Читати книгу - "Вники, Міхал Шьмеляк"

– Я не можу цього обіцяти.

Священик глянув на Косму і, на диво, широко й щиро усміхнувся.

– З тебе вийшов би чудовий священик. А чи знаєш ти, що робить хорошого священика?

– Багато слів спадає мені на думку, але пан, мабуть, не хотів би їх чути.

– Є пов'язання до жадібності? Педофілії? Гомосексуалізму? Нічого нового, про це вже чув кожен

священик. Але тут мова йде зовсім про інше.

– Про що? – запитав Косма.

– Про вміння правильно ставити запитання. І священик, і міліціонер повинні знати, коли, кого і що

питати, а коли тримати язик за зубами. Відповіді, любий, відповіді - хліб наш насущний. Твоя подвійна.

Що ж, напевно, Марек досить швидко розповів священику, які факти йому вдалося отримати про

минуле Косми.

– Я запитаю.

– Запитуйте. – Парафіяльний священик підвівся, даючи знак, що аудієнцію закінчено. – Але тоді не

звинувачуйте нікого, якщо вам дадуть відповідь.

Знову філософ. Як довго можна було терпіти їхню балаканину, постійно довкола теми? Косма

підвівся з лави і, не прощаючись, пішов на вулицю. У нього було відчуття, що сьогодні вони знову

розмовлятимуть.

Пролунав телефонний дзвінок. Хлопець глянув на дисплей і був трохи здивований. Дзвінок

надійшов від журналіста Казімєжа Барщика, з яким він вчора бенкетував у "Макдональдсі".

– Я слухаю! – сухо сказав він у трубку, все ще нервуючи після розмови з парохом.

– Ну як ідуть пошуки? – весело запитав журналіст. — Ти дізнався, ким був хлопець?

– Я знаю, хто він був, — роздратовано відповів Косма. Можливо, інвалідність журналіста

поширювалася і на його пам’ять?

– Я питаю не про твого зниклого, а про іншого, — засміявся той.

– Слухай, не знаю, у яку гру ти граєш, але це не смішно, у мене немає часу.

– Заспокійся, ти у відпустці і не маєш часу? Звідки це святе обурення? Я просто перевіряю, чи

хороший ти поліцейський. Якщо це так, то ми можемо поговорити, якщо ні, то я помилився щодо тебе, і ми

можемо закінчити це. Іди бігай по пагорбах, заїдайся оцпками з журавлиною, бо в мене є робота.

58

– Так про що йдеться? – здався Косма.

– Поспілкувавшись зі мною, ти повинен поговорити з дядигою, — сказав журналіст лекторським

тоном.

– Рубенсом, — перебив Косма.

– Нехай хоч Матейкою буде. Ти не міг його знайти, тому що, напевно, не знаєш, де він лазить цілий

день, але твій ніс професійного пса, мабуть, привів тебе до тієї пересувної халупи, місця проживання веселих

лісорубів, яку волоцюга обрав своєю резиденцією. Ти зробив так?

– Так.

– Ну, браво тобі! Звісно ж, ти не пропустив можливості обшукати це місце місцевого феномену?

– Я не пропустив.

– Зразковий товариш. І що ти знайшов всередині?

Косма нарешті збагнув, про якого хлопця Барщик запитує.

– Ти маєш на увазі фото на дверях шафи?

– Бінго! – зрадів журналіст і почав аплодувати прямо в слухавку.

– Скажи мені, ти був у нього в будинку, знав про це фото і нічого мені не сказав? Якого біса?

– А почекай-но! Хто я такий, щоб тобі все розповідати? Що це було? Допит у відділку? Приїжджає

такий собі поліцейський-лялечка, і я мушу йому все заспівати, як на сповіді? О, що ні, то ні. Тобі потрібна моя

допомога, тоді ти повинен показати мені, що ти можеш грати в цю гру. Я вдячний тобі за те, що ти

переглянув фургон і не пропустив фото, я це шаную. Але ти ще не знаєш, ким був цей хлопчик? Ну, не

постаралися, пане комісаре.

– Старший аспірант, — інстинктивно поправив його Косма.

– Ну, з таким ентузіазмом до роботи до комісару буде ще довго.

– Отже, ти знаєш, хто був хлопець? – розсердився Косма.

– Я багато знаю, тепер час тобі дізнатися.

– Курва мать!

– Нарешті як справжній мусор, – захихотів журналіст.

– Курва мать! – повторив Косма. – Останнім часом мені всі говорять, що я недостатньо знаю, що я не

готовий до правди і так далі. Самі засрані мудреці!

– Ну, якщо тобі всі так кажуть, то може в цьому щось є! – іронічно сказав Барщик. – Коли дізнаєшся, подзвони мені, не пошкодуєш, – закінчив він розмову.

Косма набрав номер Каміла Сікори, сподіваючись, що той націлив хлопця з фото. Якщо журналіст

знайшов його так швидко, поліція мала б зробити це набагато швидше та ефективніше.

– Нехай буде похвалений, — привітав його приятель.

– Навіки віків. Майстре, скажи мені, що ти маєш щось, - майже благально спитав Косма.

– Горить? У своєму електронному листі ти не застосував тисячі знаків оклику, тому я подумав, що

нічого термінового, але тобі пощастило, тому що поруч зі мною сидить один малолітній тип, у якого ще й

волосина на яйцях не пробилася. Поставлю на гучний зв'язок.

Щось пікнуло, щось зашуміло, хіба було чутно стук телефона, який поклали на стіл.

– Доброго ранку, мене чутно? – запитав молодий поліцейський.

– Так, чую, – підтвердив Косма, хоча йому довелося збільшити гучність, бо голос лунав наче здалеку.

– Клас.