Читати книгу - "Адвокат диявола"

— Ніхто, дурненький. Ну, Джин і Норма днями казали щось таке за обідом. Вони сказали, що містер Мільтон хоче побачити саме це, — вона закинула голову назад і випалила: — «Дейв Котейн і партнери», «Тед Мак-Карті та партнери», «Пол Сколфілд і партнери» та «Кевін Тейлор і партнери». Ви вчотирьох будете обслуговувати все місто. Містер Мільтон, звісно, почне працювати з новими партнерами, і ви незчуєтеся, як у місті не залишиться відповідачів, які захочуть звернутися до якоїсь іншої фірми, крім ваших.

Вона знову розсміялась, а тоді підвелася й повернулася до нього.

— Кевіне, може, вже приймеш душ?

Він на мить замислився, а тоді підійшов до неї.

— Послухай, Міріам. Відбувається щось дивне. Я ще не знаю, що саме, але, можливо, Гелен Сколфілд не така божевільна, як ми вважаємо.

— Що? — Вона швидко відступила від нього. — Кевіне Вінґейте Тейлор, прошу, облиш це та прийми душ. Я ж тобі казала: я вмираю з голоду. Я чекатиму на тебе у вітальні. Я гратиму на роялі, але ти, сподіваюся, вийдеш і приготуєшся, перш ніж я зіграю цілий концерт.

Вона покинула його голим біля свого нічного столика.

Він повернувся і глянув у дзеркало. Подивившись на своє відображення, він згадав свої дивні еротичні сни. А чи були то сни? Міріам вони снами не здавалися. Для неї все це було більш ніж реальним. Та й ті чорно-сині мітки в неї на ногах теж були реальні.

А всі ті випадки, коли вона стверджувала, що вони кохались, а він не міг такого згадати? Неможливо бути аж таким розсіяним. Або вона з’їжджає з глузду, або він.

«…але якщо він зробив їй дитину, — сказала Гелен Сколфілд, — то вже запізно». Він? Кого вона мала на увазі?

Він відвернувся від дзеркала. Чи може щось із цього бути реальністю?

«Ми не програємó», — сказав Пол Сколфілд. Їхня трійця дивилася так само зухвало.

«Ви виграли одну з його справ. Тепер ви теж належите йому, — сказала йому Гелен Сколфілд. — Будьте прокляті. Будьте прокляті ви всі!»

Він згадав, як чудно йому стало, коли містер Мільтон сказав: «Тепер ви — справжній партнер Джона Мільтона».

Він знову повернувся до дзеркала та поглянув на себе.

Що мала на увазі Гелен? Чи змінився він?

Його відображення не відповіло, але ці запитання видавалися зловісними навіть у думках.

Він визначився. Завтра він поїде до Беверлі Морґан і під час відвідин дізнається, як містер Мільтон змусив її змінити свою оповідь.

Перш ніж вони з Міріам поїхали святкувати, він зателефонував своїм батькам і батькам Міріам. За обидві розмови він не дав нікому з них запідозрити, що збентежений. Єдина негативна нотка належала його матері, яка сказала:

— Ти, Кевіне, уже завершив цю велику справу, тож тепер подумай, чи не можеш ти присвятити більше часу Міріам. Мені здається, що вона якась накручена.

— Що ти маєш на увазі, мамо?

— Не можна постійно бути такою енергійною. Кевіне, це всього-на-всього материнське чуття. У неї просто гарячковий ритм життя. Можливо, вона надто сильно старається тобі догодити. Кевіне, Арлін думає про це так само — просто не захотіла нічого казати, щоб не видатися настирливою тещею.

— Але ж вона казала мені, що Міріам, на її думку, дуже щаслива.

— Знаю. Я не кажу, що вона не щаслива. Просто… приділяй їй більше уваги, гаразд?

— Гаразд, мамо.

— І вітаю, синку. Я знаю, що ти завжди хотів чогось такого.

— Так. Дякую.

Він знав, що вона каже правду. Міріам змінилася дуже різко і дуже швидко, він мав стривожитися сильніше. Він не звертав уваги на те, що коїлося, бо дуже сильно хотів усього цього: багатства, розкошів, престижу. А хто б не хотів? Він привіз її сюди; він познайомив її з усім цим. Значною мірою він сам був винен у тому, що вже відбулось і відбувалося тепер.

Він крутнувся так, ніби хтось торкнувся його плеча. «Хмм». Перевів погляд на патіо. Знову замислився, чому Річард Джаффі наклав на себе руки. Що мала на увазі Гелен, кажучи: «Совість була тільки в Річарда»?

— Сонечко, я чекаю, — гукнула Міріам.

— Іду.

Вони вийшли з квартири, спустилися до таксі, що чекало на них, і поїхали до п’ятизіркового північноіталійського ресторану «У Ренцо». Кевін спробував забути про свої турботи.

Проте він увесь час помічав, що Міріам на цьому святкуванні поводиться геть не так, як в «Ожиновому заїзді» у Блайсдейлі після справи Лоїс Вілсон. Де й поділося її занепокоєння тим, чи не був клієнт насправді винен. Звісно, про цю справу вона не знала майже нічого, тож у неї не було жодних питань чи зауважень стосовно судового процесу.

Йому довелося визнати: вона мала добрий вигляд у нових яскраво-червоних обтислих штанях і светрі. На грудях светра була пришита навхрест стрічка з перлами. На Міріам усе ще було значно більше макіяжу, ніж колись, і Кевін усвідомив, що без рум’ян і помади вона справді здається блідою.

Він не думав, що їй настільки сподобається такий ресторан, як «У Ренцо», і не хотів би обрати його з цієї нагоди. То був кричущий, яскраво освітлений заклад із дзеркальними стінами. Попри кепську погоду, в ньому було велелюдно, столики стояли мало не один на одному.

Міріам поводилася набагато розкутіше, ніж в «Ожиновому заїзді» чи, якщо вже на те пішло, тоді, коли вони жили у Блайсдейлі. Як він міг не помітити такої разючої зміни в ній? Він картав себе за те, що був надто зайнятий своєю роботою. Його дивувало, скількох людей вона знає і скільки людей знають її, від метрдотеля до офіціантів. Також їй кивав і усміхався дехто з інших відвідувачів. Як вона пояснила, вони з дівчатами їздили сюди обідати та вечеряти, поки він був по вуха в роботі.

Однак йому здавалося, що все це сильно її відволікає, змушуючи водночас приділяти увагу йому і дивитися, хто зайшов усередину, хто з ким сидить і що їдять інші. Як мало це схоже на інтимну трапезу при свічках, якою вони насолоджувалися в «Ожиновому заїзді», подумалося йому. Проте її це влаштовувало, і вона цього наче й не помічала.

Навіть кохалися вони після цього інакше. Вона була нетерпляча, вимоглива й напориста. Вона крутилася й вертілася під ним, а тоді перебрала на себе домінантну роль і пересунула його руки туди, де хотіла відчувати