Читати книгу - "Вники, Міхал Шьмеляк"

про зникнення молодого священика, пошуки з боку поліції та висунуті у цій справі гіпотези. Травень 1995

року взяв своє, традиційна "холодна Зоська"25 принесла в гори сніг, тому поліція стверджувала, що хлопець

вийшов на стежку і був здивований негодою, мабуть послизнувся на каміннях і все, тільки його й бачили.

Звісно, Карконоші – це не Татри, тут ви не зустрінете складних підйомів масштабу Орлиної Груді чи Рогачів, але можна дуже здивуватися, коли з похилої стежки зірветеся прямо в густий ліс.

Батько хлопця був іншої думки і не вірив у такий перебіг подій. За його словами, син ходив з ним у

гори відколи навчився ходити, був альпіністом і мав відповідне спорядження для будь-яких погодних умов.

Він не міг згинути в таких лагідних горах, це було неможливо. Він вважав, що хтось вбив його сина і сховав

22

Програма "Ktokolwiek widział, ktokolwiek wie" на польському телебаченні, що займається пошуками

пропалих людей.

23

"Młodości, ty nad poziomy wylatuj" – цитата з вірша Адама Міцкевича "Ода до молодості".

24

KSIP – Krajowy System Informacji Policji – Всепольська Поліцейська Інформаційна Система.

25

Холодна Зоська – травневе (від свята святої Софії – 15 травня) метеорологічне явище, характерне

для Центральної та Східної Європи (включаючи Польщу), коли після періоду збереження барометричного

максимуму змінюється атмосферна циркуляція і з ослабленням максимуму починає надходити холодне

повітря з полярних областей - викликає раптове зниження температури.

60

тіло, але поліція не захотіла вживати відповідних заходів. У Янека був новий рюкзак, хороша куртка, мабуть, комусь це впало в очі, якийсь злодій винюхав смак грошей. Залежно від статті, він звинувачував згадану

раніше поліцію, місцевих бандитів і, нарешті, навіть пароха з Вників, Стефана Мацеєвського. Він дорікав

йому за те, що той не стежив за хлопцем, і за щось сильно образився на нього.

Кожна з вищезгаданих статей кожного разу була проілюстрована фотографією хлопця, саме такою, що висіла на шафі в фургоні Рубенса. У статтях було лише ще одне фото, чорно-біле, на якому група, призначена для пошуку хлопчика, радилася перед Господою "Бомбей" у Якушицях. Ймовірно, вони

збиралися знову вирушати на пошуки зниклого, стурбовано крутилися, було кілька офіцерів у формі, а

центральною фігурою був чоловік з короткою бородою. Він стояв на першому плані, але участі в нараді не

брав. Підпис під фото повідомляв читачеві, що батько все ще вірить у щасливий кінець і повернення сина

додому.

Косма уважно подивився на фотографію і збільшив її на екрані, але вловити схожість між батьком

зниклого хлопчика та Рубенсом було важко. Минуло 25 років після тієї події, люди змінюються. Проте все

вказувало на те, що Рубенс був батьком Янека Кучери, хлопця з фото. Хто б ще приклеїв фотографію до

дверцят шафи?

Якби він не пообіцяв Майї, що вони разом дослідять руїни монастиря, він би вже кинувся туди. Що

ж, він мав поговорити з Рубенсом, тепер у цьому не було сумнівів. Він уже знав, що саме треба запитати, йому не потрібно перебирати туманні питання про лампадки, він може просто запитати відразу.

Косма переглянув повідомлення від приятеля і побачив ще одне посилання. Він натиснув на нього, і

в браузері відобразився веб-сайт Гданського університету. Він побачив фотографію чоловіка з серйозним

обличчям, у піджаку та широкій краватці. Він безумовно нагадував чоловіка, що стояв перед господою в

Якушицях, і, певною мірою, Рубенса, але також і зниклого хлопця. Під фото було написано: "Д-р Роман

Кучера – Інститут історії мистецтв Гданського університету". Розділ, до якого попав Косма, називався

"Заслуги перед університетом". Це розвіяло всі сумніви, перед ним був батько зниклого священика і сам

Рубенс. Йому знову хотілося крикнути "Бінго!".

Усе вказувало на те, що насправді, як припустила Сільвія, він був відомою людиною, зламаною

травмою втрати сім’ї, у даному випадку - сина. Тепер залишалося відкритим питання: чому молодий Янек

Кучера опинився у Вниках, і що мало статися, щоб його батько, доктор мистецтвознавства, почав вести життя

бродяги? Був лише один спосіб дізнатися це — поговорити з Рубенсом.

Косма швидко відповів Синиці на електронну пошту, що дякує і просить більше. Перед тим, як піти

шукати волоцюгу, він мав зробити одну справу. Журналіст.

Схопив телефон і не без задоволення набрав номер Казимира Барщика. Той відповів досить

швидко.

– Маєш? – запитав він без слова привітання.

– Маю!

– Ну і прекрасно, – може навіть щиро сказав Барщик. – Так що в тебе є?

– Янек Кучера, зниклий священик.

Косма вирішив самостійно перевірити, чи не дізнався журналіст також інформацію про його батька.

– Браво, Ясю!