Читати книгу - "Величне дитя піднебесної, Олександра Спаська"
Шрифт:
Інтервал:
Добавити в закладку:
Майже під самий ранок Ліам зайшов до себе в покої, на ходу смакуючи спектром емоцій, що були схожі на феєрверки. Перед очима ще й досі стояли щасливі моменти їхніх нічних польотів, помножені на тремтливі відчуття в середині, що заставляли дорослого чоловіка радіти, як мала дитина.
Та посмішка, що не сходила з обличчя та покусані від бажання губи, видавали його слабкість, адже зараз, завжди сильній та мужній, був схожий на грайливе цуценя, що готове було виляти хвостиком перед своєю хазяйкою.
Дивно було все для нього, бо, як ніколи, хотілося поводити себе дурником, пустувати та бавитися. Хотілося обіймати Таіру кожну хвилину та дарувати короткі поцілунки, але, натомість, він постійно стримувався, смиренно чекаючи поки та, що боялася своїх почуттів, закохається в нього до безпам’ятства.
Кімната зустріла його неоновим світлом і це здалося дивним, але за декілька миттєвостей, коли діючий Прайм побачив на своєму ліжку неочікувану гостю, все швидко стало на свої місця, і навіть дурнувата посмішка закоханого чоловіка, що до цього освічувала йому шлях, різко потухла, змінившись незадоволеним оскалом.
- Що Ви тут робите? – запитав він, аж занадто металевим голосом, вперше зрозумівши, чому Таіра завжди так грубо реагувала на його нічні візити, без запрошення.
- Те, що повинна робити справжня жінка для свого господаря, - єлейним голосочком заспівала білявка та злізла з ліжка, вже направляючись до нього, аби крок за кроком зменшити відстань між ними. - Я прийшла служити Вам, мій пане, - залопотіла віями, кидаючи голодні погляди на красеня.
Зараз вона стояла настільки близько, що Тодей відчував тепло її тіла навіть через свій одяг, бо тільки прозора, як найтонша вуаль, накидка, що обволікала вигини жіночого тіла, служила тряпчиною, яку не можна було назвати одягом.
- Я не Ваш пан, а Ви – не моя слуга, тож краще Вам покинути мої покої та повернутися у свої, які вам люб’язно виділили.
Дивлячись на це неподобство, серце трохи пришвидшило свій ритм, але не тому, що перед ним стояло оголене тіло. Єдине тіло, яке він хотів, вже, напевно, спокійно спало за стіною, понурившись у солодкий сон. А цей ритм, що відбивався у скронях, був реакцією на внутрішнє роздратування, адже Ша Нарін, за останні дні, вже не вперше проявляла подібну зухвалу поведінку, у відкриту фліртуючи з ним на очах придворних та самої Таіри, але на цей раз гостя перейшла всі кордони.
- Служити можна по різному, - продовжувала вона, не зважаючи на чоловіче роздратування, що добре читалося по обличчю. – Ви, напевно, чули чим славляться діви Загари, - натякала на себе та на свою причетність до древнього ордену красунь, які у всі часи славилися своїми особливими вміннями. - Нас з самого дитинства вчать догоджати чоловікам в ліжку, втілюючи в реальність найпотаємніші та найвідвертіші сексуальні бажання. Сьогодні я прийшла аби втілити в життя всі Ваші фантазії, мій повелитель. Вам залишається тільки озвучити їх і я все зроблю.
Не зважаючи на його холодність, претендентка в коханки повисла на шиї, пестливими доторками показуючи свою майстерність зваблювати чоловіків.
Слухаючи дівочий щебет та відчуваючи кожен її доторк, Ліам стояв, як непохитна стіна. Аби ці слова сказала жінка, що не покидала його думок, ні в день, ні вночі, зголоднілий, в одну мить, з головою б пірнув у спокусу, але на жаль, чи на щастя, реальність була іншою. І хоча, довгі роки він робив все за для того, аби його вважали баламутом, падким на жіноче тіло, саме зараз та саме з цією особиною блакитної крові Тодей не збирався грати у подібні ігри.
- Даремно прийшли, - ухопив Прайм білявку за руки та відтіснив від себе, згодом відійшовши подалі, аби збільшити відстань між ними. - У мене є кому втілювати мої фантазії, а Ви в нашому алькасарі поважна гостя, - старався говорити безпристрасно, аби не накликати горя на домен, недоречно розпаливши політичний скандал між Аракією та Барелією.
- Але я не хочу бути просто гостем, - стояла Ша Нарін на своєму, у всій красі проявляючи свою впевненість.
Не дарма ж вона напросилася погостювати в алькасарі та стільки чекала в покоях, поки новоспечений правитель блукав незрозуміло де.
- Шкода. На жаль, нічого іншого я не можу Вам запропонувати.
- Я – дочка Прайма, повелителя Аракії. По моїх жилих тече імператорська кров, як і по твоїх, - говорила білявка, не зводячи погляду зі своєї цілі. Її голос звучав, як спокуса та, одночасно, таїв прихований сенс. - Наш союз міг би бути початком нового альянсу двох сильних доменів, тож, я просто так не здамся, - цими словами прочинила завісу на правду, про яку Ліам вже давно здогадувався.
Реакція на таку заяву не змусила себе чекати. Декілька миттєвостей, за які темноволосий красунчик зробив свої висновки, для Ша Нарін здалися вічністю, але коли Прайм згодом видихнув та посміхнувся своїй спокусниці, білявка засяяла у відповідь, впіймавши у цьому прояві свою перемогу.
Не зважаючи на свою гостю, Тодей зробив декілька кроків до столика, що одиноко стояв збоку, але був особливим місцем, бо у всяк час тримав на собі пляшку з вином та келих. Саме з тієї пляшки молодий правитель налив ароматного напою та зробив декілька ковтків, а коли Ша Нарін підійшла до нього знову, по п’ятам слідуючи за чоловіком, ніби хвостик, подивився на неї пильно та мовив:
- Бачу, Ви вже встигли оселитися в моїх покоях.
Результатом такого висновку був не тільки розкиданий навколо жіночий одяг, а й речі, які кричали про те, що покої з недавніх пір змінили енергетику холостяцького барлогу на гніздечко примхливої пташки.
- У мене для цього було багато часу, тим паче, твоє ліжко мені подобається набагато більше, - впіймала у його словах позитивну хвилю для себе та розслабившись ще більше, навіть не запитуючи, забрала келих з рук правителя, так само зробивши кілька ковтків.
Краплини ароматного та водночас терпкого напою, що потрапивши в середину, швидко розійшлися венами, залишилися й на пухлих губах. І, звісно, представниця роду Ша, яка з дитинства виховувалася наставницями ордену Загари, скористалася цим, аби зайвий раз проявити свою спокусливу майстерність.
!Увага!
Сайт зберігає кукі вашого браузера. Ви зможете в будь-який момент зробити закладку та продовжити читання книги «Величне дитя піднебесної, Олександра Спаська», після закриття браузера.