Читати книгу - "Сучасна теория грошей, Рендал Рей"

Китай може раптово припинити накопичувати державний борг США. Іноземні фінансові активи Китаю наприкінці 2014 року сягнули близько 4 трлн доларів, значна частина яких — активи, номіновані в доларах США. З них 1,2 трлн доларів США — це облігації Казначейства США (це більш ніж чверть усіх державних облігацій США, що перебувають у власності іноземців). Здається, це наражає економіку США на небезпеку, адже Китай може дорікнути американському урядові: «Треба знати міру!». Та ми не можемо просто замінити одну частину облікової тотожності, а також не можемо ігнорувати фактор узгодженості між фінансовими потоками та фінансовими залишками на балансах суб’єктів економіки, який із неї випливає.

Для того щоб припинити накопичувати активи, номіновані в доларах, решті країн світу слід також перестати підтримувати профіцит поточного рахунку платіжного балансу стосовно економіки США. Тож зворотним боком рішення Китаю зупинити накопичувати долари буде припинення чистого експорту в США. Таке може статися, але шанси вкрай незначні.

Крім того, якщо китайці намагатимуться підтримувати профіцит поточного рахунку стосовно економіки США й уникатимуть накопичення активів, номінованих у доларах, вони будуть змушені скинути долари, які вони заробили на експорті до США, продаючи їх за інші валюти. А через це, як багато хто побоюється, може знецінитися долар, що, зі свого боку, знизить вартість китайських доларових активів. Навряд чи це в інтересах центрального банку Китаю, який відповідає за управління валютними резервами.

Знецінення долара також підвищить доларову вартість китайського експорту, і подальше експортування до Сполучених Штатів опиниться в небезпеці. Саме тому раптова втеча Китаю від долара США та від активів, номінованих у цій валюті, доволі малоймовірна. Можливий повільний перехід на інші валюти, особливо якщо Китай знайде альтернативні ринки для свого експорту.

Таким чином, побоювання про те, ніби іноземні «свавільники ринку облігацій» здатні негативно впливати на вартість облігацій Казначейства США, не надто обґрунтовані.

Далі ми розглянемо популярне твердження про «особливість» США. Адже США здатні підтримувати постійний дефіцит державного бюджету та дефіцит зовнішньої торгівлі, тоді як решта країн на таке не спроможні.

Блок: Відповіді на запитання читачів

Запитання: Як щодо китайців чи інших іноземців, що купують активи США за долари, які вони тримають як залишки на своїх банківських рахунках? Хіба вони не можуть контролювати приватні компанії США, громадян та, зрештою, уряд країни?

Відповідь: Пригадую, ці самі аргументи звучали ще в 1980-х, коли японці «скуповували» Гаваї та місто Нью-Йорк. Однак коли іноземці купують активи США, вони дотримуються законів США. Якщо виборцям США не подобається, що роблять іноземці зі своєю «власністю», вони змінюють закони. У будь-якому разі більшість «китайських доларів» безпечно замкнені у ФРС США або у формі резервів, або у формі державних цінних паперів. У китайців немає очевидного контролю над Сполученими Штатами через це майно, окрім тих преференцій, які Сполучені Штати самі вирішують їм надати.

Запитання: Як іноземні центральні банки здійснюють бухгалтерський облік, коли купують долари США?

Відповідь: Типовий приклад: країна (наприклад, Китай) експортує товари до Сполучених Штатів. Експортери заробляють долари, але їм, щоб заплатити працівникам, купити сировину чи погасити борг, потрібна національна валюта — юані. Банк експортерів зараховує (здійснює внутрішню бухгалтерську проводку з кредиту) на їхній депозитний рахунок юані, а центральний банк Китаю зараховує резерви в юанях на кореспондентський рахунок банку (друга сторона внутрішньої проводки банку з дебету). Отже, доларові резерви опиняються в центральному банку Китаю204 (це актив центрального банку Китаю й водночас зобов’язання на балансі Федеральної резервної системи). Тоді, щоб заробити процентний дохід, центральний банк Китаю купує державні цінні папери США. ФРС списує (дебет) свої резерви й зараховує (кредит) облігації Казначейства США на рахунок центрального банку Китаю. Як наслідок — у Сполучених Штатах частину банківських резервів дебетовано, а резерви центрального банку Китаю кредитовано. Допоки центральний банк Китаю купує цінні папери, у загальних резервах не відбувається жодних змін. На цьому етапі резерви зникають, зобов’язання ФРС перед Китаєм зменшуються, а зобов’язання Казначейства США — збільшуються. Це не обов’язково вплине на валютний курс долара до юаня, адже експортні товари продавалися, а імпортні — купувалися добровільно, а Китай лише експортував, бо йому потрібні були долари (спершу як резерви, а згодом — обміняні на облігації Казначейства США). Далі завжди постає інше питання: а якщо Китай вирішить відійти від долара та позбутися облігацій Казначейства США? Якби це сталося, долар знецінився б, а Китай програв, бо його доларові активи впали б у вартості стосовно юаня. На щастя, Китай не хоче обвалу долара. Він не витрачатиме долари частково й тому, що хоче, щоб долар утримував свою вартість, а американці купували китайські експортні товари.

4.5. Кредитоспроможність валюти й особливий статус долара США

У попередніх параграфах ми розглядали, як суверенні уряди випускають облігації. Ми показали, що це не «позичання», а радше альтернатива з (більшим) процентним доходом порівняно із залишками резервів банків у центральному банку. Також ішлося про те, що насправді байдуже, хто власник державних облігацій — резиденти чи іноземці.

Утім за плаваючого валютного режиму іноземці, що зберігають резерви чи державні облігації, можуть вирішити їх продати, що, ймовірно, вплине на обмінний курс. З цієї ж причини країни, які хочуть підтримувати чистий експорт, скажімо, проти економіки США, зацікавлені в накопиченні фінансових вимог у доларах — часто через те, що їхній внутрішній попит надто низький для того, щоб поглинути весь внутрішній вироблений продукт, або через те, що хочуть прив’язати свої валюти до долара США. Саме тому «втеча» від суверенної валюти в інші валюти (а з нею стрімке знецінення її обмінного курсу) малоймовірна.

Це свідчить про те, що статус США та її валюти — винятковий. Так, США можуть підтримувати бюджетний дефіцит (що допомагає стимулювати дефіцит поточного рахунку платіжного балансу), особливо не переймаючись питаннями кредитоспроможності ні свого уряду, ні цілої країни, адже решті світу потрібні долари США. Та чи стосується це інших держав? На сьогодні долар — міжнародна резервна валюта, що й робить США особливими. Розгляньмо це твердження.

Чи справді США особливі?

І так і ні. Облікові макроекономічні тотожності — на те й тотожності. Вони діють для всіх держав без винятку. Якщо країна підтримує дефіцит поточного рахунку платіжного балансу, то згідно з макроекономічною тотожністю на її активи (реальні або фінансові) має бути попит. (Іноземцеві може бути потрібна або валюта держави для «прямих іноземних інвестицій», або фінансові активи, номіновані в цій валюті.) Якщо зовнішній попит на активи спадає, дефіцит поточного рахунку теж мусить упасти.

Мало хто сумнівається в тому, що активи, номіновані в доларах США, високо затребувані в усьому світі. Дещо меншою мірою це стосується фінансових активів, номінованих в англійських фунтах, японських єнах, європейських євро. Також високий попит існує на канадські та австралійські долари. Часто активи, номіновані в цих валютах, зберігаються в диверсифікованих портфелях страхових та пенсійних фондів. Тому країнам із цими валютами