Читати книгу - "Анексія: Острів Крим"

„російським сценарієм“ — доведеться розбиратися, що називається, компетентним органам. Хоча протягом року з моменту анексії вони цілком могли б це зробити. У нас, групи „Інформаційний спротив“, з цього приводу є чимало інформації, але вона могла би бути лише підмогою для офіційного розслідування. Зрештою, ми не володіємо всією картиною і, відповідно, не можемо виступати суддями».

Упродовж усієї доби в Криму тривали системні напади російських військовослужбовців на підрозділи Державної прикордонної служби України, організовано здійснювані групами до 100 спеціально екіпірованих людей. Тривало блокування адміністративної будівлі Азово-Чорноморського регіонального управління та штабу Сімферопольського загону. Як писало «Дзеркало тижня», українські прикордонники повідомили також про напад на Керченський і Севастопольський загони морської охорони. За даними Державної прикордонної служби України, у цих діях брали участь групи російських військовослужбовців без розпізнавальних знаків.

Після блокування російськими військовими будівлі в Севастополі припинила функціонувати система відеоспостереження. Більша частина особового складу покинула місце дислокації на кораблях і катерах.

Російські війська радіоелектронної боротьби створювали постійні проблеми для мобільного зв’язку.

Жителі Керчі повідомляли в соціальних мережах про накопичення бронетехніки на паромній переправі «Крим — Кавказ».

За повідомленням прес-служби Держприкордонслужби України, орієнтовно о 9:00 близько 50 осіб у цивільному одязі прибули до адміністративної будівлі управління Державної пенітенціарної служби України. Для спілкування та з’ясування вимог до них вийшов начальник управління генерал-майор внутрішньої служби Олег Гарчу. З групи вийшов громадянин у супроводі кількох чоловік, який представився помічником із силових питань Сергія Аксьонова і, пройшовши до кабінету начальника управління, висловив йому вимогу присягнути на відданість «кримському народу» або написати рапорт про звільнення. Отримавши негативну відповідь, представник Аксьонова висловив незаконну вимогу Гарчу покинути службове приміщення управління, а першому заступнику начальника управління — тимчасово взяти на себе виконання обов’язків керівника269.

На Херсонщині тривали підготовчі роботи до захисту від можливої військової агресії російських Збройних Сил. «Сьогодні під вечір будуть організовані серйозні блокпости», — повідомив голова Херсонської ОДА Юрій Одарченко270.

За словами начальника Генічеського райвідділу міліції Ігоря Яроша, у розташованому на кордоні з Кримом селі Чонгар було зафіксовано близько 200 невідомих людей з автоматичною зброєю, зокрема кулеметами. Селом їздили три БТР, яких прогнали розгнівані мешканці села.

У пункті пропуску «Крим — Кубань» на поромі «Єйськ» із Росії українські прикордонники затримали 7 осіб на двох мікроавтобусах, озброєних автоматичною зброєю. Тут же в пункт пропуску увірвався загін озброєних російських військових і заблокував наших прикордонників. На наступному поромі «Николай Аксёненко» в тому ж пункті пропуску прибули три «КамАЗи», набиті озброєними «туристами Путіна». Погрожуючи зброєю, російські «тітушки» разом із російськими військовими відтіснили українських прикордонників, а автомобілі прорвалися на територію України. Далі цією групою був блокований відділ Держприкордонслужби України «Керч».

Згідно з інформацією джерел «Інформаційного спротиву», у Росії до кордону підтягнуті підрозділи 4-ї танкової дивізії, а також 2-ї бригади спецпризначення, 20-ї окремої мотострілкової бригади.

Третю артбатарею 810-ї окремої бригади морської піхоти ЧФ РФ (Севастополь) перекинуто в напрямку Перекопу.

В. о. міністра закордонних справ Андрій Дещиця в інтерв’ю російській газеті «КоммерсантЪ» заявив, що в протистоянні з Росією Україні слід розраховувати тільки на себе й задіяти інструменти дипломатії: «Захід уже зробив чимало кроків. Були заяви, у яких країни та організації підтвердили територіальну цілісність України. Ми сподіваємося на переговори Заходу з російською стороною. Цей процес уже почався на рівні США, ми чекаємо його продовження на рівні інших держав і міжнародних організацій. Але, на жаль, росіяни не хочуть розмовляти не тільки з нами, але і з нашими партнерами. Ідеться насамперед про проведення консультацій на підставі Будапештського меморандуму»271.

Керченська переправа мала стратегічне значення ще з античності. Тому всі загарбники, що рухалися в Крим або з Криму, неминуче мусили її захопити, наприклад у 1942–1943 роках саме через Керченську протоку йшло перекидання військових вантажів, живої техніки, важкого озброєння для німецької експансії на Кавказ. Для цього на території Керчі завжди створювалися достатньо серйозні, потужні військові бази. Не уникли цього й росіяни, захопивши прикордонну службу «Керч» та переправу «Крим — Кавказ». Захопленню цих стратегічних об’єктів посприяла багатолітня копітка робота російських спецслужб із вербування українських військових, прикордонників, контррозвідників, що дало змогу відносно швидко й без утрат установити тут контроль.

В. о. Генерального прокурора України Олег Махніцький підтвердив це в прямому ефірі спільного проекту «Шустер Лайф» та Hromadske.tv. Він зауважив, що спецоперація готувалася російськими спецслужбами тривалий час: «Протягом останніх чотирьох років колишня влада в Україні здала національні інтереси, вона діяла виключно на поповнення власної скарбниці, особистих кишень. Зате вона здавала національні інтереси та діяла в інтересах іноземної держави, і дійсно, протягом останніх чотирьох років відбувалися злочини, які здійснювала Служба безпеки, і в Службі безпеки працювали не тільки громадяни іноземної держави, там також працювали працівники ФСБ та інших спецслужб Росії».

У Держприкордонслужбі підтвердили факти вербування персоналу. Протягом лютого — березня і до остаточної анексії росіяни застосовували проти прикордонників збройні погрози, залякування, прямий фізичний вплив. Активно намагалися вербувати українців, вимагали надати дані оперативних підрозділів і оперативних співробітників, пробували дізнатися конфіденційну інформацію про керівників структурних підрозділів, Наполегливо пропонували співпрацю й офіційне працевлаштування.

Ця планомірна робота російських спецслужб велася на півострові з 1990-х років безперервно. Щоби переконати найбільш стійких українських офіцерів, удавалися до цинічних прийомів ще з часів КДБ СРСР: психологічного й морального тиску, залякування, погроз їм і членам родин. М’якші техніки передбачали привезення на бесіди з українськими офіцерами їхніх колишніх однокласників, однополчан із Росії. Для цього, зрозуміло, потрібні були детальні досьє. Так, за моєю інсайдерською інформацією, для вербування начальника 36-ї окремої бригади берегової оборони, яка тримала осаду в Перевальному, російська розвідка спеціально привезла з Росії його однокашника.

Часто проти українських військових частин спеціально виставлялися ті російські офіцери, яких наші військовослужбовці роками знали по спільних навчаннях і парадах, із розрахунку, що українські офіцери не відкриватимуть по них вогонь.

Дії російських «зелених чоловічків» часто супроводжувалися «психологічною атакою» — вмиканням гучної музики, радянських «патріотичних» пісень. Поширеним було скандування гасел «Фашизм не пройдет!», «Россия, Украина, Беларусь — единый союз!» і подібних.

Сьогодні Андрій