Читати книгу - "Хроніки Південного"

Я ще хотів щось сказати, але вона тільки усміхнулась, міцно обійняла мене, і я зрозумів, що не потрібно нічого говорити, що все тут чіки-піки.

О, Каролайна!

Але не будеш лежати з гумкою. Зняв її і роздумував, що тут з нею робити. Про це ніде не показували й порад з цього приводу не давали. Простягаю руку і пускаю на землю біля ліжка — плюх.

Лежали ще довго мовчки, погладжуючи одне одного, обнюхуючи. Чому цього ніхто не показував по тєліку? По RTL? Чому ніхто не казав, що насправді найкласніше? Лежиш так, вдихаєш запах її шкіри, погладжуєш її спину, грієш їй пальці ніг і відчуваєш, як вона тане. Сам теж — не поліно. Чомусь з екрана показують тільки дишла й піськи, але ніколи — як водиш носом по краю її вуха, по щоці, вустах і бровах, як ми тремося носами, немов двоє ведмежат. Та й усе, більше може нічого й не бути. Взагалі більше нічого й не треба. Мені було зовсім байдуже, що наш оргазм не відбувся разом з громовицею, хоча коли я читав «Відьму і дощ», думав, що так було б класно. Але він не тільки не збігався з громовицею, але в нас теж — ні. Якщо, звичайно, вона взагалі відчула його. Тепер це все зовсім байдуже і здається дрібницями.

А ще зовсім байдуже, який мав вигляд мій кінчик під холодним душем. Цього вечора він був на місці і жодних його недоліків я не помітив. Вона погладжувала мені шию і спину, а я дивився на її фотку з конем і почувався справжнім жеребцем. Не треба все оцінювати по тому холодному душу, а ще, коли гортав сторінки підручника історії, подумав, що всі античні герої та напівбоги теж мали не конячі розміри. Ясно, що позувати якомусь скульптору не набагато краще, ніж стояти під холодним душем. Там в них хоча й тепло, але незатишно. Я ще в дитинстві, коли бачив картинки з античними чоловічими скульптурами, цю обставину помічав. Більше такого ніде не міг побачити. А порнографічних карт з чоловіками навіть не уявляв. Та й хто їх розглядав би? Зате античні скульптури роздивлялися всі, але так, ніби нічого не зауважували, ніби вони були в одязі. І для чого тим грекам треба було скидати всю свою одежу? Наприклад, єгиптяни всі у пов’язках, накидках, все в них порядно, а тут — паф, і нічого нема. А в підручниках з історії про них писали так, ніби не зауважували, що вони зовсім оголені. А всі то бачать. І як це було б тепер, коли б чуваки з голими кулями гуляли? Мєнти б зупиняли, а ті кажуть — тут такий ідеал краси, і сунуть під ніс підручник та питають: ти скільки класів закінчив, а? У тих підручниках так і було написано: ідеал краси. Без жодних запитань чи коментарів. Ідеал краси і крапка. Усі це бачать і нічого. Як і кондоми — ніхто про них багато не говорить. А щоб поговорити про них більше, тепер надумали називати їх охоронцями. А ще святкувати день презерватива!

В одному підручнику, пам’ятаю, писали про античні скульптури так: «Вони відтворюють людину задля неї самої, тіло передає вібрації душі». Тоді й мій кінчик — ідеал краси і передає вібрації душі. Мов якась антенка. Я без жартів — хто б казав, що він не передає вібрації душі?

Бодай і зараз — я повертався додому, весь тремтячи від збудження, попри нічні 6 o, крізь березняк, де прокладені траси BMX. Очевидно, після цього конгресу світ більше не буде таким, як досі. Я на все дивився іншими очима, здавалось, наче з них якась пелена впала. Так ніби всі, кого я зустрів, це бачили. Втім, мені вдалося зустріти лише пару тих, що собак вигулювали після полуночі. Але все одно вони розуміли, що зі мною трапилося, і їхні собаки теж.

Я йшов додому, і мене зігрівала уява, як Моніка тепер приймає душ, і в моїй голові крутився й крутився той фільм. І знов усе спочатку, і кожного разу все ставало ще кращим. Було бажання йти ще кудись далі, ніж ті два кілометри додому. Все сяяло, хоча була ніч, а навколо густі чагарники, сірі багатоповерхівки та зачинені на ніч кіоски. Однак той фільм заїдав на одному кадрі, на одному моменті, що мене неймовірно дратував, — на тому «плюх».

Перед очима стоїть Христос у довгій сорочці, моя сива баба і вся Свята Трійця. «Що сталося? Що не так?» — думаю. Ти сам чудово знаєш, що не так — відповідають, Христос, баба і Свята Трійця. Зі всіма заповідями мені все зрозуміло. Не вбивай, не кради, шануй батька і матір, не бреши. Без цих заповідей у світі був би повний хаос. Але що я поганого роблю, якщо нам обом добре? Так добре, що я не знаю, коли ще в житті було краще? Не чини перелюбу! А якщо ця дівчина мені не чужа? Я її знаю і вона мене теж. Не дивися із пожадливістю. Як вони це уявляють? Я оглядаюсь, бачу дівок. Бачу, але нічого не хочу. Не хочу і навіть не думаю про щось таке. Тоді надумую, що пора женитися. Дивлюсь і не бажаю. Просто настало нестримне бажання женитися. Бажати можна тільки після весілля, бо тоді, бац, і ми — одне тіло. Ну, саме так кажуть у церкві. Можеш бажати сам себе. А як можна бажати себе? Дрочити теж не дозволено. Я щось не можу в це все врубатися. Ще міг би зрозуміти, якби виникали проблеми з контрацепцією. А тепер що? Ай, контрацепцію церква теж не дозволяє.

Не зрозуміло чому, коли я брешу — почуваюсь трошки недобре, коли краду — теж. А коли затискаю в куті дівку, почуваюся дуже класно.

Я повернувся додому, ліг тихенько в ліжко і почав роздумувати: певно, я зациклився, бо пару днів тому хотів вчительці литовської мови віднести ще один список з десяти прочитаних книжок, але сил забракло, тому я порився на книжковій полиці батьків і там знайшов Святе Писання. Новий Заповіт. Вирішив — цю книгу начебто теж можна вважати прочитаною, бо мене баба навчили молитов, привела до Першого причастя, тому річ знайома, тобто мені відомо про що там ідеться. А ще нещодавно я прочитав «Пісню Пісень». Оскільки я не придумав, що ще можна включити у список прочитаних книжок, вирішив, що додам цю. Якщо вчителька про щось там спитає, точно знатиму, що відповісти, бо іноді ходжу до церкви, а там уривки з неї читають. Добре придумано. Ще подивився, що там все поділено на книги Євангелій. Усе просто чудово, напишу всі окремо і будуть як чотири книги. Чотири книги, як я розумію, про те ж саме, і я все по суті знаю, тому чотири книги можна вважати прочитаними. Зовсім добре з тим Святим