Читати книгу - "Серце дракона 1, Валентина Бродська"

Багато віків тому, ті хто вижив, покинули драконячі землі. Ми оселилися в Карімських пустошах. Ця земля була найбільш непридатною для життя і тому клани вирішили, що ми там всі загинемо. 

Минали роки, завдяки нашій магії і геніальним розробкам артефактників ми побудували свою країну. Частину року ми жили на поверхні, а частину, коли віяли нещадні буревії і температура була нестерпно низькою, ховалися під землею. 

Про існування велінів, як раси, стали забувати, жерців вважали людьми, а мандрівних артефактників талановитими інженерами.

Нас ніхто не шукав і про нас не згадували, аж до подій десятирічної давнини.

Тоді в одне із наших прикордонних селищ прийшла група зморених і поранених мандрівників. Вони розповіли, що збилися з курсу і не знали куди йшли. Веліни прихистили і вилікували їх, а потім провели до кордону, давши їжу і воду в дорогу. А через два місяці на Карімські пустоші напала армія Ксавія.

Вони знищили всі поселення до яких добралися, не залишаючи нікого в живих. Слава богам, що тоді починалися буревії з морозами і більша частина велінів жили під землею. Так наш народ врятувався. А загарбники потрапили в пастку нестерпних погодних умов. Тож, коли ми вийшли на поверхню, серед знищених вогнем селищ валялися численні рештки імперських солдат. Ми вирішили їх не прибирати, щоб ці кістки нагадували іншим, що їх тут чекає.

Але... якась частина ворожої армії все ж таки повернулася в Амарканд, бо через три роки вони прийшли знову. Ми не хотіли з ними війни. На відміну від людей, веліни виконували завіт драконобогів. Ми сховалися ще глибше. Наш народ не будував вже поселення на поверхні, тому імперці подумали, що велінів більше не залишилося. Жреці та артефактники майже всі покинули драконячі землі: хтось зачаївся, когось вбили, а хто зміг - втік до нас.

Наш народ і досі живе під землею.

****

Нарешті-нарешті, прийшов час розповісти вам про цей фентезійний світ! 

Сердечко, підписка, коментар, п'ять зірочок в кінці глави будуть мені найкращою нагородою  від вас. Дякую, що залишаєтесь зі мною!