Читати книгу - "Шалена жінка та бос-недоумок, Маріанна Аріна"

***

– Добре. Чейз, ви молодець. Розкажіть, будь ласка, трохи про ту ситуацію. Хоча б у кількох реченнях.

Джоан говорила досить тихо, доброзичливо. Але Кейт була не впевнена, що це хоч якось діє на Чейза. Від був напружений. Вона це відчувала на якомусь не фізичному рівні.

Чейз тяжко зітхнув. Потерся підборіддям об маківку Кейт.

– Нема чого особливо розповідати. То була остання вагітність мами.

– Скільки тоді Вам було?

– Десь чотирнадцять років. – він похмуро поглянув на Джоан.

– Що ви відчували, коли довідалися, що мама вагітна?

– Я був радий. Уявляв, як буду займатися нею. Як захищатиму, як старший брат. Як буду потім проганяти від неї, коли вона виросте, деяких кавалерів, якщо ті будуть пронирами.

– І що було потім? – обережно спитала Джоан.

– А потім... – Чейз судорожно зітхнув і заметушився, ніби спробував підвестися. – Потім...

– Чейз, подивися на мене, будь ласка. – Кейт поклала його руку собі на щоку. – Все добре. Ти молодець. Ми ще трохи поговоримо. І якщо схочеш закінчимо на сьогодні. Тільки дай відповідь ще, будь ласка, ще на кілька запитань Джоан.

Він погладив великим пальцем її щоку, кивнув і продовжив.

– Потім я дізнався, що моя мати зробила аборт. Вона вбила мою сестру. Розумієте? Моя мама, яка тоді була для мене рідною і близькою людиною, вбила іншу важливу для мене людину.

– Чейз, я розумію ваші почуття. Ви маєте право злитися. Дозвольте ще питання? Ви своїй мамі говорили про свої почуття? Про те, як ви відреагували на її аборт?

– Ні. Я її зненавидів. З того моменту наші стосунки суттєво погіршилися. Я закрив від неї всі свої почуття та емоції.

– Зрозуміло. А батьки якось вам пояснили причину, з якої прийняли таке рішення?

– Батько не вважав за потрібне зі мною обговорювати подібне. Мама – тим паче. Якось під час чергового їхнього скандалу, я почув, як вона прокричала, що щаслива, що не народила останньої дитини від нього.

– Що ж, цілком зрозуміло, чому ви емоційно відгородилися від того, хто завдав болю. Це природна захисна реакція. Але хочу попросити вас подумати про те, що, можливо, ваша мама мала право прийняти таке рішення. Ви можете не погоджуватися із цим. Просто припустіть таку думку.

Він нервово повів плечима, але все ж таки кивнув на знак згоди.

– Хочу вас похвалити Чейз. Ви сьогодні змогли розповісти про свій біль двом жінкам. Це досить суттєвий прогрес. Так чи інакше, ви скеровували біль, заподіяний вашою мамою, на оточуючих жінок. Це породжувало агресію та неповагу до них.

Чейз скептично повів бровами.

– Так-так, не дивуйтеся. Ще до того, як у вас із Кейт почали складатися стосунки, вона скаржилася мені на свого боса, який доводив її до сказу. Так що я трохи знаю про ваші стосунки. – Джоан знову посміхнулася доброю усмішкою. – І те, що ви сьогодні змогли довірилися мені та Кейт – насамперед дуже важливо особисто для вас. Через деякий час ви помітити, що стали трохи спокійніше ставитись до всіх жінок. Цей процес повільно, але відбуватиметься. Впевнена, що і Кейт вам дуже вдячна за сьогоднішню відвертість.

Кейт посміхнулася і поцілувала його у щоку. Все пройшло навіть краще, ніж вона очікувала. Вона боялася, що Чейз або просто мовчатиме, або відповідатиме дуже неохоче, піде в «глуху оборону». І тоді користь від спілкування із Джоан була б мінімальною.