Читати книгу - "Судова риторика: теорія і практика: навч. посіб."

Самі підсудні — Кейтель, Йодль, Деніц і Редер — тут, на Суді, намагалися виступити в ролі шляхетних простаків. Варто віддати належне, що в міру своїх сил захист допоміг їм у цій справі. Ми чули багато про честь солдата, про військову дисципліну, про вірність обов’язкові і присязі, про вимушене у зв’язку з цим виконання ними гітлерівських наказів, навіть тих, які викликали в їхніх душах сум’яття і прямий протест. Таке висвітлення їхніх позицій зовсім перекручує реальний стан речей.

Я вважав би за потрібне перед тим, як говорити про винуватість Кейтеля, Йодля, Деніца і Редера, поставити і отримати відповіді на чотири запитання:

Перше. Чи знали ці підсудні, що гітлерівська Німеччина, порушуючи міжнародні зобов’язання, готує цілу серію агресивних, загарбницьких, грабіжницьких воєн?

Друге. Чи брали вони найактивнішу участь у плануванні, підготовці, розв’язанні і проведенні цих воєн?

Третє. Чи винуваті вони в цинічному нехтуванні законів і звичаїв війни?

Четверте. Чи відповідають вони за звірячі знищення мирних громадян, за затоплення пасажирських і шпитальних пароплавів, за міста і села, знищені військовою машиною гітлерівського рейху?

Я думаю, що після такого детального судового розслідування кожен, хто не хоче свідомо помилятися, відповість ствердно на всі чотири запитання.

Подані Суду документальні докази з повного очевидністю підтвердили винуватість військової групи в найтяжчих злочинах, їхню активну участь у плануванні і здійсненні загальної злочинної змови.

Та обставина, що здійснили ці злочини люди у військових мундирах, не тільки не пом’якшує, а, як мені уявляється, суттєво підсилює їхню відповідальність.

Як можна їм у виправдання посилатися на «обов’язок солдата», «честь офіцера», на «обов’язок виконувати наказ»?! Та хіба можна з «обов’язком солдата» і «честю офіцера» поєднувати розстріли без суду і таврування військовополонених, масові знищення жінок, старих і дітей?

Єдине і правильне, реальне пояснення тому дивовижному факту, що ці генерали й адмірали займалися брудними, по суті кримінальними, злочинами, полягає в тому, що вони були генералами й адміралами гітлерівської формації.

Саме цим необхідно пояснити, що Гітлер наблизив їх до себе і такий тривалий час співпрацював з ними. Цим тільки можна пояснити, що вони співробітничали з Гітлером у здійсненні небувалих в історії наймерзенніших злочинів. Вони розуміли один одного, цілком підходили один одному.

Переходячи до групи військових я, зрозуміло, хотів би розпочати з підсудного Вільгельма Кейтеля.

Провідне місце в гітлерівській військовій машині Кейтель посів з перших років її організації. Адвокат Кейтеля визнає, що «декрет (від 4 лютого 1938 року) підніс Кейтелю прекрасне посадове звання — начальника верховного командування збройними силами». І дещо далі: «Фактичне значення роботи Кейтеля було величезним... Це була дивовижна невдячна робота, мізерною нагородою за яку було блискуче положення в безпосередній близькості від глави держави».

У світлі всіх наступних подій необхідно вважати: початковим етапом майбутніх агресивних воєн було все те, що пов’язувалося з таємним озброєнням Німеччини після Версальського миру.

Важко применшити значення всього зробленого тоді ще полковником Кейтелем у комітеті експертів, який послідовно і настирливо вишукував шляхи для нехтування чи прямого порушення договору. Зокрема, саме полковник Кейтель, а не хто інший, дав вказівку про те, що в Женеві можна говорити все, що завгодно, тільки б не залишати письмових слідів.

Ця цинічна заява цілком відповідає тій ролі, яку відігравав Кейтель у подальшій підготовці і проведенні агресивних воєн.

Під час переговорів Гітлера з Шушнігом живим нагадуванням про готовність Німеччини застосовувати зброю була фігура Кейтеля. Кейтель давав директиви направити війська до Чехії, коли президент Гаха був віроломно викликаний до Берліна «для проведення переговорів».

Це ОКВ (об’єднане командування військ), а не якась організація, була готова через відділ «Абвер» спровокувати прикордонний інцидент з Чехословаччиною, щоб виправдати вторгнення німецьких орд.

Своїм цілком таємним меморандумом Кейтель вимагав від Гесса і Гімлера заздалегідь повідомляти ОКВ про всі заходи, які проводяться партійними організаціями чи поліцією, які не передбачені «планом Грюн».

Фактично суцільною брехнею були декларації про відсутність будь-яких подальших претензій Німеччини в Європі після захоплення Чехословаччини. Це було кільце в ланцюзі агресивних воєн.

Я хочу підкреслити провідну роль ОКВ у підготовці і здійсненні агресії. Директива щодо ведення війни і вторгнення в Польщу відома нам, як директива Гітлера і Кейтеля від 10 травня 1939 року. Вона була направлена командуванню повітряно-військових сил, військово-морського флоту і сухопутних сил. Як можна після цього говорити про те, що ОКВ не було керівним ядром всіх видів збройних сил фашистського рейху?

Якщо ще раз поглянути на документи, пов’язані з німецькою агресією проти Норвегії, Данії, Бельгії, Голландії, Люксембургу, Югославії і Греції, ми не раз зустрінемося з іменем Кейтеля. Він виступає то як учасник найвідповідальніших нарад, то як автор таємних наказів, адресованих Редеру, Герінгу і генеральному штабу. Власноручні ініціали Кейтеля і Йодля ми знаходимо і на таємній директиві, підписаній Гітлером, про проведення «операції Маріта».

Багато говорилося тут про «план Барбаросса» і його авторів. Зараз нам важливо підкреслити, що документ цей народився у лоні ОКВ за безпосередньої ініціативи цієї організації, що план віроломного нападу на СРСР був роботою Кейтеля.

Кожному зрозуміла роль візи військового спеціаліста на документі. Деякі підсудні намагалися облудно пояснити напад на СРСР як війну превентивну. Заяви ці неспроможні і суперечать установленим в Суді незаперечним доказам (німецьким же документам). Отож, я не бачу необхідності відбирати час у Трибуналу.

Захисник Кейтеля заявив, що захист цього підсудного будується під тим кутом зору, що Кейтель «веде боротьбу не за свою голову, а за своє обличчя».

Я хочу допомогти Судові побачити справжнє обличчя Кейтеля. Для цього мені потрібно нагадати вам про декілька кейтелівських директив, які по праву посядуть одне з перших місць серед ганебних документів