Читати книгу - "Пастка для некромантки, Агата Задорожна"

Чорнота не зникла, але вона вже не відчувала болю, і тому не могла не посміхнутися Тесеєві із вдячністю. Навіть після того, як наклав закляття, Тесей чомусь не відпускав її рук ще мить, піднімаючи очі до її лиця. 

Айза і сама не спішила звільнятися. Тесей виглядав красивим; його волосся падало на лице так, що залишало тіні і блиск у очах, а запах – незмінні малина і фіалки – здавалося, пробрався у саме айзине нутро. 

Лице Тесея у якусь мить опинилося так близько до неї, що вона помітила вію, що впала йому на щоку і ще зовсім коротку щетину, що почала пробиватися на підборідді. Але по-справжньому прикували її погляд тесеєві губи – червоні, навіть на вигляд м’які, зовсім трохи розтулені – наче він збирався ось-ось щось їй сказати. 

Вона знала, куди це все йде. Зрештою, вона ж не була нецілованою шістнадцятирічною дівою. Айза знала і… відверто кажучи, очікувала. Вона знала, що попри усе роздратування, яке викликав у ній Тесей, він їй подобався. 

Її приваблювали його голос, швидкий розум, навіть те, як він ніколи не грав із нею у піддавки і кожного разу сприймав її всерйоз. Їй подобалося, який він відкритий із нею. 

Їхні губи вже майже перетнулися, і Айза вже навіть встигла притулити очі в очікуванні поцілунку. Поряд почулося шипіння, і вона відчула перед лицем порух повітря – Тесей відсторонився. 

Айза відкрила очі, але некромант вже був навіть не поряд із нею – посрібленим носком свого черевика він штурхав кільце, що вже пропалило дірку у дерев’яній підлозі розміром з немалу монету. Від дірки догори горища здіймався дим, і тоді Айза відчула і запах – так пахло не горіле дерево. Так пахло спалене волосся і нігті. І шкіра. 

І весь цей сморід точно йшов від персня. 

Від проклятого персня.