Читати книгу - "Вники, Міхал Шьмеляк"

– Так.

– Тепер ти знаєш, чому я наполягав, що він може бути ключем до всього?

– Домислюю.

– Чудово. Отже, мій любий, ти повинен завершити те, що я не зміг завершити. Зможеш?

– Скажи мені, навіщо ти це робиш, навіщо віддаєш справу, яка має, принаймні на мій погляд, досить

великий медійний потенціал. Зниклі священики, змова мовчання, некомпетентність поліції і тому подібне.

– У мене немає вибору, форс-мажор, – відповів журналіст. – Кожен із нас веде кілька справ

одночасно. Це означає, що настає момент, коли потрібно вибрати одне з кількох для завершення. Я

збираюся поїхати за наш східний кордон, до Кам’янця Подільського, бо там у мене відкрилася тема, дещо

актуальніша, ніж тут. Зазвичай я залишив би ці Вники на майбутнє, але оскільки з’явився ти, справі не

потрібно чекати.

– І просто так віддаєш тему?

– О ні, – засміявся Барщик. – Зараз по телефону ми домовимося по-джентльменськи, що ти її

розв’яжеш, а я опишу. Ніхто, крім мене, гаразд?

– Гадаю, у мене немає вибору.

– Мені здається, ми сподобалися один одному. Адже угода була укладена вже з першим

бутербродом з "Макдональдсу".

– Згоден, – сказав Косма.

Для нього річ йшла навіть про цей конкретний випадок, але хороші стосунки з журналістом могли

принести плоди в майбутньому.

61

– Тоді послухай мене, молодий і доглянутий функціонер публічних служб. Моя теорія така. Як

відомо роками, Церква захищає своїх чиновників від народного гніву. Захищає без жодного почуття сорому

чи навіть крихти співчуття до жертв. Їм наплювати на шкоду дітям, чи на якісь авантюри серед священики.

Кількість даних, які я зібрав на цю тему, вражає, і зараз не час вдаватися в подробиці діяльності цієї

мафіозної організації. Якщо священик обмацує дітей, ґвалтує, б’є, забезпечує доступ до порнографії, його

просто переводять на іншу парафію, і з благословення єпископів він продовжує свою місію. Якщо його знову

зловлять? Такого переводять далі. Однак іноді настає момент, коли справу неможливо зам'яти. Щось пішло

не так, священик встромив свій член не в ту дитину. Може, замість богобоязливого парафіянина, який

сприймає скарги дитини як нісенітницю, він зустрів когось впливового, може, агресивного батька, буває. Але

ж і в такому випадку добрий пастир не покидає свого стада.

– Продовжують затушовувати, — похмуро підтвердив Косма.

– Звичайно. Ніхто так не дбає про своїх, як Церква. Затушовують, дають хабарі, використовують

впливи, зв'язки та послуги. Усе свідчить про те, що такий священик потрапляє до парафії у Вниках, а потім

раптово зникає. Але май на увазі, що навряд чи хтось робить з цього велику справу. Буває, як кажуть, "один

раз на російський рік". На мою думку, в країні є кілька таких парафій, як Вники, і всі вони знаходяться в

тихих, забутих місцях. Зараз я припускаю тільки про одну, на Мазурах, але це тільки припущення. І ось у якій

халепі опинився наш попик.

— І що з ним відбувається? – запитав Косма.

– Зникає. Тож нема кого шукати, нема проти кого виставляти наслідки, проблема була, і зараз її

нема. Адже коли людина зникає, з нею також пов’язана проблема.

– Я це розумію, але що відбувається насправді?

– Я ставлю на таку собі церковну програму захисту свідків. Ну, священик зникає, а потім з’являється

під новим ім’ям в іншій частині країни чи, можливо, за кордоном. Чи був священик Дарек у парафії в горах, який любив хапати міністрантів за писюрки? Священика Дарека немає. Віднині отець Ярек перебуває на

приморській парафії. А може, поїхав до України чи Білорусі? Може, він у монастирі ордену камедулів?

Можливо, він зараз хапає міністранта за писюрку в Кенії? Хто знає? Подумати тільки, зрештою, напевно, все

це почали давно, в той час, коли не тільки не було Інтернету, але навіть телебачення було доступним для

небагатьох людей. Досить було перевести священика і змінити йому прізвище. На той випадок, якщо якийсь

мстивий батько захоче розшукати такого надто старанно й надто наполегливо. На жаль, це означало розрив

усіх зв’язків, у тому числі родинних. Я підозрюю, що деякі з них рано чи пізно повідомляють родині, але не

завжди.

– Думаєш, Рубенс сидить тут двадцять п’ять років, і його син з ним не розмовляє? Ніхто з Церкви не

подбав про напівбожевільного батька, що тиняється по Вниках?

– А якби молодого Янека Кучеру відправили в Африку з місією? А якщо не на Чорний континент, а в

Сувалки, а там через півроку його збила машина? Що, якщо він більше ніколи не захоче зв’язуватися зі

своєю родиною, тому що йому було так соромно за себе? Адже про випадок його зникнення писала лише

місцева преса, а не національна, тож можливо він просто не