Читати книгу - "Наслідування Христа"
Шрифт:
Інтервал:
Добавити в закладку:
Дай мені себе, і буде з мене. Бо крім Тебе, ніяка втіха нічого не варта.
Я не можу обійтися без Тебе і без Твоїх одвідин не можу жити.
Тому мені треба часто приступати до Тебе і приймати Тебе для мого спасіння, щоб я часом не знемігся в дорозі, коли хто видре від мене хліб небесний.
Бо Ти, наймилосердніший Ісусе, коли навчав єси народи і зціляв усякі недуги, одного разу сказав: «Не хочу відправляти їх додому голодних, щоб не знемоглися в дорозі» (Мт. 15, 32).
Зроби ж так тепер зі мною, коли Ти лишив себе в таїнстві на втіху вірним.
Бо Ти єси мила осолода душі, а хто достойно споживатиме Тебе, той буде мати свою частку і спадкоємство у вічній славі.
Принаймні для мене, що так часто впадаю і грішу, так хутко холону і слабну, конечно треба чистими молитвами, сповідями і святим прийманням Твого Тіла обновлятися, очищатися і зігріватися, щоб я часом, якщо на довший час занедбаю це, не кинув своєї святої постанови.
Бо змисли людини вже змалку мають нахил до злого і, коли Божий лік не поможе їм, вони зразу ж падають у ще гірші гріхи.
Так Святе Причастя відвертає від злого і скріпляє в добрім.
Бо якщо тепер я так часто буваю недбайливий і байдужий, коли причащаюся або служу, то що було б зі мною, якби я не приймав того ліку і не шукав так великої підмоги?
І хоч я не є щодня гідний святої відправи, ані як слід приготовлений, однак буду старатися при нагоді приймати Божі таїнства і ставати учасником такої великої благодаті.
Бо доки вірна душа в смертнім тілі мандрує далеко від Тебе, для неї єдиною найважливішою втіхою є те, що, пам'ятаючи про свого Бога, може побожним серцем приймати свого Улюбленого.
Яка дивна ласкавість Твоєї любови до нас, що Ти, Господи Боже і Творче, який усі духи оживляєш, зволяєш приходити до маленької душечки і з цілим своїм божеством і чоловіцтвом її голодну насищати. О, щасливе те серце і блаженна та душа, яка гідна того, щоб Тебе, Господа Бога свого, побожно прийняти і, приймаючи Тебе, натішитися в повну розкіш духовними радощами!
О, якого великого Господа вона приймає! Якого миленького гостя вітає! Якого приємного товариша пригощає! Якого вірного приятеля знаходить собі! Якого гарного і чесного жениха обіймає — жениха, котрого повинна любити більше за всіх милих і за всі любі бажання!
Перед обличчям Твоїм, найсолодший мій милий, хай замовкне небо і земля з усією своєю красою; бо вся та хвала і окраса, яку вони мають, походять із щедрої ласкавости Твоєї, і вона ніколи не досягне величности Імени Твого, мудрість якого незмірна.
Глава 4БАГАТО ЛАСК НАБУВАЮТЬ ТІ, ЩО ДОСТОЙНО ПРИЧАЩАЮТЬСЯ
Слова учня
Господи Боже мій, поблагослови слугу свого наперед своєю солодкою благодаттю, щоб я був гідний достойно і побожно приступити до Твого величного таїнства.
Заохоч моє серце до себе і визволь мене з тяжких лінощів. Завітай до мене спасінням Твоїм (Пс. 105, 4), щоб я духом скуштував Твоєї солодкої любови, що в цім таїнстві, наче в джерелі, переховується.
Просвіти також очі мої, щоб я міг споглядати на таке велике таїнство і скріпи мене, щоб я непохитною вірою вірував у нього.
Бо це Твоє діло, а не людська сила; Твоя свята постанова, а не людська видумка.
Ніхто не може сам собою збагнути і зрозуміти того, що навіть перевищує ангельський розум.
То як же ж я, негідний грішник, земля і попіл, зможу збагнути і зрозуміти таку високу і святу тайну?
Господи, в простоті серця свого, в добрій і сильній вірі та на Твоє веління приступаю до Тебе з упованням і поклоном і вірую по правді, що Ти перебуваєш тут у таїнстві, яко Бог і чоловік.
Таким чином хочеш, щоб я прийняв Тебе і в любові з'єднався з Тобою.
Тому благаю Твою ласкавість і молю Тебе, дай мені особливішу благодать для того, щоб я розчинився в любові і весь уплив у Тебе, і вже більше не дбав ні про яку іншу втіху.
Бо це найвище і найсвятіше таїнство єсть спасіння для душі й тіла, лік на всяку духовну неміч; воно зціляє мої хиби і гнуздає мої пристрасті, перемагає або зменшує натиск спокус, вливає більше благодаті, збільшує початки чесноти, скріпляє віру, підсилює надію, запалює і поширює любов.
Бо велику силу всякого добра дав єси своїм улюбленим, що побожно причащаються, і все ще частіше даєш, мій Боже, опікуне моєї душі, зцілителю людської немочі і подателю всієї сердечної втіхи.
Бо на всякі журби Ти наливаєш їхні серця великою втіхою і піднімаєш їх з глибини розпуки до вповання на Твою поміч, оживляєш і просвічуєш їх новою особливою ласкою.
Так, що ті, які спершу були неспокійні і перед Причастям не чули в собі тепла любови, пізніше, підкріпившися хлібом і питтям небесним, бачать, що зайшла в них переміна на краще.
Тому ти з таким помислом обходишся зі своїми вибраними, щоб вони справді пізнали і очевидячки пересвідчилися, скільки немочі вони мають самі по собі, а скільки доброти і благодаті вони дістають від Тебе.
Бо самі по собі вони холодні, тяжкі і нежадні молитви, а з Твоєї ласки стають ревними, охочими і побожними.
Бо хто, приступаючи покірно до джерела солодкої втіхи, не зачерпне з нього хоч трохи тепла любови?
Або хто, стоячи коло великого вогню, не зігріється хоч трохи?
!Увага!
Сайт зберігає кукі вашого браузера. Ви зможете в будь-який момент зробити закладку та продовжити читання книги «Наслідування Христа», після закриття браузера.