Читати книгу - "Альманах видів, Kira Night"

Передбачивши захват, я ухилилася, зробила випад і вдарила чоловіка в живіт. Він, ніби не помічаючи моїх ударів, схопив мене за ногу і повалив на підлогу, навалившись зверху.

Не повірю, що не скучила… - він знову спробував поцілувати мене, але у відповідь знову був укус. - Чорт, я тобі ікла спилю ... - прогарчав він. Можеш спробувати, подивимося, скільки в тебе пальців залишиться. - прогарчала я, ударивши чоловіка коліном у живіт і, вибравшись з-під нього, встала.

Підійшовши до валізи, поки Хамід приходить до тями, я дістала із зовнішньої кишені прозору помаду і швидко нанесла на губи. Відклавши її, я швидко обернулася, якраз коли чоловік упіймав мене у свої обійми. Більше не чинячи опір, я ніжно посміхнулася і погладила чоловіка по щоці, від чого він буквально замуркотів.

Так .. Я теж скучила ... - я на мить посумнішала, але швидко приховала це. - Поцілуй мене ... - млосно сказала я. Знову вкусиш. - посміхнувся чоловік. Ні. - я похитала головою, потягнувшись до нього. - Більше ні.

Нахилившись, Хамід спочатку ніжно, потім жадібно поцілував мене, зрозумівши, що я дійсно здалася йому. Я ж у голові запустила відлік. Двадцять вісім... двадцять сім... двадцять шість...

Різко відпустивши мене, Хамід розплющив очі і затуманено глянув на мене.

Що .. що ти зробила ..? - прошепотів він, намагаючись відійти від мене, але, перечепившись об речі, впав на підлогу. Милий, обережніше. - я кинулася до нього і допомогла встати. - Я ж сама тебе потім на ліжко не затягну... Що? Лягай, лягай... Тобі в голову, мабуть, напекло. - примовляла я, укладаючи Хаміда на подушки.

З останніх сил сіпнувшись, чоловік навалився на мене і стиснув рукою моє горло. Я спробувала звільнитись, але він усім тілом навалився на руку. Ще пару секунд, і я б знепритомніла, але нарешті транквілізатор у помаді його добив.

Скинувши Хаміда, я залишилася лежати на ліжку, потираючи горло. З одного боку – сволота звичайно. А з іншого… адже я й справді його вбила.

Так, геть совість! Я тут не за цим. Тряхнувши головою, я встала і почала розпаковувати чемодан. За годину на руках Хаміда були наручники, що приковували його до спинки ліжка; весь його одяг був упакований у валізу, а причинне місце прикрите подушечкою; тіло чоловіка було вкрите поцілунками червоною помадою (водостійкою, солоденький. Бажаю успіху відмити); на ручці дверей висіла табличка не турбувати і менеджера попереджено. Спакувавши всі речі, я взяла валізу та ключі від глайдера, вийшла з готелю і попрямувала на посадковий майданчик.

Повернувшись до маєтку, я приземлила глайдер і вийшла до саду.

Кіра? Ви так рано! - Лора підвелася з лежака біля басейну, але раптом зупинилася. - А де Хамід…? Ммм? А, він трохи згодом приїде. - я, посміхаючись від вуха до вуха, несла валізу до будинку. Пізніше? - на порозі мене перехопив Салліван, узявши валізу. - Кіро, ти що, знову… Не вбила я його. - я закотила очі, прослизаючи в будинок. – Просто відправила відпочити. Я виграла! - Лора засміялася. Спочатку Хамід повернеться, я з ним поговорю, а потім святкуватимеш. - насуплено відповів Саллі, заходячи за мною. Ви там що, ставки робили? - я засміялася. - От так! А ще мене безпринципною називали! Кіро, стояти! - гаркнув явно розлючений Салліван і я різко зупинилася на сходах. – Де Хамід? Він у готелі спить. - закотивши очі, відповіла я, обернувшись. Просто спить? - чоловік недовірливо насупився і спробував залізти в мою свідомість, але я виставила блок. Просто спить. – повторила я. - А у свідомість моя не лізь. Це тільки між мною, Хамідом, та покоївкою Агнес, яка прийде його будити. Чорт, доведеш ти мужика.. - бурчачи, Саллі розвернувся і пішов у двір, залишивши мене одну.

 

Хамід приїхав наступного дня на пікапі з логотипом готелю, і у формі співробітників готелю, яка на ньому сходилася з великим зусиллям. Ледь не врізавшись у паркан, він все ж таки припаркував машину і попрямував до будинку з палаючими очима і наручниками, що звисали, на кистях рук, у яких був порваний ланцюжок і тепер вони висіли браслетами.

Де вона.. ? - прогарчав Хамід, звернувшись до Лори, що сиділа в саду. Еммм… - Лора нервово думала, але раптом з дому почувся сміх і Салліван разом із Кірою вийшли на поріг. Кіра, вся мокра після тренування, йшла з пляшкою води і розповідала якусь історію. А, от і ти… - Хамід повільно попрямував у бік Кіри. От чорт.. - прошепотіла дівчина, випустивши воду і кулею влетіла до будинку. Хамід блискавичною тінню рвонув за нею.

Лора з Салліваном перелякано дивилися то один на одного, то на двері, в яких зникли двоє.

Саллі, він її вб'є... - прошепотіла Лора. Чорт забирай. - тільки й сказав чоловік і рвонув слідом у будинок, а за ним побігла Лора.

Хамід наздогнав Кіру швидко. Занадто швидко. Вона сподівалася хоча б на дах вибігти, але чоловік упіймав її вже в коридорі на сходах.

 

Хамід

Притиснувши дівчину за горло до підлоги і випустивши пазурі, я глухо гарчав. Кіра боролася, бодалась, намагалася вирватися, але марно. Поки вона не глянула мені у вічі. Дідько.

Я послабив хватку, після чого відпустив зовсім, сівши на підлогу поряд. Дівчинка закашлялася, тримаючись за горло і постаралася відповзти від мене по підлозі якнайдалі. Очі її так само горіли і дивилися на мене.

На сходах почувся біг і за мить між нами з'явилися Салліван з Лорою, перервавши мій зоровий контакт з дівчинкою. Піднявши втомлені очі я глянув на Саллівана, який підійшов до мене, а Лора, тим часом вже забрала Кіру. Оговтавшись я зрозумів, що друг щось бурчить і прислухався.

…Ти так, га? Ну нащо? Вона ж і так тебе боїться… – примовляв він, допомагаючи мені встати. Мало боїться .. - тихо відповів я, все ще занурений у свої думки. А ти хочеш, щоб вона до тебе відчувала тільки страх? - він серйозно зазирнув у мої очі і я відвернувся. - Я так і думав. – сам собі відповів Саллі. Мені потрібно в душ. - я розвернувся і попрямував до однієї з гостьових кімнат, яку мені виділили господарі будинку.