Читати книгу - "Ти отруїв мене собою, Валерія Дражинська"

- Батуре, що це було? - запитую я, користуючись його гарним настроєм.

Не сміливо торкаюся губ, які вперше мені відкрито посміхнулися.

- Не зважай, - ніжно перехоплює мою руку та цілує по черзі кожен пальчик.

- Батуре, я хочу знати, що..., - намагаюся натиснути я, але він грубо мене обриває.

- Для тебе цей бік мого життя назавжди залишиться закритим, Каріно.

- Та пішов ти! - я наважуюся остаточно та зриваюся з нього, намагаючись красиво піти - не дозволяє. Потилицю охоплює міцне захоплення. Рука насильно наближає голову до себе. Друга твердо утримує за талію. Губи обпалює гаряче дихання.

- Каріно, а ти не оху*ла таки? - цікавиться досить таки ввічливо.

- Батуре, я втомилася від твоєї замкнутості. Я не знаю, чого від тебе очікувати. Дай мені хоч щось, щоб я заспокоїлася та була впевнена в завтрашньому дні, - тихо белькочу я, неусвідомлено впиваючись нігтями йому в плечі, він знову мене лякає, - Я ж люблю тебе. І боюся.

Він важко зітхає та розслабляється. Рука починає м'яко масажувати голову. Дивиться як на недбайливу дитину.

- Маленька, я ніколи не заподію тобі шкоди. Тобі не потрібно мене боятися, - ласкаво гладить по щоці, - Добре. Я думав, що сьогодні все закінчиться, але з'явилися обставини, які потрібно залагодити. Твоя присутність поруч буде мені заважати. Тому вирішуй, де ти хочеш пожити в найближчому майбутньому. Не в Київ, не в твоє рідне місто Миколаїв не можна. Зв'язок із батьками теж неможливий. Ти зникнеш для всіх.

- Але... чому? - такого повороту я не очікувала, серце передбачувано почало вилітати з грудей.

- Так треба! - відрізав Батур, але вловивши в моїх очах вологу, що знову з'являлася, вирішив пояснити, - Я не остання людина в усій цій канітелі. А ти..., - йому явно важко даються пояснення, - скажімо так, усі помітили моє ставлення до тебе та можуть цим скористатися.

Почуття роздвоюються. Начебто, з одного боку, він зізнався, що я не байдужа йому, а з іншого - майбутнє розставання рве душу. Заперечувати його рішення навіть не намагаюся, знаючи марність.

- Ти ж мене не кидаєш?  - про всяк випадок уточнюю.

Батур усміхається, ніжно цілує в губи й махає головою:

- Ти мене вже не позбудешся.

- Надовго ти мене відсилаєш? - мені потрібно знати часові рамки, інакше звихнуся.

- Щоб закінчити з усім цим мені потрібен час. Я не можу сказати тобі скільки. Сам не знаю. Доведеться потерпіти, Каріно. Піти звідси не просто. Щойно все вирішу, одразу приєднаюся до тебе.

- З тобою все буде добре? Тобі нічого не загрожує? - не хочу ще раз пережити те, що нещодавно пережила в машині.

- Маленька моя, ти вкотре вражаєш мене, - сміється він та різко підійнявши, насаджує на себе.

Відкидаюся назад від насолоди, що обрушилася. Голосно стогну. Батур утримує мене. Його руки майже повністю охоплюють мою талію. Губи по черзі захоплюють соски, терзаючи їх. Я після минулого разу не особливо дієздатна, він керує моїм тілом, як йому заманеться. Лише руками слабо утримуюся за передпліччя. У мене претензій немає. Усе як я хочу. Як потрібно. Хоча з ним навіть біль згодна терпіти. Але він ніколи не дозволяв собі подібного. Завжди ставився дбайливо.

Гублюся у відчуттях. Розчиняюся в ньому. Світ розлітається на осколки. Відлітаю в небеса.   

За деякий час Батур, попередньо натягнувши на мене свою футболку, що стає вже традицією, переніс моє желейне тіло в якусь кімнату на другому поверсі. Поклав на ліжко та наказав відпочивати. Мене це обурило. Я останнім часом те й роблю, що їм, сплю або витріщаюся в стелю. Ну або займаюся сексом. Від неробства вже потихеньку їхав дах. Однак надовго моїх уявних обурень не вистачило. На сьогодні було достатньо потрясінь і оргазмів, тож наказ я виконала справно.

-----

Кароліна Голл. Моє нове ім'я. Я банально побажала жити на березі океану в будинку з панорамними вікнами. За день були готові всі документи. Відвезли мене вночі. Батур зі мною навіть не попрощався та не вийшов проводити. Лише на ранок, вислухавши мої вподобання щодо нового проживання, зник. Було прикро й боляче, але довелося свої почуття проковтнути. Така він людина. Романтики, та й узагалі емоційності в ньому нуль цілих нуль десятих. Він не словами, а вчинками показує, що я йому потрібна. І ніколи не зізнається в коханні. Я повинна довіряти йому. Батур ніколи не брехав. Недоговорював, мовчав, але не обманював.

 Тепер я громадянка США. Власниця величезного будинку і картки, сума на якій спочатку шокувала мене. Мені на все життя вистачить. Закралися підозри, що Батур таким чином просто мене позбувся. Хоча якось занадто дорого. Недоцільно. Вкотре довелося давити в собі сумніви в ньому. Він сказав, що тільки-но все вирішить, приїде до мене, значить так і зробить. І з ним нічого не може трапиться. Тільки не з ним!

Щоб якось убити вільний час, я зайнялася дайвінгом. Підводний світ океану вражав. Потоваришувала з дівчиною, майже сусідкою, з тим самим захопленням. Місяць пролетів можна сказати, що майже непомітно. От тільки тривога та занепокоєння не відпускали ні на хвилину. Я навіть не помітила значного маленького нюансу. Зникли місячні.