Читати книгу - "Основи некромантії. Академія темної магії, Велена Солнцева"

Тепер дещо більше стала зрозуміла стервозна поведінка, і так явно страждаючої спалахами остервіна відьми. Звідки взяти гарний настрій, якщо сукню доводиться шити із залишків тканини? Я уважно стежила за кожним рухом зміюки, при цьому старанно забиваючи голову чим завгодно, аби не дати волю страху, і не показати наскільки я в жаху від ситуації, що склалася. Я невідомо де, дамочка не товаришує з головою, дах у неї знатно протікає, враховуючи, що вона влаштувала. І тепер стало зрозуміло, що спільників, як і прихильників її божевільних ідей, у неї достатньо, як в академії, так і за її межами.
-Якщо я така важлива, може ви залишите мене у спокої? - спитала з прихованою надією, сумуючи за тим злегка загальмованим станом, який мене переслідував, ледве я прокинулася, чи точніше ожила в цьому світі. Тоді мене хоча б страх не пробирав до кісток, а зараз я відчувала всю красу цього вкрай неприємного почуття. Було в цій жінці щось темне і моторошне, що підсвідомо змушувало мало не тремтіти. І ось це чудовисько в жіночому образі породило Еріна.
  Відьма засміялася, у напівтемряві блиснули перлинно-білі дрібні зубки.
-Не переживай дитинко, скоро ти будеш у спокої - вона підвелася з ліжка, і знову повільно обійшла мене по колу. - Ну чи в лихолітті, тобі ж там сподобалося?
  Мене пересмикнуло від огиди, і від спогадів про порожнє, повне білю і страждання місце, для мене пекло виглядало саме так.
-Не варто було твоєму стародавньому вбивати мого слугу, він мені дуже дорого коштував, і у мене на нього ще були плани. - вона торкнулась гострим довгим нігтем мого підборіддя. - Ми з сестрами так довго чекали на цей день, а ти і твоя подружка старанно зриваєте нам весь план. Спочатку вона притяглася в цей світ зі своїм напівтемним і звільнила стародавнього, їй цього здалося мало, вона вирішила воскресити тебе, протягнувши в цей світ чужу йому душу. Я вже вирішила, що мені це тільки на руку, дитина, яка не належить цьому світу, може принести останню жертву, ні світлого, ні темного - мого сина. Мені не довелося робити заклик, виривати чиюсь душу з іншого світу, ти була вже майже тут. Мій слуга уклав з тобою договір, який ти не могла порушити. Усього й треба було прийти в цей світ, почекати кілька днів, поки за тобою прийде лич, і приведе тебе до мене. Все пройшло б гладко, ти без проблем прикінчила б Еріна, після чого померла б сама. Але ні. - вона злісно відсмикнула руку, залишаючи на моєму підборідді глибоку подряпину. - Ти потяглася в академію, куди личу був вхід закритий, і зв'язалася з цим давнім. - вона буквально випльовувала фрази, бігаючи по кімнаті як загнаний у пастку звір. - Це породження прірви не давало моїм прихильникам наблизитися до тебе, але все-таки ти тут. – вдоволено закінчила вона.
Відьма зупинилася, вп'явшись в мене шаленим поглядом.

-І що ви збираєтесь робити?
-Все зробиш ти, моя маленька некромантка. - гарні губи спотворила усмішка. - Довге знаходження поряд з тобою мало не позбавило розуму мого сина, а мені він потрібен у здоровому глузді, він повинен усвідомлювати, що він жертва, що його кров стане останнім поворотом ключа, що саме вона зірве початку, і впустить в наш світ силу . Це зробить мій син, моя кров та плоть, він подарує нам свободу.
  Вона зовсім божевільна, зробила я невтішний  для собе висновок.
-Про яку свободу ви кажете? Ви покличете в цей світ смерть. - спробувала повернути до її людяності, хоча щиро сумнівалася що вона є.
-Дівчинка, навіть смерть краще ніж те жалюгідне існування яке ми ведемо з сестрами в цьому світі. Ми безправні, ми речі, які можна купити, а без контракту з сильним напівкровкою ми зазнаємо жорстокого покарання. Ми не маємо права використовувати свою магію, виховувати своїх дочок, нас таврують як худобу. Найсильніших сестер заслали в немагічний світ, що ще гірше за смерть. І ти мені кажеш, що я приведу в цей світ смерть? Та хай він згорить синім полум'ям, хай усі зазнають нашого болю.
  Якби маска не приховувала її обличчя, я точно побачила б гримасу болю. Я згадала Настю, яка зовсім не виглядала нещасною поряд зі своїм чоловіком, вона була цілком задоволена. Я не знаю, що в цьому світі сталося, що всіх цих жінок позбавили будь-яких прав, але нічого не буває без причини. Наскільки я знаю, їхня сила надто небезпечна, питання тільки в тому для кого.
-Невже не можна все вирішити інакше?
  Відьма згорбившись зітхнула, їй ніби весь тягар всесвіту на плечі ліг.
-Ми звали Ерію, просили її захисту, але вона глуха до наших прохань. Може з'явиться, коли її світові загрожуватиме крах. - у її словах прозирала неприкрита злість і розчарування.
-Ви хочете закликати тінь Халь, тільки щоб з'явилася міфічна богиня? - нарешті я зрозуміла чого вони домагаються.
-Ти все правильно зрозуміла, ми хочемо, щоб вона нас почула, і сьогодні покличемо її. Коли печатка буде зірвана, вона прийде, щоб зупинити бійню.
-А якщо не прийде?
-Тоді багато хто загине.
  Архарій
  Я бепорадно дивився як дзеркальний портал затягує Кетрін, і нічого не міг зробити. Хтось точно все розрахував, якщо я зараз втручусь, є ризик того, що дівчина просто заблукає в переході, і в результаті знайти її не зможе ніхто. А приректи її на вічні поневіряння я не міг. Ледве портал закрився, кинувся слідом за хлопцем, який весь день переслідував Кетрін, він останній виходив з аудиторії, він цілком міг упустити дзеркало, і рівно в центр пентограми, що розрахувала маршрут. Я б його теж без зусиль прочитав, якби ця капость відразу ж не зникла.
  Хлопця наздогнав уже біля виходу із будівлі.
-Стояти. - сам не впізнав свого голосу.
  Хлопчик завмер, тільки тоді до мене дійшло, що я не просив, я наказав, при цьому сплутуючи волю мага. Те, що він сприйнятливий дуже добре, не доведеться калічити його, це не входило в мої плани.
-Ти накреслив маршрут переходу?
  Він дивився на мене круглими очима, в яких плескався страх.
-Не розумію про що ви.
-Бачив когось коли виходив?
-Ні.
  У мене не було причин йому не вірити, він просто не міг брехати.
-Помітив щось дивне?
-Акара.
-Духа академії?
-Так.
-Що вона робила?
-Як тільки мене побачила розчинилася в повітрі.
  Ось же мерзота примарна, упокою мерзотницю назавжди, або взагалі розвію, забираючи шанс на так бажане нею переродження.
-Вільний.
  Хлопчик побіг, старанно озираючись назад. Помітив на собі ще кілька десятків зацікавлених поглядів, начхати. Зараз головне знайти мою пропажу, знайду і від себе більше ні на крок не відпущу. Я старанно відганяв від себе думку про те, що можу запізнитися, бо мало уявляю, що в такому разі зроблю.
  Видихнувши покликав силу, і вже за мить опинився в кабінеті ректора, де той щось уважно вивчав у старих, пошарпаних від часу фоліантах.