Читати книгу - "Подорожі Тобі Елліса, Arachne "

Зоряний медальйон, який Тобі тримав у другій руці, випромінював тихе, спокійне світло. Медальйон був круглої форми, виготовлений з рідкісного металу, інкрустований дорогоцінними каменями, які утворювали зіркові візерунки. Він символізував зв'язок з небесами і захист, який Тобі отримав від своїх предків.

Тобі стояв на сходах храму, його вигляд випромінював силу і благородство. Його одяг підкреслював не тільки його статус як Хранителя, але й зв'язок з древніми традиціями самураїв. Кенджі і Джеки дивилися на нього з повагою і захопленням, розуміючи, що перед ними стоїть не просто воїн, а справжній нащадок великої спадщини.

— Один момент, — сказав Тобі.

Він підійшов до призрака, який все ще сидів на сходах храму.

— Ти можеш піти з нами до скарбниці, — звернувся він до духа Тода Хідемічі. — Можливо, там ми знайдемо ще одну підказку.

Зі сторони могло здатися, що Тобі розмовляє сам із собою, але всі розуміли, що він говорить з привидом свого предка. Кенджі і Джеки з цікавістю і повагою спостерігали за ним, усвідомлюючи важливість цього моменту.

Привид Тода Хідемічі мовчки кивнув у відповідь. Тобі відчув, що дух згоден і готовий допомогти їм у пошуках. Відчуття присутності привида додавало Тобі впевненості та рішучості.

— Тоді вирушаємо, — сказав Тобі, повертаючись до Кенджі та Джеки. — Ми маємо знайти всі необхідні підказки, щоб завершити цю місію.

Вони вийшли з храму і попрямували до скарбниці генерала Такахасі. Тобі відчував, що з кожним кроком наближається до розгадки таємниці, яка давно ховалася у тіні історії. Присутність привида надавала йому сил, а його одяг і зброя підкреслювали значущість їхньої подорожі.

Кенджі і Джеки йшли поруч, готові до будь-яких викликів. Вони знали, що разом зможуть подолати всі перешкоди і знайти прокляту частину маски, щоб завершити справу, розпочату багато століть тому.

Позаду йшли два бойових монахи та брат Кенджі, Рюноске. Вони насторожено озиралися, пильнуючи можливі небезпеки. Тобі йшов попереду, впевнено ведучи групу до скарбниці генерала Такахасі. Він добре знав дорогу і відчував відповідальність за своїх супутників.

— Ну що, Джеки, твій шлях починається, — з усмішкою сказав Тобі.

Джеки весело кивнув головою.

— Дядьку, я вже в захваті, — відповів він з усмішкою на обличчі.

Їхній шлях пролягав через густий ліс, де високі дерева створювали природний купол над головами. Листя шуміло під ногами, а легкий вітер приносив запахи природи. Тобі відчував, як кожен крок наближає їх до мети. Його одяг, що випромінював велич і силу, додавало впевненості всій групі.

Рюноске, йдучи поруч з бойовими монахами, також відчував важливість цієї подорожі. Він знав, що їхній шлях буде нелегким, але був готовий підтримати Тобі у будь-який момент.

— Ми повинні бути на сторожі, — тихо промовив один з монахів. — Невідомо, які небезпеки можуть чекати нас попереду.

— Ми готові до будь-чого, — відповів Рюноске, стискаючи рукоятку свого меча.

Привид Тода Хідемічі мовчки плив поряд з Тобі, його присутність була ледве відчутною для інших, але Тобі відчував його підтримку. Він знав, що цей дух веде їх правильною дорогою і допоможе знайти прокляту частину маски.

Їхня подорож тільки починалася, і кожен з них був готовий зіткнутися з будь-якими випробуваннями, які могли б постати на їхньому шляху.

Тобі звернувся до призрака, який йшов поруч із ним, його голос був тихим, але впевненим:

— Я читав твою історію в свитку і знаю, чому ти розділив свою маску. Але в мене є питання: що ж сталося з тобою потім?

Привид Тода Хідемічі на мить зупинився, його образ здався ще більш примарним. Він повільно повернув голову до Тобі, і його очі сяяли сумом і мудрістю століть.

— Після того, як я розділив маску, — почав говорити привид, його голос був тихий і відлунював як шепіт вітру, — я відчував, що мій обов'язок перед родиною та кланом ще не завершений. Я продовжував захищати своїх близьких, але ціною стала моя власна душа. Я залишився прив'язаним до цього світу, щоб забезпечити безпеку маски і тих, хто її шукає.

Тобі уважно слухав, відчуваючи важливість цих слів.

— Я не зміг знайти спокій через прокляту частину маски, яка не давала мені спокою навіть після смерті, — продовжив Тода Хідемічі. — Вона залишалася прихованою і небезпечною для всіх, хто намагався її знайти. Тому я залишився тут, щоб допомогти тим, хто має силу і мудрість завершити цю місію.

Тобі кивнув, усвідомлюючи тягар, який несе цей дух.

— Ми знайдемо прокляту частину маски і завершимо твою місію, — сказав Тобі. — Ти зможеш знайти спокій.

Привид знову кивнув, і його образ став більш чітким.

— Дякую, Тобі, — відповів він. — Твоє рішення і відвага допоможуть завершити те, що почалося багато століть тому. Я буду поруч з тобою, поки ми не знайдемо обидві частини маски і не повернемо баланс.

Тобі відчув новий прилив рішучості і сили. Він знав, що разом із підтримкою своїх друзів і духа Тода Хідемічі вони зможуть подолати всі перешкоди. Їхня подорож продовжувалася, і кожен крок наближав їх до розгадки таємниці і завершення давньої місії.

Раптом катана в руках Тобі почала дзвеніти і яскраво засвітилася.

— Небезпека! Попереду. Ідіть тихо, — попередив їх Тобі, зупинившись і озирнувшись на своїх супутників.

Кенджі, Джеки, Рюноске і бойові монахи одразу ж стали напруженими, зосередженими на кожному звуці і рухові. Вони рушили далі, але тепер їхні кроки були майже безшумними, наче вони стали частиною самого лісу.

Тобі йшов попереду, його катана сяяла яскравим світлом, освітлюючи дорогу перед ними. Він зосередився, намагаючись відчути джерело небезпеки. Присутність привида Тода Хідемічі додавала йому впевненості, але він знав, що треба бути обережним.

Раптом перед ними з'явився невеликий загін воїнів, озброєних і готових до бою. Їхні обличчя були приховані під масками, і вони виглядали загрозливо.

— Хто ви і чого вам треба? — голосно запитав Тобі, піднявши катану, яка світилася ще яскравіше.