. Мен). Його батько Лір (Лер, д.-ірл. lir або ler — море, океан) — також морське божество, уособлення моря.

Енґус — ірландський бог любови, юности і поетичного натхнення, син бога Даґди.

Бріґіта, чи Бріґіда, — ірландська богиня весни, родючости, цілительства, поезії та ковальства, донька Даґди.

Даґда (від пракельт. *Dagodeiwos — добрий або великий бог) — ірландський бог родючости, рільництва, мужности й сили, а також магії, мудрости та друїдського вчення. У його владі — життя і смерть, погода і збіжжя, час і пори року.

Дана (Дану) — богиня-мати ірландського пантеону.

Фінварах, чий дім — під Круахмаа (Фінвар[р]а, Фінн Беара, Фінбеара, Фіонбарр, д.-ірл. Fionnbharr — світлоголовий) — верховний король сúдів (див. прим. 30 до розд. І). Добрий монарх, вправний воїн і майстерний гравець у шахи. Людям, які йому служать, віддячував щедрими врожаями, гарними кіньми та великими багатствами. Втім, часто викрадав смертних жінок. Круахмаа (д.-ірл. crúach — пагорб, гора і Meadha — трансформоване ім’я Медб, королеви Коннахту з Ольстерського циклу саг) — пагорб Кнокмаа (з тим самим значенням) у сучасному графстві Ґолвей.

Аод Рудий з Кнок-на-Сіде (Аед, д.-ірл. áed — вогонь) — первісно бог підземного світу в ірландській міфології, згодом король сúдів (див. прим. 30 до розд. І). Кнок-на-Сіде, або Кнок-наші (ірл. Cnoc na Si — пагорб чи гора сúдів), — гора у Бичачих горах (див. прим. 61 до розд. І).

Кліна, Віднесена Хвилею (Клідна, Кліонад, Кліодна, Кліона) — ірландська богиня любови та краси, покинула потойбічний острів Тір-Таїрнґірі (д.-ірл. Tir Tairngiri — Земля обітована), аби бути разом зі своїм смертним коханим Кіабаном, але коли той полював у гавані Ґландор (нині графство Корк), її приспав чарівною музикою Мананнан (див. прим. 14 до розд. І) і прислав хвилю, яка віднесла богиню назад до землі блаженних. Приплив у тих місцях зветься «хвилею Кліодни». У пізніших легендах — королева банши Південного Манстеру, банши (д.-ірл. ben side, ірл. bean si — жінка-сида, див. прим. 30 до розд. І) — дух у жіночому образі, чиє голосіння віщує смерть.