Читати книгу - "З різних світів, Вероніка Суховська (Shannon)"

— А ви? — Фредерік повернувся до Мірти, й лише зараз дівчина перевела погляд на нього.

— Народилась ясновидицею. 

Він кивнув, немов того лише й очікував. 

— Я маю для вас пропозицію.

— Єдина пропозиція, яку приймемо, це пропозиція вийти звідси! — вигукнув Джост, підводячись на ноги. Мірта різко піднялась за ним, хапаючи друга за руку. 

Фредерік підняв руки й на крок відступив, немов демонструючи, що він мирний.

 — Повірте, я прожив достатньо, аби розуміти, що ваші здібності треба не досліджувати, їм варто радіти. Тож вислухайте мене…

Радник був розлючений. Він давно вже був впевнений у тому, що їхній президент розмʼякнув. Фредерік Освіль, мудра людина, що роками подорожувала, вивчаючи навколишній світ, що вчилася кожного дня, що ковтала книжки немов їжу, зараз впритул не бачив у двох замизканих злодюжках їхню гнійну суть! Як міг він бути в захваті від того, що ті вдерлись до залу? 

Що ж, нехай буде його воля. Президент відпустить їх, Жесаль зрозумів це тієї миті, коли їх попросили покинути кабінет. Ну, нічого. Завдяки цим малим пацюкам радник знав ще декого, хто володіє магією, бозна-звідки дотягнувшись до шестерні пані Алістер. Штовхнувши двері, Жесаль увійшов до архіву.

— Знайшли якусь інформацію?! — гаркнув він на охоронців, що скупчились біля електронного архіву.

— Так, пане Жесалю. Алістери живуть тут, у Мальдонії.

— Чудова новина!

— Так, тобто… — охоронець розгублено подивився на колег, сподіваючись знайти підтримку, та вимовив: — Це ще не все. Є ще нащадки Алістерів, що переїхали до іншої країни…

— Куди саме? — перервав радник мурмотіння підлеглого. 

— До Істраделю, пане.

— Знайдіть. Ви — до Алістерів у Мальдонії. Ви — шукайте в Істраделі. І, — він обвів кожного присутнього у кімнаті пильним поглядом, — зробіть так, аби я дізнавався всі новини першим. 

— Звісно, пане!