Читати книгу - "Дике серце. Таємниця чоловічої душі"

для того, щоб вижити, потребуєте часу з Богом, то ви на це пішли б. Можливо, вам не вдасться на «відмінно» — нікому це не вдається і справа не в тому — проте ви мали би причину прагнути того часу. Коли єдиною причиною практикувати духовну дисципліну є те, що нам слід це робити, тоді наші спроби будуть млявими. Проте коли ми переконані, що без неї ми пропащі, то знайдемо спосіб її впровадити.

Наукові дослідження, вивчення певної кількости сторінок Писання, ще щось у такому напрямку, — це не означає, що ви перебуваєте з Богом щодня. Йдеться про зв’язок із Богом. Ми повинні тримати ці лінії зв’язку відкритими, тож використовуйте все, що цьому сприяє. Іноді я послухаю музику, іншого разу читаю Писання або уривки з якоїсь книжки, часто веду щоденник, можливо, здійсню пробіжку. Бувають дні, коли мені потрібна ця тиша, самотність і схід сонця. Суть у тому, щоб робити те, що повертає мене до мого серця і до серця Бога. Бог багато разів рятував мене від засідок, про існування яких я й поняття не мав. Коли я перебував із ним рано-вранці, Він попереджував мене про те, що має статися зі мною того дня. Наприклад, одного дня це був уривок книжки про прощення. Я відчув, що Бог звернувся до мене особисто. Господи, чи є я непрощенний? Ні, сказав Він. За якусь годину я отримав дуже дошкульний телефонний дзвінок — зраду. О, Ти казав мені бути готовим прощати, чи не так? Так.

До слова, дисципліна ніколи не є самоціллю. Головною метою благочестивого життя є зв’язок із Богом. Це наша головна протиотрута від фальшивок, що їх нам пропонує світ. Якщо ви не маєте Бога, якщо ви не прийняли його глибоко, то звернетеся до інших прихильників. Як каже Морис Робертс:

Для душі віруючого дуже важливі піднесення і радість, які сприяють освяченню. Ми не створені, щоб жити без духовного сп’яніння… Якщо віруючий дозволяє собі перебувати хоч який проміжок часу, не відчуваючи любови Христа, він є в духовній небезпеці… Коли Христос припинить наповнювати серце задоволенням, наші душі розпочнуть мовчазні пошуки інших прихильників. («Думка про Бога»)

Коли чоловік має на меті ранній вихід на пенсію, то приділяє багато часу своїм фінансовим операціям; він зносить суворі тренування, коли прагне пробігти 10 кілометрів або навіть маратонську дистанцію. Здатність дисциплінувати себе є в усіх, проте у багатьох з нас вона дрімає. «Однак коли воїн перебуває на службі в Істинного Царя, тобто на службі у трансцендентної справи, — каже Блай, — він почувається добре, його тіло стає працелюбним слугою, від якого він вимагає зносити холод, спеку, біль, поранення, шрами, голод, недосипання, тяжкі випробування всіх видів, робити те, що потрібно».

Виступаючи проти лукавого, ми вдягаємо лати від Бога. Бог забезпечує нас зброєю для ведення війни, і це, безумовно, має великий смисл, оскільки наш час подібний до сцен із фільму «Врятувати рядового Раяна». Скільки християн перечитали ті уривки, де йдеться про щит віри і шолом спасіння, і насправді не знають, як їх застосувати. Яка гарна поетична образність, цікаво, що це означає? Це означає, що Бог дав вам лати і їх краще носити. Щодня. Це оснащення насправді є там, в духовній невидимій царині. Ми не бачимо його, проте ангели і вороги бачать. Почніть зі звичайної молитви, читаючи ці уривки з Послання до ефесян так, начебто збираєтеся на поле битви:

«Ось чому ви мусите надягнути повну зброю Божу, щоб за лихої години ви могли дати опір і, перемагаючи все, міцно встояти. Стійте, отже, підперезавши правдою бедра ваші…». Господи, я вдягнув пояс правди. Я вибрав життя, сповнене правдивости і чистоти. Яви мені правду, якої я так відчайдушно потребую сьогодні. Викрий лжу, в яку вірю, навіть не усвідомлюючи цього, «…вдягнувшись у броню справедливости…» Отож, Господи, сьогодні проти всього осуду і морального розкладу я вдягнув твою праведність. Споряди мене своїми благочестям і чистотою, захисти від усіх нападів на моє серце, «…і взувши ноги в готовість, щоб проповідувати Євангелію миру…». Я справді вибрав у будь-яку хвилину жити для євангелія. Покажи мені, де розгортається найголовніша подія і не дозволь мені стати таким розбещеним, щоб я думав, що найголовнішим сьогодні є мильні опери цього світу.

«А над усе візьміть щит віри, яким здолаєте згасити всі розпечені стріли лукавого…». Ісусе, я піднімаюсь проти кожної брехні і кожного нападу на впевненість, що ти добрий і що на майбутнє ти приберігаєш для мене добро. Нічого не буде сьогодні такого, що може перемогти мене, тому що ти зі мною. «…Візьміть також шолом спасіння…». Дякую тобі, Господи, за моє спасіння. Я отримую його від тебе в новому і свіжому вигляді і заявляю, що тепер ніщо не може відділити мене від любові Христа і місця, яке я колись матиму в твоєму царстві. «…і меч духовний, тобто слово Боже…». Святий Духу, яви мені саме сьогодні правду Божого світу, що я потребуватиму проти нападів і пасток ворога. Нехай я згадуватиму її впродовж дня. «…Моліться завжди в дусі всякою молитвою і благанням і для того, чуваючи з повною витривалістю, моліться за всіх святих». Зрештою, Святий Духу, я згоден йти поруч з тобою в усьому — в усіх молитвах, коли впродовж дня мій дух спілкується з тобою (див. Еф. 6, 13 18).

І ми діємо, уповноваженні Христом. Не нападайте в роздратуванні, не чваньтеся в гордині. Бо будете викриті. Я люблю той епізод із фільму «Маска Зорро», коли старий майстер фехтування рятує свого молодого учня, який на той момент забагато випив, стримуючи його від нападу на ворога. «Ти би хоробро бився, — каже він, — і швидко б загинув». Вся влада на небесах і на землі передана Ісусові Христові (див. Мт. 28, 18). Він каже нам це, перед тим як дати велике доручення — наказ поширювати його царство. Чому? Ми ніяк не можемо зрозуміти. Причина полягає в тому, що, якщо ви збираєтеся служити істинному цареві, вам знадобляться його повноваження. Ми не насмілюємося мірятися силами з будь-яким