Читати книгу - "Без тебе ніяк, Лаванда Різ"

- Людській фізіології необхідно відчувати задоволення хоч якого характеру, так влаштований наш мозок, інакше людина стає божевільною і небезпечною, - відповів Адам сухим тоном, бачачи, що пояснень не уникнути. - Секс був для мене недоступним, задоволення від їжі мені було недостатньо, з почуттями як ти вже знаєш у мене теж все заплутано, тому задоволення від гарних пейзажів я так само не отримував, ні від драйву, ні від випивки. Наркотики не вживаю принципово. Але я знайшов інший спосіб. І це ще одна сторона моєї травмованої психіки. Я можу отримувати задоволення від власного болю, - з обережністю пояснював Адам, стежачи поглядом за реакцією Єви. - До того як у мене народився син, я вважав себе виродком. З появою Ніка я дозволив собі мати надію, що зможу якось вписатися в цей світ.

- Ти ... бив себе сам або ... це робив хтось інший? - відчуваючи, який  напружений Адам, Єва і сама відчувала приплив нервових мурашок, які  обліпили її шкіру.

- Сам. Не в моїй натурі довірятися. Це були інтимні моменти наодинці з собою.

- Як часто?

- По-різному, - Адам говорив уривчасто і холодно. Вочевидь, йому була  неприємна ця розмова, але він вважав за потрібне прояснити їй і ці моменти. - Іноді я це робив кожного дня, іноді раз на місяць. Це залежало від настрою. Батьківство щось змінило в мені, і катувати себе я став набагато рідше. А коли я займаюся з тобою любов'ю, коли ти поруч, мені це зовсім не потрібно. Але ... сьогодні ... мене дещо збентежило. Тому завтра я домовлюся про прийом у мого психотерапевта, необхідно щоб ти з'їздила до нього разом зі мною, - його незворушне обличчя спохмурніло далі нікуди.

- Поясни, - шепнула Єва, вона звичайно ж вже здогадалася, але їй хотілося щоб він говорив про це.

- Я ... відчуваю величезне задоволення від нашого з тобою сексу, і зараз я розумів, що роблю тобі боляче, але я не хотів зупинятися. ... Тепер ти мене боїшся? - на його вилицях нервово заграли жовна.

- Не знаю. ... Біль не приносить мені задоволення, Адаме. Ні свій, ні чужий. Це не прийнятно. І я була б тільки «за» , якби тобі допомогли подолати  цю проблему, - Єва трималася скуто, вважаючи за краще, щоб з ними був хтось ще, аби тільки не залишатися з ним наодинці.

- А якщо це невиліковно? - різко скинувся Адам.

- Все ж таки я сподіваюся, що ти зможеш контролювати це в собі. ... Перш ніж я втрачу свідомість від голоду і виснаження, я можу побачитися з сином? - тему було пора закривати, принаймні, на сьогодні.

- Звичайно. ... Єво, ти повинна розуміти, що для тебе, для нас багато тепер що зміниться, - Адам обережно доторкнувся до неї, немов перевіряючи, чи не стане вона від нього шарахатися. Але Єва не відхилилася, навпаки, вона навіть спробувала йому посміхнутися. - Ти зробила вибір.

- Все вже і так змінилося, Адаме. Різко і шкереберть. Звалилося на непідготовлені голови. Не стану приховувати, мені буде важко залишити Еджея, і вже точно я його не забуду і не перестану любити. ... Нам з тобою, звичайно, потрібно буде багато чого обговорити, і я вислухаю твої правила, але пізніше. Зараз я просто хочу обійняти Ніка. І ще одягнутися, якщо можна. Мій телефон у тебе?

Напружена атмосфера швидко розвіялася, дозволяючи знову поводити себе невимушено, або ж вдало прикидатися розслабленим.

І тим не менше Адам полегшено зітхнув, побачивши, що вона не збирається сприймати його в багнети або тікати в паніці. І вперше, щось ворухнулося в його душі, вдячне цій дівчині за розуміння.

- При тобі не було ні клатчу, ні телефону, коли тебе знайшли. Можливо, ти залишила його в клубі. Хочеш зателефонувати йому? - знову злегка насупився він.

- Так, це буде правильно. Але розмова може зайняти багато часу, і напевно виб'є мене з колії. Тому, з твого дозволу, я подзвоню Еджею після спілкування з сином. Нік не повинен бачити мене зарюмсаною.

- Я б теж не хотів, - зауважив Адам з легким докором у голосі, підходячи до дверей. - Поки ти спала, знічев'я, я замовив тобі купу одягу на свій розсуд. Це виявилося дуже захоплююче, хоча з боку, напевно, виглядало дивно - я і раптом, риюся в каталогах жіночої білизни, суконь і блуз. ... Куплені речі там в гардеробній. Вибери собі що-небудь. Я буду чекати тебе в дитячій.

Яким би дивним не вважав себе Адам, смак у нього був відмінний, в цьому Єва вже переконувалася не раз. Стилістичний дар, по її припущенням, можливо, був розвинений на підсвідомому рівні, він обрав колір, фасон саме такі, які найкраще підходили до її фігурі, кольору волосся і очей. Здавалося навіть, що він якимось чином вивчив її переваги.

Наприклад, що вона не носила ліфчики з кісточками, не любила мережива і кнопки, вважаючи за краще гудзики, і обожнювала темно-сині джинси від «Клевер».

     У дитячій їх не виявилося. Обидва, що Нік, що Адам насуплено сиділи у вітальні, втупившись на купу розбитих іграшок під ялинкою.

- Гей, а що так похмуро раптом стало? - посміхнулася вона входячи.

- Мамо!!! - радіючи закричав Нік, кинувшись до неї.

- Тобі не варто було з'являтися, - пробурчав Адам. - Інакше наш син подумає, що якщо він влаштує Санті буйний протест і погром, то той одразу його злякається і піде на поступки.

- Так це ти зробив? - Єва подивилася на сина, притихлого у неї на руках, який винувато опустив очі. У нього були такі ж пухнасті вії, як у Адама, і він так само умів підтискати нижню губу, як і його батько.