Читати книгу - "Чорний дім"

Невже цих слів вистачило, щоб змусити його сісти в пікап і поїхати дорогою Самне-стрит? Схоже, Джек щось собі накрутив, щось загадкове, ледь зрозуміле, беззмістовне, і це стало третім фактором. Воно нічого не означало. Легке збудження нервової системи, зростання тривоги — і це логічно за даних обставин. Таке може статися з кожним. У нього було відчуття, неначе він тікає з дому, — то й що? Його немає кому звинувачувати у втечі. Він їде назустріч, а не тікає від того, від чого йому найбільше хотілося б утекти — таємничого виру злочинів Рибака. До того ж він зовсім не хотів би ускладнювати своє і без того складне становище. Друг Дейла, батько зниклої дитини, Фред Маршалл, наполягав на розмові з ним; гаразд, поговоримо. Якщо півгодини з детективом у відставці можуть допомогти Фреду Маршаллу розібратись зі своїми проблемами, то він готовий пожертвувати своїм часом.

Решта — суто особисте. Сни наяву, яйця вільшанки змішуються в голові, але це суто особисте. Це все можна перечекати, виправдати, розібрати. Жодна людина, що мислить тверезо, не сприйняла б серйозно всі ті дивацтва, які з ним відбуваються і які то з’являються, то зникають, неначе літня гроза. За інерцією пролетівши на зелене світло в Централії, він рефлекторно звертає увагу на «гарлеї», вишикувані на автостоянці біля «Сенд Бар». У нього з’являється відчуття, що він свідомо їде на зустріч із новими труднощами. Має бути вагома причина на те, щоб не могти, а точніше, не хотіти відчиняти двері холодильника. Через неприємні сюрпризи двічі думаєш, перш ніж це зробити. Коли в його вітальні зникло світло, він пішов до шухляди, у якій було близько півдюжини нових галогенних лампочок, але так і не зміг її висунути. Власне кажучи, він не міг висунути жодної шухляди, відчинити жодної шафки чи шафи-купе по всьому будинку, тож тепер у нього виникали проблеми, навіть коли йому просто хотілося зробити собі чашку чаю, переодягнутися чи приготувати обід. Він не може нічого, окрім як без особливого ентузіазму гортати книжки й дивитися телевізор. Поштова скринька теж погрожувала, що в ній заховалася піраміда, викладена з яєць вільшанки, тож він вирішив забрати пресу (фінансові звіти, журнали, а також рекламні брошурки) завтра.

— Не треба перебільшувати, — каже Джек сам до себе. — Я міг відчинити дверцята будь-якої шафки чи висунути будь-яку шухляду, але просто не хотів. Я не боявся, що можуть посипатись яйця вільшанки з холодильника чи комода, просто не хотілося знайти ще одне. Покажіть мені психіатра, який скаже, що це просто нервове, і я покажу вам дебіла, який нічого не розуміє в психології. Службовці з чималим досвідом часто полюбляють казати, що робота у відділі вбивств призводить до каші в голові. Це, чорт забирай, першопричина того, що я пішов у відставку!

А що мені залишалося робити: утримуватися на службі доти, доки я не вистрелив би собі в рот зі свого ж револьвера? Генрі Лайден, ти розумник і ти мені подобаєшся, але є деякі речі, які ти не РОЗУМІЄШ!

Гаразд, він поїде на Самне-стрит. Усі кричать на нього, щоб він зробив бодай щось, тож він і робить. Він привітається з Дейлом, із хлопцями. Сяде поруч із цим Фредом Маршаллом, солідним громадянином, у якого зник син, наговорить йому сім мішків гречаної вовни про те, що немає нічого неможливого, і так далі і тому подібне, ФБР діє рука в руку з нами, а у відділку працюють найкращі детективи у світі. Отаких сім мішків гречаної вовни. Джек розумів так, що його головним обов’язком було погладити Фреда Маршалла за шерстю, щоб заспокоїти, мов пораненого кота; коли Маршалл заспокоїться, Джек сподівався, очікувана від нього співпраця — його обов’язок, як усі вважали, — буде виконана, і він спокійно зможе повернутися до свого особистого життя. Якщо Дейлу це не сподобається, хай стрибає в Міссісіпі; якщо це не сподобається Генрі, Джек відмовиться читати «Похмурий дім» і натомість змусить його слухати Лоуренса Велка, Вон Монро або щось так само жахливе. Паршивий «Диксиленд». Багато років тому хтось дав Джеку диск під назвою «Огрядний Манассас і всі зірки на танцювальній прогулянці з Хохулею». Півхвилини «Огрядного Манассаса» — і Генрі благатиме пощади.

Такі думки дозволяють Джеку не перейматися з приводу вагань, які в нього виникають, коли він хоче відчинити буфет чи шафу, адже це, як йому зараз здається, звичайне небажання, а не фобія. Хоча його думки, як завжди, витають десь далеко, попільничка під панеллю дражнить і дратує його ще відтоді, як він сів у пікап. Так би мовити, зловісна багатозначність, аура прихованої злоби оточує маленьку попільничку.

Чи боїться він, що маленьке синє яйце ховається в маленькій попільничці? Звичайно, що ні. Там немає нічого, крім порожнечі та чорної пластмаси. У такому разі він може її витягти.

Будівлі передмістя Френч Лендінґа пропливають повз вікна пікапа. Джек був приблизно на тому ж піку цікавості, що й Генрі, коли вмикав «Брудну сперму». Безумовно, він може відсунути попільничку. Немає нічого простішого. Просто берешся пальцями й тягнеш. Найпростіша річ у світі. Він простягає руку. Перш ніж його пальці торкаються попільнички, він смикає руку назад. Краплі поту, що стікають лобом, затримуються на бровах.

— Це не так уже й важко, — каже він уголос. — У тебе якісь проблеми, Джекі?

Він знову простягає руку до попільнички. Раптом усвідомивши, що нижній частині панелі приділяє більше уваги, ніж дорозі, він підводить погляд і знижує швидкість наполовину. Він не хоче загальмувати і зупинитись. Заради Бога — це всього лише попільничка. Його пальці торкаються попільнички, потім жолобка за нею. Джек ще раз дивиться на дорогу. Тоді з рішучістю, з якою медсестра зриває лейкопластир з волохатого пуза пацієнта, різко смикає на себе прикурювач. Сьогодні вранці незрозуміло чому він від’єднав його, і тепер той злетів на три дюйми вгору і нагадав чорно-сіре яйце.

Він з’їжджає з траси, летить забур’яненим узбіччям просто до телефонного стовпа. Прикурювач летить назад до попільнички зі звуком, притаманним металевому предмету, а не яйцю. Телефонний стовп дедалі ближче і ближче. Ледь не зіткнувшись із ним, Джек гальмує і різко зупиняє авто. Попільничка страшенно деренчить і брязкотить. Якби він не зменшив швидкість перед тим, як витягнути попільничку, то достоту би в’їхав у стовп, що зараз опинився в чотирьох футах від капота. Джек