Читати книгу - "Твердиня"

Після слова «Паїтіті» Сьома кинув швидкий погляд на Тора. Старий, роздувши ніздрі, пожирав американця очима. Сьома готовий був битись об заклад на піврічну стипендію, що Тор знає, про що йдеться, а також знає щось таке, що їм невідомо, але навряд чи скаже, коли його запитають. Їм не слід розмовляти про такі речі перед сторонніми. Точніше, перед тими, хто здавна живе в цих краях, бо «сторонніми» в даному випадку був він сам і його друзі.

— А що змінилося за тиждень, янкі? По-моєму, ми виявили достатньо, щоб повірити в розповіді Ґуннара. Питання не в тому, чи вірю я в Твердиню. Особисто я переконаний, що руїни існують, також я не маю сумнівів, що описана Іверсом дорога виведе до них. Питання в тому, чи віримо ми вчотирьох, — Яна він більше не враховував, — що ці руїни варті того, аби лізти за ними в місця, де «навкруг нас можуть коїтись дивні речі».

— Ми маємо порадитись, — відчеканив Семен, недвозначно покосившись у бік Тора.

Ґрем невдоволено зітхнув, спідлоба зиркнув на Сатомі, гадаючи, чи стане вона на його бік, і хлопці з дівчиною повернулись до крісел у центрі кімнати.

Тор дістав із шухляди ключі.

— Як завершите, я покажу вам апартаменти. — І знову затримав погляд довше, ніж того вимагали правила гостинності. — І якщо хтось із вас збирається в Пуерто-Мальдонадо, то хай поквапиться — за чверть години я виїжджаю.

LIII

Після нетривалого обговорення рішення повернутись у Мадре-де-Діос і спробувати знайти південний тракт прийняли одностайно: чотири голоси «за», нуль — «проти», Ян не голосував.

В основному за другу спробу агітував Семен. Хлопець підкреслив, що з дорогою вони знайомі, а значить, пройдуть її швидше, крім того, як зазначав Левко, у них достатньо часу, і головне — вони не настільки втомилися, щоб відступати. Проти повернення в ліс висловлювався Ґрем, але ніяких змістовних аргументів, окрім власного небажання лізти в джунглі, мулат не навів. Коли дійшло до голосування, американець розраховував, що Сатомі пристане на його сторону і за рахунку 2:2 йому вдасться відмовити друзів від примхливої ідеї шукати Паїтіті. Проте японка несподівано підняла руку, коли Сьома спитав: «Хто за те, щоб продовжити експедицію і піти назад у ліси?» — і мулату нічого не лишалось, як докласти своє вимучене «за» до решти (Ґрем не хотів, щоб Сатомі подумала, що він спасував чи злякався).

Сатомі, як це часто трапляється у дівчат, не змогла б пояснити мотиви свого рішення. Так, вона була дівчиною, і перспектива пертись назад у глушину, де вони ледве не втратили Яна, через якийсь лист і фотографію з незрозумілими закарлюками їй не дуже імпонувала, однак в останній момент щось забурувало в її голівці, і дівчина вирішила піддатись химерному імпульсу. Можливо, вона досі прагнула довести хлопцям, що вони недарма взяли її з собою. Можливо, вона несвідомо хотіла показати Левку, що він втратив, не захотівши зустрічатися з нею (Сатомі вважала, що недостатня наполегливість при залицянні пояснювалася не невпевненістю й комплексами українця, а її ефемерними недоліками, думала, що Лео просто не схотів її добиватися; показна байдужість Левка, особливо після того, як він почав підозрювати про упадання Ґрема, ранила її). Хай там як, Сатомі спершу бовкнула, а потім подумала, а коли додумалася, що втнула дурницю, міняти щось було пізно — голосування завершилося, Сьома офіційно оголосив результати.

4:0 — рішення прийнято — і четверо друзів повертаються на дорогу, щоб увібгатися ще глибше в дикі нетрі і таки піймати легенду за хвоста, щоб розшукати руїни, чий привид після попередньої невдачі несподівано повернувся на їхній горизонт.

LIV

5 серпня 2012 року, 16:41 (UTC – 5) Хатина Тора Сандерса

Лео і Сьома підійшли до норвежця, який пакував невелику наплічну сумку біля дверей вітальні. Почувши кроки, чоловік випростався.

— Ви збираєтеся повертатись, — радше ствердив, ніж спитав Тор, промацавши очима лиця хлопців.

— Так, — підтвердив Сьома.

Ґрем, який сидів, заклавши ліву ногу на коліно, не стримався і ввігнав сердитий погляд у спину росіянина. Ян Фідлер, тягнучи свій наплічник по підлозі, чалапав у напрямку Тора і хлопців.

— Не наситилися ще… — скорчив усмішку Тор Сандерс. А тоді знизав плечима і, не стишуючи голосу, додав: — Йолопи…

— Я поважаю вашу думку, Торе, але вона мені нецікава, — жорстко парирував Семен.

— Ет, байдуже, — прокректав у відповідь старий, ховаючи за зарозумілою гримасою власне здивування. Ці двоє слов’ян виявилися першими урвиголовами на його пам’яті, котрі добровільно поверталися у нетрища Мадре-де-Діос.

Розчинивши двері, Тор пропустив уперед Яна. Затримався, повагався, озирнувся через плече і зрештою промовив:

— Я радив би вам, хлопці, двічі подумати перед тим, як пертися назад у selva negro[97]. Але якщо ви все ж таки не передумаєте, не завадило б оновити реманент.

Погляди приятелів зійшлись на купі розкислих від вогкості, подертих колючками і наполовину згризених мурахами рюкзаків. Тор мав рацію: після наскоку вогненних мурах третина спорядження стала непридатною, шкіра на бутсах розлазилася, мов туалетний папір, а більшість одягу нагадувала вогкі марлі.

Левко і Семен напівголоса перекинулись кількома словами. Лео розкрив рота, збираючися сказати, та Сандерс випередив його:

— Я можу купити все необхідне. Тобто все, що зможу знайти в Пуерто-Мальдонадо. Завтра до обіду спорядження буде тут.

— Ми самі хотіли про це попросити, але… у нас майже не лишилося готівки. Лише картки. — Левко безпорадно розвів руками.

— Нехай хтось поїде зі мною. В Пуерто є відділення «Banco de la Nacion»[98]. Якщо поталанить, у банкоматі може виявитися кількасот нуебо-солів.

— Я поїду, — не чекаючи, визвалась Сатомі.

— Тобі не можна самій, — повернув голову Левко.

— Я поїду з нею, — докинув американець, для підтвердження своїх намірів зробивши крок у напрямку дверей.

Левко застиг ні в сих ні в тих. Насумрився. Він волів би поїхати замість Ґрема.

— Нехай їдуть, — втрутився Сьома, поглядом спиняючи Левка від непродуманих дій. Повернувшись так, щоб його бачив лише українець, Сьома прошепотів: — Є розмова.

— Тоді вирішуйте, що маєте купити, і в дорогу, — переступивши поріг, доказав Тор.

Хлопці й дівчина швидко обговорили, що слід докупити: один намет, два спальники, три пари похідного взуття, розпалювачі для вогнища й деякі інші, менш важливі елементи екіпіровки.

Вийшовши на подвір’я і побачивши припнуту біля причалу, місцями заляпану іржею плоскодонку,