Читати книгу - "Заспокійливе для химери , Козел Валерія"

- Он воно як… - Айшес подивилась на яскраво червоні плоди, що розкотилися по вулиці з корзин, - а що це таке?

- Фрукт уру́ру, - відповів Тревор, підходячи поближче, - настільки солодкий, що їсти його просто так неможливо. Тому їх використовують для приготування напоїв, десертів та приправ.

- Наші уруру – найкращі на цьому ринку! – гордовито промовив торговець, - у нас найбільші поставки з острову Суміне! І найшвидші завдяки нашим працівникам. Вам, Ваша світлосте, можливо, це незвично бачити, але саме такі тендітні дівчата як наша Каліс займаються всім постачанням!

- Персія, - Айшес обернулась, - наші кухари вміють працювати з уруру?

- Звичайно, Ваша світлосте, - кивнула Персія, - герцогська кухня – це найдосвідченіші майстри своєї справи.

- Тоді я хотіла б викупити всі ці корзини. Хочу скуштувати все, що можна приготувати з цього фрукту, - невинно посміхнулась Айшес.

- Усі?! – в один голос вигукнули Каліс і торговець.

- Усі, - кивнула Айшес, - це ж нічого? У вас же є на складі ще на продаж? Якщо так, я хочу ці корзини. Чому їх викидати?

Каліс дивилась на Айшес як на рятівницю, Персія із захватом, а Тревор… а Тревор на бік посміхнувся.

***

- Вітаю, леді Вієрте! Ласкаво просимо до «Міс Темі». Наші сукні – найкращі в усьому королівстві!

Біля дверей крамниці Айшес, Персію та Тревора зустріли працівниці. Усі в блискучій червоній формі з золотими візерунками, з яскравими посмішкам та привітним поглядом. Леді Елізабет Темі, головна модистка, особисто їх привітала.

- Я рада з вами познайомитись, леді Вієрте! – сказала вона, посміхаючись,  - мене попередили про ваш візит, тож, ми з дівчатками підготували для вас декілька варіантів! Ви можете обрати будь-який фасон та будь-який колір! Ми додамо будь-який декор чи прикраси за вашим побажанням!

Поки Айшес ходила між рядами із сукнями, Тревор та Персія сиділи на диванчику в залі очікувань. Коли Айшес відвели на примірку і зняття мірок, аби підігнати сукні під її розміри, Тревор скоса глянув на Персію.

- Персі, мила, - прошепотів він, - мені здалось чи вона це спеціально?

- Що саме?

- Уруру. Вона купила їх лише для того, аби та мала не відшкодовувала збитки.

- О, то ти помітив, - посміхнулась Персія, - леді Айшес краще, ніж ти думаєш.

- Ну не знаю, - задумливо промовив Тревор, - а може вона не лімерійка зовсім?

- Хто зна… - знизала плечима Персія.

- Ой… Ваша світлосте, пробачте!.. Я… Леді Темі! – раптом почулось з примірочної кімнати і звідти миттєво вибігла одна з помічниць модистки.

- Що трапилось?! – Персія вхопила її за руку.

- Леді Вієрте… - губи дівчини тремтіли, вона мало не плакала, - вибачте…

Вона висмикнула руку і побігла далі, гукаючи свою начальницю. Персія, вхопившись за зброю, без стуку увірвалась у примірочну. Ще одна помічниця леді Темі поспішно тягнула манекени з двома сукнями геть. Айшес стояла перед дзеркалом в одній білизні, спиною до дверей. Персія зробила до неї крок і завмерла. Вся шкіра дівчина була сполосована тонкими шрамами. Якісь із них були старі, якісь свіжіші. Персія таке вже бачила. На ринку рабів. Там работорговці шмагали свій товар, батогами по спині. Руки затремтіли. Персія ледь опанувала себе, стримуючи свою лють.

- Леді Айшес, - якомога спокійніше і невимушено промовила вона, - ну що ж ви стоїте! Я ж вам казала, клімат Елібрії відрізняється від лімерійського. Треба вкритись!

Вона накинула їй на плечі свій плащ і обернулась до асистентки модистки.

- В «Міс Темі» морозять клієнтів? Невже так важко було дати леді прикритись, поки несете нову сукню?

- Прошу пробачення, - вклонилась дівчина, - ми приймемо будь-яке покарання.

- Леді Вієрте! – в примірочну увійшла Елізабет, - Каната мені все розповіла! Неприпустимо з нашого боку пропонувати вам фасони, навіть не поцікавившись, чого саме ви бажаєте. Каната ще й посміла наполягати, аби ви приміряли…

- Нічого страшного, ви не могли знати, - придушено промовила Айша, - та і я не одразу зрозуміла, що у цієї сукні відкрита спина. Просто давайте подивимось інші варіанти.

- Ця сукня буде нашим подарунком! А на всі інші ми зробимо хорошу знижку у якості вибачення! – вклонилась Елізабет.

- Леді Айшес, - Персія попрямувала до дверей, - я чекатиму на вас за дверима. Якщо буду потрібна – просто покличте.

- Так, дякую, - натягнуто посміхнулась Айша.

Персія вийшла у залу очікування. Тревор нервово тупав ногою.

- Що там трапилось? Капризній леді щось не сподо?.. Персі? Ти чого?

- Графу Вієрте… краще б молитись, щоб ми більше ніколи не зустрілись… - задихаючись від обурення, сказала Персія, - інакше, я його вб’ю.