Читати книгу - "Бомба для голови"

— Так.

— А чому ви так упевнено твердите, що це було двадцять другого?

— Тому, що двадцять першого було весілля в моєї дочки і молодь розбила три фужери… Зараз молодь неповоротка, вони — як слони… Я ще подумав, що, може, вони щось пили тут, на вулиці, коли пішли, а потім били бокали, і тому не звернув уваги на дірку у вікні фрау Шмідт.

— Напишіть, будь ласка, свої показання. Це можна зробити в нашій машині. — Берг повернувся до поліцейського. — Перевірили, як ми записали цю розмову на диктофоні? Усе гаразд?

— Так, усе гаразд, я слухаю одночасно запис через навушник.

— Ану, дайте послухати мені теж. Так… Спасибі. Цю касету я беру з собою. Що там в експертів по балістиці?

— Вони зараз прийдуть. Щось міряють ще раз…

— Покличте одного з них швидше, — роздратовано сказав Берг, — не можна бути такими копунами.

Коли прибіг захеканий експерт, Берг спитав:

— Рикошет?

— Так.

— У вас усе підтвердилось?

Експерт відповів:

— Ми знайшли слід від кулі й вирахували точний кут.

— Чешіть негайно в лабораторію. У мене до вас лише одне запитання: чи немає на кулі слідів металу, який застосовується в автомобілебудуванні? Незрозуміло? Ну, чи немає на кулі слідів від металу, з якого, наприклад, штампують дверцята машини?

«На кулі зразка «67-В» калібру 9,3 знайдено сліди металу, що ідентичний металу, який застосовує фірма «Мерседес» при виробництві машин марки «М-2200».

(З висновку експерта)

Берг віддав наказ не випускати із Західного Берліна жодної машини марки «мерседес» без попереднього поліцейського огляду. Цей наказ він віддав Гельтоффу. Йому ж він віддав і наказ негайно й негласно перевірити всі машини, які приходили в автосервіси після двадцять другого, скоріше всього вранці: ремонт простий і швидкий — автогенне підварювання рваного отвору дверей автомобіля, мабуть, правих задніх…

3

Бауер, вислухавши Айсмана, підвівся з маленького дерев’яного стільця. «Як у рейхсфюрера, — встиг подумати Айсман. — Той теж не терпів розкоші». Якусь мить він стояв нерухомо, а потім сказав:

— Ну що ж… Вітаю… Вітаю. Айсман.

— Це той випадок, який ніхто не міг передбачити…

— Передбачити цього ви не могли. Але треба було на другий день ранком хоч би поїхати туди, де проводилася операція, і старанно оглянути все довкола. Але часом провал можна обернути на перемогу. Так от зараз саме той випадок, коли ми маємо шанс обернути ваш провал на нашу перемогу. Велику перемогу… Дуже велику. Ви навіть не уявляєте, в яку величезну перемогу ми все це можемо обернути. Слухайте мене уважно і діяти починайте зразу ж, бо часу тепер у нас обмаль. Штірліц усе ще в полі вашого зору?

— Він утік, — похмуро відповів Айсман. — Штірліц є Штірліц.

— Нічого. Він незабаром з’явиться. Сьогодні чи завтра він прийде до Гельтоффа. Він не наша людина. У вас у розвідці він був агентом іноземної держави. Якої — не беруся судити! Схильний припускати, що не західної. Коли б американці зацікавилися Кочевим, вони пішли б офіційними каналами Гелена. А втім, я допускаю, що вони могли піти і в обхід Гелена: їм потрібні свої джерела в нас, бо ми активніше за всіх ведемо торгівлю зі Сходом, а це їх непокоїть, і вони не в усьому можуть покладатися на Гелена — майбутнє Європи залежить тепер не від них, а від нас. Я відійшов від теми, але це так, для поміток на полях. Мені не так важливо, хто такий Штірліц — росіянин чи американець. Він не наш. Він зв'язаний з Гельтоффом, і той, мабуть, відслужує йому борг за старі гріхи. Він зробив дурницю, змінивша прізвище й обійшовши денацифікацію, на цьому його легко взяти… Це ви недодумали… Так от, тепер ви накажете Гельтоффу підвести Штірліца до прокурора Берга. Гельтофф повинен звести Штірліца з Бергом — як, я не знаю, придумайте самі, треба примусити подумати й Гельтоффа. І стежте за Бергом. Не спускайте з нього очей з ранку й до вечора. Мені потрібно, щоб, як тільки Штірліц переступить поріг кабінету Берга, я знав про це. Машини з людьми БНД[7] будуть поряд. Ми накриваємо іноземного агента в прокурора. Це кінець Бергу і виграш усієї справи. — На мить Бауер, який ходив по кабінету, спинився. — Підкиньте Гельтоффу ось яку ідею: «Ти скомпрометований, ти на грані загибелі — в громадському, звичайно, розумінні. Ти впадеш так, що вже ніколи не встанеш. Згубити тебе може Штірліц. Якщо він примусив тебе служити, значить, у нього є на тебе компрометуючі матеріали, А коли ми скомпрометуємо Штірліца як іноземного агента, а Берга як людину, що пішла на контакт з ним, то всім дальшим показанням Штірліца гріш ціна: хто повірить шпигуну?» Більше тош, ми запитаємо уряд Південно-Африканської Республіки про видачу нашим властям Кочева, але Південно-Африканська Республіка відповість нам, що такого в них немає, хоча заява від нього надійшла. Отже, він фіктивна фігура, цей Кочев, і таким чином змова іноземної розвідки провалилась. Змова проти статусу Західного Берліна, проти нашого суверенітету. Чому змова? А тому, що ніякого Кочева взагалі не було. Була провокація проти Люса й Ленца. А Кочев сидить собі в Софії! І підніміть негайно все, що у вас є в старих матеріалах на Штірліца, нехай вичислять на наших ЕОМ, кому була вигідна його робота.

Айсман замислено сказав:

— Ви справжній диявол… Якщо вже я крикну знову «хайль»; то це буде «хайль Бауер». Я обіцяю вам зробити все, що в моїх силах.

— Ні, «хайль Бауер» ви, бога ради, не кричіть. Краще чітко виконуйте те, що я задумую. Я завжди вам казав, що нацизм мені бридкий.

4

— Дорогий Холтофф, у мене дуже мало часу…

— У мене теж мало, я весь у повному розгоні, Айсман.

— Ну спасибі, що ти все-таки заїхав… Ти потім куди?

— В поліцію. Берг не дає мені спокою з цими таксі.

— А коли ж ти встигнеш заїхати на зустріч із Штірліцом?

Холтофф відкинувся на спинку крісла, як від удару. Поруч з Айсманом сиділи два зв’язкові — Курт і Вальтер.

— Ти йому виклав про нас усе? — так само спокійно й неголосно провадив далі Айсман.

— Я не розумію… Про що ти?

— Не роби дурниць. Деякі ваші розмови ми записали, а про те, що записати не змогли, ти скажеш сам. Ти знаєш, як ми вміємо працювати. Ти справжній німецький батько й дід і повинен розуміти, що коли мовчатимеш, то твою родину