Читати книгу - "Серце дракона 1, Валентина Бродська"

Рамія шоковано слухала. Не те щоб їй було все почуте в новинку, але про велінів вона не знала. Дійсно, з віками пам'ять про них стерлася, а в її клана не було такої бібліотеки, як в імператора.

- Лола, якщо веліни залишилися в Карімських пустошах, то що ти робиш в Амарканді? Це ж для тебе занадто небезпечно?

- Я шукаю батька та старшу сестру, - сумно відповіла дівчина, - Десять років тому, під час нападу, вони зникли. Їхні тіла не знайшли, тому є шанс, що вони живі.

- І як успіхи? - запитала найманиця, прекрасно знаючи відповідь.

- Поки що ніяк, мені потрібно пробратися в палац. Якщо їх полонили, я дізнаюся про це лише там. В свій час я не придумала нічого ліпшого, як стати співачкою чи артисткою. Пан Бенжо має знайомства в столичному театрі. Він пообіцяв написати мені гарні рекомендації, якщо я півроку пропрацюю в його салуні. В столиці я б могла скористатися своїм даром, адже інколи вистави відвідує сам імператор і наближені до нього особи.

А тут пан Блер зробив мені пропозицію стати твоєю камеристкою. Звісно, я не могла відмовитися. Це ж такий шанс!

- А я думала тебе заохотила значна сума на відкриття власного кабаре! - з іронією промовила Рамія.

- Ні, яке там кабаре! Гроші потрібні в першу чергу на пошуки, а співом багато не заробиш. Ще й кожен лізе зі своїми збоченими намірами, як не подумки, так наяву. Для мене вже немає ніякого задоволення витанцьовувати перед хтивими чоловіками.

Лола геть знітилася. Зараз вона була схожа на юну Лалін, яка відчайдушно шукає сім'ю, а не на популярну харизматичну співачку.

Рамія пересіла до Лоли на диванчик і міцно її обняла.

- Якщо твої рідні живі, ми їх обов'язково знайдемо. Я допоможу тобі, обіцяю!

Лалін притулилася до найманиці і гірко розплакалася. Вона довгі три роки поневірялася драконячими землями в пошуках помічників і ось, нарешті,  знайшла.

- Не плач! Чого ти?! - заспокоювала  Рамія, погладжуючи її по голові, - Все буде добре, чуєш?! Тихо-тихо…

- Мені часто було страшно! - схлипувала дівчина, - Це так важко - знати думки людей, особливо, коли вони стосуються тебе. І не закритися від них, бо це може коштувати тобі життя. Кругом ворожий світ, ворожі люди. Рятували тільки: образ талановитої неприступної співачки, музика і мої пісні.

- Чому образ? У тебе справді чудовий голос і ти напрочуд талановита!

- Це лише одна з особливостей нашої магії. Всі менталісти гарно співають. Ти ще Аміну не чула, мою сестру.

- Обов'язково послухаю, як тільки вона знайдеться, а зараз розкажи, як тобі помістя? Чи влаштовує тебе твоя кімната? - Рамія намагалася відволікти камеристку від тяжких думок.

- Помістя просто казкове, таке в ньому все гарне та гармонійне, у леді Агати чудовий смак! - захопливо відповіла дівчина, - Кімната в мене простора і затишна, дякую! Тільки от чоловіки по сусідству бентежать.

- А-а, ти про моїх друзів-охоронців, не турбуйся, то чемні хлопці, хоч і здаються гульвісами. Вони тобі неодмінно сподобаються.

Гучно пролунали дзвоники.

- Що це? 

Лола стрепенулася від різкого звуку.

- А це пані Марта кличе на обід, ходімо, ніщо так не піднімає настрій, як смачна їжа! О, я вже, як Ян заговорила. А потім ми обговоримо твої обов'язки і ти неодмінно мене навчиш цим твоїм блокам, бо може ще якийсь телепат на шляху трапиться… страшно подумати.

Лола і не помітила, як Рамія вивела її з кімнати і повела коридором до сходів.

- Там нічого складного, декілька занять і ти будеш захищена, а ще відчуватимеш, коли на тебе захочуть здійснити вплив.

- Лола, можна я Ларсу про тебе розповім, я гадаю, він має знати.

- Ні, не зараз, перед від'їздом до столиці скажемо. Я ж його теж прочитала, - сказала дівчина і потупила очі, - Він хороший, але ж з цих, вогняних! Мені треба звикнути. Ти ж розумієш?

- Так, мені теж потрібен був час, щоб звикнути! - відповіла Рамія.

І дівчата змовницьки обмінялися поглядами.